Рішення № 81530116, 25.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа № 910/1837/19

За позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6)до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (01024, м.Київ, вулиця Антоновича, будинок 26, офіс 17)про стягнення 223193,33 грн, Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаКисіль Т.В.від відповідачаШвидкий Д.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» 223193,33 грн, з яких: 204790,25 грн пені та 18403,08 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов постачання природного газу №3425/16-ТЕ-29 від 21.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 відкрито провадження у справі №910/1837/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.04.2019.

26.03.2019 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву.

03.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 10.04.2019 оголошувалась перерва до 25.04.2019.

22.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 25.04.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті.

В ході розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підписавши спільні протокольні рішення позивач погодився на зміну умов та термінів проведення розрахунків за переданий відповідачу природний газ; оплата від споживачів за спожиту теплову енергію поступає на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, а тому у відповідача відсутня законна можливість самостійно здійснювати розрахунки з позивачем як гарантованим постачальником за отриманий природний газ; на правовідносини сторін в даному випадку поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (споживач) було укладено договір №3425/16-ТЕ-29 постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 10.3 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем несвоєчасно здійснювалася оплата природного газу, поставленого у період з січня по вересень 2016 року (на загальну суму 20442820,06 грн), а тому позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені та 3% річних, нарахованих за період прострочення.

Так, за прострочення виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 204790,25 грн та 3% річних у розмірі 18403,08 грн за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 19.10.2016.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 31.01.2016 по 30.09.2016 позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 20442820,06 грн. Факт поставки природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу та відповідачем не заперечується.

Проте, як свідчать обставини справи, оплата за отриманий природний газ здійснювалася відповідачем з порушенням строків, встановлених п.6.1 Договору. Заборгованість за переданий у період з 31.01.2016 по 30.09.2016 природний газ була погашена відповідачем лише 20.10.2016.

Водночас, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За змістом ст. 1 Закону, відповідно до цього Закону підлягає врегулюванню, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Постачальником природного газу, відповідно до ст. 1 Закону, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та її дочірня компанія «Газ України».

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №905/1526/18, від 04.04.2019 у справі №906/576/18, від 27.03.2019 у справі №905/302/18, від 21.03.2019 у справі №914/359/18.

Пунктом 1.2 укладеного між сторонами Договору №3425/16-ТЕ-29 від 21.12.2015 визначено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як встановлено судом, на момент набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу за період з 31.01.2016 по 30.09.2016 за договором №3425/16-ТЕ-29 від 21.12.2015 у розмірі 20442820,06 грн була погашена.

Відтак, з огляду на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з дня набрання чинності Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню.

За таких обставин, вимоги позивача стягнення з відповідача пені у розмірі 204790,25 грн та 3% річних у розмірі 18403,08 грн у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період з 31.01.2016 по 30.09.2016 природного газу на підставі Договору №3425/16-ТЕ-29 від 21.12.2015 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 06.05.2019.

Суддя Ю.М. Смирнова