Рішення № 81530153, 06.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2019

Справа № 910/1887/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 494 744,90 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 512536,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 512536,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1887/19 та призначено підготовче засідання у справі на 19.03.2018.

18.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись те, що позивачем допущені помилки при розрахунку штрафу, в той час, як за перерахунком відповідача сума штрафу становить 494744,90 грн. Також, відповідачем зазначено, що у зв’язку із невиконання позивачем норм користування вагонами залізниця не мала можливості в повному обсязі використовувати ресурси для навантаження вантажу та відправки його на адресу позивача. Окрім того, разом з відзивом на позов, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від суми позову, а саме до 51253,61 грн. та заяву про застосування строку позовної давності.

В підготовчому засіданні 19.03.2019 відкладено розгляд справи № 910/1887/19 на 11.04.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Позивачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання 11.04.2019.

11.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог.

В підготовчому засіданні 11.04.2019 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 494744,90 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.04.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1887/19 до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 25.04.2019.

Представник позивача в судове засідання 25.04.2019 не з’явився, проте 16.04.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2019 також, не з’явився. Відповідач про причини неявки свого представника не повідомив, про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.04.2019.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, в судовому засіданні, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця". Також вищевказаною постановою статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" викладено у новій редакції та зазначено нове найменування товариства. Крім того, 27.11.2018 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача.

Зміна типу акціонерного товариства в силу положень ст. 6 Закону України "Про акціонерні товариства" не є перетворенням та не передбачає правонаступництва, як і зміна найменування, у зв’язку із чим суд вважає за необхідне вказувати у тексті даного рішення найменування відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом травня-червня 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" згідно залізничних накладних: 44913754, 44909968, 44908606, 44907780, 44921898, 44913747, 44960219, 44950632, 44941516, 44934214, 44972032, 4493721, 44358943, 44932887, 44964013, 44963999, 44944304, 44954691, 44863090, 44958031, 44964914, 44957314, 44961928, 44964062, 44973501, 44978476, 44981926, 44942241, 44954154, 44863090, 44938199, 44975647, 44954527, 44965721, 44977700, 44980480, 44975340, 44976694, 44976686, 43005636, 48982239, 43016344, 43013143, 449761108, 44944387, 44981520, 44979102, 44992360, 44996692, 43026061, 43022979, 43022193, 43020437, 43018639, 43076926, 43110220, 43128412, 43133206, 43130723, 43109511, 430098102, 43088749, 43099266, 43112663, 43087683, 43045393, 43050350, 43076215, 43011774, 43016096, 43025493, 43049014, 43021906, 43016211, 43014125, 43083575, 43191758, 32129181, 3215891, 43133123, 43133131, 43191741, 43093640, 43110519, 43115021, 43142918, 43174176, 43205871, 43190198, 43204809, 43169093, 43114461, 43114453, 43261312, 43132158, 43251107, 43260363, 43263847, 43195353, 43252154, 43122844.

Відповідно до залізничних накладних вантаж, що прямував за залізничними накладними, залізницею було доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевезення вантажу за вказаними вище накладними здійснено відповідачем з порушенням визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, у зв’язку з чим мало місце порушення відповідачем вимог п. 41 Статуту, внаслідок чого позивачем нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 494744,90 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як підтверджено матеріалами справи, протягом травня-червня 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", згідно залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно із п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

При цьому, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу становить 494744,90 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано обставин щодо порушення терміни доставки вантажу, заперечень щодо розрахунку штрафу не наведено.

Доводи відповідача щодо невиконання позивачем норм користування вагонами не приймається судом до уваги, оскільки не стосується предмету спору у даній справі.

Жодних доказів в підтвердження того, що прострочення перевезення вантажу було здійснене з вини позивача, відповідач суду не надав.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Підпунктом "д" частини 2 пункту 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.

Пункти 134, 136 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами до залізниці.

Разом з тим, частинами 4 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Згідно з ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Отже, положення п.п. 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв’язку з положенням частини 4 статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4408/18).

Як було роз'яснено у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином, з урахуванням положень частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо вимог до залізниці з приводу прострочення доставки вантажу розраховується від дня видачі вантажу та закінчується зі спливом 45 днів для пред'явлення претензії, 45 днів для розгляду претензії та 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Приймаючи до уваги, що порушення відповідачем строку доставки вантажу вчинено у травні-червні 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом у лютому 2019 року без пропуску позовної давності, у зв'язку з чим судом залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Також, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від суми позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наведені положення законодавства з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованого залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги та не заперечується позивачем.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Пунктом 5 ст. 11 вказаного вище Закону України передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” у період з 14.04.2014 до її закінчення. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Авдіївка.

Отже, частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця'' ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, в зв’язку з чим має місце затримка доставки вантажу.

Також, судом враховані доводи відповідача про те, що за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" отримала збиток у сумі 295676,00 тис. грн.

Крім того, судом враховано, що ПрАТ "МК "Азовсталь" не надано судам доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки Залізницею вантажів.

Наведені висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов’язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов’язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання боржником.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб’єкта господарської діяльності.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, при вирішенні питання про зменшення штрафу, судом було одночасно враховано фінансовий стан позивача, підприємство якого знаходиться у м. Маріуполь, який віднесено до території, на якій здійснювалася антитерористична операція, та збільшення відстані маршруту перевезення у зв'язку із перебуванням частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, що не залежить від волі сторін.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вказані вище обставини, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 50%., що становить 247372,45 грн.

Оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 7421,17 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського , будинок 1, ідентифікаційний код 00191158) штраф у розмірі 247 372,45 грн. та судовий збір у розмірі 7421,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.05.2019.

Суддя О.В. Гулевець