Рішення № 81531728, 08.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/337/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - Костан О.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними дій щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з ведення особистого селянського господарства на цільове призначення для індивідуального садівництва та видання витягу з Державного земельного кадастру по земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с. Подобовець, ур. "Горб-Кут" за результатами внесення таких змін та зобов'язання внести зміни до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, виготовленого ТОВ "Землемір" на замовлення позивача та видати позивачеві з Державного земельного кадастру по земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с. Подобовець, ур. "Горб-Кут" за результатами реєстрації змін цільового призначення цієї земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачеві, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №28708758 від 28.10.2014 року належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,01 га призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Подобовець, Міжгірського району, Закарпатської області. 13.01.2017 р. позивач склав нотаріально посвідчену заяву щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки та в подальшому замовив у землевпорядної організації - ТОВ "Землемір" виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва. ТОВ "Землемір" було виконано необхідні землевпорядні роботи, виготовлено проект землеустрою, який був належним чином погоджений. Рішенням Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 03.05.2018 року №37 було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2. 25.02.2019 р. позивач через Центр надання адміністративних послуг Міжгірської РДА звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу у Міжгірському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про внесення змін до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі проекту землеустрою. Однак, листом від 28.03.2019 року позивача було повідомлено, що внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення не можливі, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться під арештом і заблокована для дій з нею. Проте, позивач вважає, що листом від 28.02.2019 року йому було незаконно відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з підстав, які не передбачені ч. 6 ст. 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру. Також, позивач наголошував, що згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 р. у справі №308/2555/17 на земельну ділянку позивача було накладено арешт у вигляді заборони на відчуження, проте заборона щодо вчинення інших дій, зокрема щодо внесення змін до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки судовим рішенням не встановлено, при цьому зміна цільового призначення земельної ділянки не тягне за собою зміну її кадастрового номеру, не є підставою для відчуження позивачем земельної ділянки, не порушує вимоги ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 р. у справі №308/2555/17 та мету накладання арешту. Таким чином, позивач наголошував, що відповідачем було порушено його право, як власника земельної ділянки на зміну її цільового призначення, яке передбачено ст. 20 Земельного кодексу України і захищається ст. 41 Конституції України.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на наступне. На виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року про накладення арешту на земельні ділянки у кримінальному провадженні №4201607118000010 Державними кадастровими реєстраторами Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області було внесено відомості до програмного комплексу Державний земельний кадастр про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна земельних ділянок загальною площею 20,3186 га, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0100 га. До відділу у Міжгірському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від позивача надійшла на опрацювання заява від 02.07.2018 року про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, однак під час опрацювання поданої заяви було встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться під арештом, а тому у програмному забезпеченні Державний земельний кадастр всі дії щодо даної земельної ділянки заблоковані. Відтак, представник відповідача наголошував, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та видача витягу щодо даної земельної ділянки є неможливими до зняття арешту з вищезазначеної земельної ділянки, про що листом від 03.07.2018 року було повідомлено позивача. Також, представник відповідача вказував, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати витяг з Державного земельного кадастру є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Таким чином, представник відповідача зазначав, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №28708758 від 28.10.2014 року позивачеві на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,01 га призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Подобовець, Міжгірського району, Закарпатської області (а.с. 31-32).

13.01.2017 р. позивач склав нотаріально посвідчену заяву щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки та в подальшому замовив у землевпорядної організації - ТОВ "Землемір" виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва.

ТОВ "Землемір" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення, а саме: із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0100 га, за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с. Подобовець, ур. "Горб-Кут" в межах населеного пункту (а.с. 13-46).

Рішенням Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 03.05.2018 року №37 було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Подобовець, ур. "Горб-Кут", площею 0,01 га із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва (а.с. 47).

02.07.2018 р. та 25.02.2019 р. позивач через Центр надання адміністративних послуг Міжгірської РДА звертався до державного кадастрового реєстратора Відділу у Міжгірському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявами про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Подобовець, ур. "Горб-Кут" на підставі проекту землеустрою.

Однак, згідно листів від 03.07.2018 року №97-7-0.22-420/167-18 та від 28.02.2019 №97-7-0.22-143/167-19 Відділ у Міжгірському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомив позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться під арештом і заблокована для дій з нею з 15.03.2017 р. на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду по справі №308/2555/17, а тому, враховуючи вище викладене державні кадастрові реєстратори Відділу у Міжгірському районі Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не можуть надати запитувану позивачем інформацію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 (далі - Порядок №1051) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 3 Порядку №1051 Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Згідно п. 4 Порядку №1051 Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до п. 10 Порядку №1051 відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Згідно п. 67 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно п. 24 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: 1) кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; 2) місцезнаходження (адреса); 3) опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; 4) площа; 5) міри ліній по периметру; 6) координати поворотних точок меж; 7) дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив'язки; 8) дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку; 9) відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21 - 23 цього Порядку; 10) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України; 11) склад угідь згідно з підпунктом 7 пункту 22 цього Порядку із зазначенням контурів будівель і споруд, їх найменування; 12) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку; 13) відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди: координати поворотних точок меж; міри ліній по периметру; площа; вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст; інформація про документи, на підставі яких встановлено сервітут чи право суборенди (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації із землеустрою згідно із статтею 55 1 Закону України "Про землеустрій", найменування органу (особи), що його прийняв), електронні копії таких документів; відомості про зареєстровані права сервітуту та суборенди відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 14) нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель; 15) інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку: назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів; інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; 16) інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 102 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі: 1) схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; 2) проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; 3) проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; 4) проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; 5) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 6) іншої документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій"; 7) договору; 8) рішення суду.

Згідно п. 106 Порядку №1051 Державний кадастровий реєстратор протягом п'яти робочих днів з моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них), зазначених у пункті 23 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру узагальнює такі відомості та вносить їх до Державного земельного кадастру.

Відповідно 23 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель: 1) назва та код (номер) обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктом 28 цього Порядку; 2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; 3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами); 4) перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження; 5) опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності): найменування; контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною; площа (в цілому і за окремими контурами); характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження; 6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

Так, до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов лист слідчого управління ГУ Національної поліції в Закарпатській області від 21.03.2017 року за №1892/1106/7-2017 про те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201607118000010 від 11.02.2016 р. за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України та направлено для відома і виконання в межах компетенції ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду про накладення арешту на земельні ділянки у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 було накладено арешт у вигляді заборони відчуження нерухомого майна земельних ділянок загальною площею 20,3186 га, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0100 га, яка належить позивачеві.

Відповідно до 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами, ухвалою суду від 15.03.2017 року, яка набула законної сили та не була скасована у встановленому порядку, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, щодо якої позивач звернувся про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення - накладено арешт у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна земельних ділянок (а.с. 49-53).

Разом з тим, суд констатує, що зі змісту ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 вбачається, що земельна ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,01 га, яка перебуває у приватній власності позивача, який не є пайовиком КСГП "Шипіт" -є речовим доказом в кримінальному провадженні, тобто щодо неї наявні достатні підстави вважати, що вона відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та не вжиття заходів щодо організації заборони відчуження вказаної земельної ділянки може призвести до її продажу та перешкодить подальшому поверненню земельної ділянки у колективну власність для використання за відповідним цільовим призначенням (а.с. 53).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, зі змісту ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 вбачається, що заборона на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 була застосована судом з метою збереження речового доказу - вказаної земельної ділянки та можливістю забезпечення подальшого повернення даної земельної ділянки у колективну власність для використання саме за відповідним цільовим призначенням.

Отже, метою накладення арешту згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 слугувало саме збереження речового доказу, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та за адресою Закарпатська область, Міжгірський район, с. Подобовець.

Таким чином, на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 Державним кадастровим реєстратором головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області було внесено відомості до програмного комплексу Державний земельний кадастр про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна земельних ділянок загальною площею 20,3186 га, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,01 га, яка належить позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно п. 5 ст. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Щодо твердження представника позивача про те, що відповідачем було протиправно відмовлено у внесенні до Поземельної книги зміни у відомості про земельну ділянку з підстав, які не передбачені ст. 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 122 Порядку №1051, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державний земельний кадастр" Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Згідно ч. 1 ст.193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Згідно вимог ч. 6 ст. 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 122 Порядку №1051 відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Відповідно до ст. 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Відповідно до ст 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, під час опрацювання заяв позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та перевірки документації Відділом Міжгірського району Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області було встановлено, що у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться під арештом на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2017 року по справі №308/2555/17 - у програмному забезпеченні Державний земельний кадастр всі дії щодо вказаної земельної ділянки заблоковані та при спробі сформувати витяг з Державного земельного кадастру програма відображає критичну помилку, що підтверджується наявним у матеріалах справи зображенням з програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Таким чином, відповідач відмовив позивачеві у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" чи п. 122 Порядку №1051.

Так, відповідачем було відмовлено позивачеві у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру саме на виконання судового рішення, яке є обов'язковим до виконання.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачеві у внесенні відомостей щодо змін цільового призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру та у видачі витягу з Державного земельного кадастру за результатами реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39766716) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 06.05.2019 року, з огляду на перебування судді Луцовича М.М. на лікарняному.