Рішення № 81530612, 02.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.05.2019 Справа № 920/69/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/69/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м. Шостка Сумської області

про стягнення 254 954,60 грн.

Cуддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Осокіній А.М.

Суть спору: до господарського суду звернулось ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» про стягнення 254954,60 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/2521/11 від 30.09.2011, в тому числі: 45709,67 грн. 3% річних, 209244,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання повноважного представника не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 02.05.2019.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Судом було стисло оголошено зміст позовних вимог та досліджено докази, поданні позивачем.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (покупець, відповідач у справі) 30.09.2011 укладено договір № 14/2521/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), до якого сторонами було укладено ряд Додаткових угод №№1-4.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

В розділі 2 договору (з урахуванням додаткових угод) сторони узгодили обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачено можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як встановлено судом, за актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2011 року та листопад 2012 року, які підписані уповноваженими представниками покупця та продавця і скріплені їх печатками, відповідач має заборгованість за природний газ, отриманий від позивача та за послуги з його транспортування у вказані періоди.

Судом також встановлено, що відповідач за поставлений позивачем в жовтні 2011 року та листопаді 2012 року природний газ розрахувався, але з простроченням строків, встановлених пунктом 6.1 договору.

Як зазначав позивач, саме несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті природного газу стало підставою звернення до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 45709,67 грн. - 3% річних та 209244,93 грн. - інфляційних втрат.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить стаття 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже зазначалось, у пункті 6.1. договору сторони встановили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, пунктом 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу.

Однак у встановлений умовами договору строку відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо стовідсоткової оплати вартості отриманого природного газу.

Позивачем у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за природний газ, на підставі умов укладеного договору, статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 45709,67 грн. 3 % річних та 209244,93 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку статті 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Позивачем подані необхідні докази на підтвердження розміру заявлених позовних вимог, у той час як відповідач доказів сплати заборгованості чи безпідставності позовних вимог суду не подав, правом на участь у судових засіданнях не скористався.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 45709,67 грн. 3% річних та 209244,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2521/11.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3824,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1; код ЄДРПОУ 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ід. код 20077720) заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2521/11 у сумі : 45709,67 грн. 3% річних та 209244,93 грн. інфляційних втрат; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 3824,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 06.05.2019.

Суддя В.Л. Котельницька