Рішення № 81529855, 26.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.2019 м.Харків Справа № 905/82/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТА "РОСІЯ", м.Покровськ, Донецька область

про стягнення 4553885,14грн.

Представники сторін:

від позивача: Панасюк І.В., ордер серія КС№371370 від 25.04.19р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ№932 від 14.07.17р.

від відповідача: Федорець Д.Д., довіреність № 24-04-19 від 24.04.19р; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№7436/10 від 01.03.19р.

вільний слухач: ОСОБА_1

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ", м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТА "РОСІЯ", м.Покровськ, Донецька область про стягнення 4553885,14грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договорами поставки №15/12пр від 19.09.12р. та №7/14-С від 08.01.14р., внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3745434,14грн. та 3% річних в сумі 808451,00грн.

В якості правових підстав позову позивач зазначив положення статей 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.193, 265 ГК України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/82/19.

Ухвалою суду від 17.01.19р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

28.01.19р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 31.01.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/82/19; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.02.19р.

25.02.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання від 22.02.19р. №19.

Ухвалою суду від 26.02.19р. підготовче засідання відкладено на 26.03.19р.

Ухвалою суду від 26.03.19р. закрито підготовче провадження у справі №905/82/19; призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2019р.

26.03.19р. після судового засідання на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі №905/82/19, призначене на 26.03.2019р., та продовження строку підготовчого судового засідання на тридцять днів, а також відзив на позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 15.04.19р. у зв'язку із відрядженням судді призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2019р.

24.04.2019р. відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву.

25.04.2019р. позивачем надано відповідь на відзив.

26.04.2019р. відповідачем подано письмові пояснення.

Ухвалою суду від 26.04.2019р. відмовлено у задоволенні заявленого у судовому засіданні 26.04.19р. клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для надання відзиву по справі.

У судовому засіданні 26.04.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2019р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

19.09.2012р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» укладений договір поставки №15/12пр, згідно п.1.1 якого на умовах цього договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплачувати.

Асортимент, кількість, строки поставки, якісні характеристики, ціна продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору №15/12пр від 19.09.2012р.).

Відповідно до п.4.1 договору №15/12пр від 19.09.2012р. ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що постачається постачальником за цим договором, вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно п.4.2 договору №15/12пр від 19.09.2012р. (у редакції додаткової угоди №б/н від 10.08.2015р. до нього) розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 31.12.2015р. Датою платежу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець залишає за собою право здійснити оплату (повністю або частково) раніше обумовленого терміну платежу. За попередньою письмовою згодою сторони можуть здійснити розрахунки між собою у будь-якій іншій, не забороненій законодавством України формі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань. У випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за один місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах (п.8.1. договору №15/12пр від 19.09.2012р.).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Сторонами укладено специфікації №1 від 01.10.2012р., №2 від 08.10.2012р., №3 від 21.11.2012р., №4 від 04.12.2012р., №5 від 05.12.2012р., №6 від 10.12.2012р., №7 від 11.12.2012р., №8 від 24.12.2012р. до договору №15/12пр від 19.09.2012р.

10.08.2015р. сторонами підписано додаткову угоду №б/н до договору №15/12пр від 19.09.2012р., за змістом якої заборгованість покупця перед постачальником за поставлену продукцію за договором поставки №15/12пр від 19.09.2012р. станом на 10.08.2015р. складає 17831222,58 грн. Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 31.12.2015р. Датою платежу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Заборгованість в розмірі 17831222,58 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін.

08.01.2014р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» укладений договір поставки №7/14-С, згідно п.1.1 якого на умовах цього договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплачувати.

Асортимент, кількість, строки поставки, якісні характеристики, ціна продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору №7/14-С від 08.01.2014р.).

Відповідно до п.4.1 договору №7/14-С від 08.01.2014р. ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що постачається постачальником за цим договором, вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно п.4.2 договору №7/14-С від 08.01.2014р. (у редакції додаткової угоди №б/н від 10.08.2015р. до нього) розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 31.12.2015р. Датою платежу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець залишає за собою право здійснити оплату (повністю або частково) раніше обумовленого терміну платежу. За попередньою письмовою згодою сторони можуть здійснити розрахунки між собою у будь-якій іншій, не забороненій законодавством України формі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014р. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань (п.8.1. договору №7/14-Свід 08.01.2014р.).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Сторонами укладено специфікації №1 від 10.01.2014р., №2 від 12.02.2014р. до договору №7/14-С від 08.01.2014р.

10.08.2015р. сторонами підписано додаткову угоду №б/н до договору №7/14-С від 08.01.2014р., за змістом якої заборгованість покупця перед постачальником за поставлену продукцію за договором поставки №7/14-С від 08.01.2014р. станом на 10.08.2015р. складає 1493234,24 грн. Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 31.12.2015р. Датою платежу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Заборгованість в розмірі 1493234,24 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін.

25.05.2017р. між відповідачем (сторона-1) та позивачем (сторона-2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом якої сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами, а саме за договорами:

а) угода про відступлення права вимоги №2 від 27.02.2017р. Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 19324456,82 грн.;

б) договір №15/12пр від 19.09.2012р. Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 17831222,58 грн.;

в) договір №7/14-С від 08.01.2014р. Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 1493234,24 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

З моменту набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п.1 цієї угоди. Підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (п.2, 3 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, зобов'язання відповідача перед позивачем за договорами №15/12пр від 19.09.2012р., №7/14-С від 08.01.2014р. на загальну суму боргу в розмірі 19324456,82 грн. припинились у повному обсязі. Проте, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, розрахунок за спірними зобов'язаннями здійснено з порушенням строків встановлених п.4.2 договору.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань у строк визначений договорами поставки, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 808451,00грн., інфляційні втрати у сумі 3745434,14 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договорів поставки №15/12пр від 19.09.2012р., №7/14-С від 08.01.2014р. (у редакції додаткових угод №б/н від 10.08.2015р. до них) встановлено, що розрахунки за поставлену Постачальником продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 31.12.2015р.

Як встановлено судом, сторонами у додаткових угодах №б/н від 10.08.2015р. до договорів №15/12пр від 19.09.2012р., №7/14-С від 08.01.2014р. погоджено, що за договором поставки №7/14-С від 08.01.2014р. станом на 10.08.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1493234,24 грн., за договором №15/12пр від 19.09.2012р. - 17831222,58 грн., загалом у сумі 19324456,82 грн.

Одночасно матеріали справи містять угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №б/н від 25.05.2017р. загалом на суму 19324456,82 грн., що підписана та скріплена печатками з боку позивача - директором Ремізовим Р.В. та з боку відповідача - директором Корнєєвим Ю.Г.

Частиною 1 ст.220 та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить і ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, за відсутності підстав вважати вказану угоду такою, що не відповідає вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги її визнання безпосередньо позивачем та відповідачем, грошове зобов'язання покупця перед постачальником на підставі договорів поставки №15/12пр від 19.09.2012р., №7/14-С від 08.01.2014р. виконано 25.05.2017р. загалом на суму 19324456,82 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням терміну платежу обумовленого сторонами договору.

При цьому, суд зазначає, що наявність в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.05.2017р., пунктів якими передбачено, що з моменту набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними за договорами, зазначеними в п.1 цієї угоди; підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (п.2, 3 угоди) не є підставою для втрати кредитором права отримати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, з наступних підстав.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який передбачає наявність волевиявлення боржника. Водночас, укладання двосторонньої угоди про зарахування - двостороннього правочину, свідчить про погодження кредитора із здійсненим боржником зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З викладених у вказаній угоді умов не вбачається, що сторони досягли згоди припинити будь-які інші, окрім сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 19324456,82 грн., зобов'язання, зокрема, зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару.

Так, право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає у зв'язку з виникненням прострочення виконання грошового зобов'язання боржником на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, виконання основного зобов'язання (в тому числі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) жодним чином не впливає на правові наслідки невиконання зобов'язання протягом періоду прострочення, а саме право кредитора на стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат за такий період.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Так, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних: на суму боргу 19324456,82 грн. за період з 01.01.2016р. по 24.05.2017р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань.

Здійснивши перерахунок 3% річних, за період визначений позивачем, судом встановлено дійсний розмір цих вимог у сумі 808450,56 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 808450,56 грн.

Також, позивачем здійснено нарахування інфляційних витрат: на суму боргу 19324456,82 грн. за період з 01.01.2016р. по 24.05.2017р.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для нарахування інфляційних нарахувань, наданий розрахунок є арифметично невірним, оскільки позивачем до періоду нарахування інфляційних витрат включено травень 2017р., у якому зобов'язання у сумі 19324456,82 грн. припинилось.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, за період з 01.01.2016р. по 30.04.2017р., судом встановлено, що дійсний розмір цих вимог становить загальну суму 3449374,49 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 3449374,49 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТА "РОСІЯ", м.Покровськ, Донецька область про стягнення 4553885,14грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТА "РОСІЯ" (вул. Центральна, буд.149, м.Покровськ, Донецька область, 85300; код ЄДРПОУ 37909183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" (вул. Ярославів Вал, буд. 33 Б, поверх №3, м.Київ, 01054; код ЄДРПОУ 30487486) інфляційні нарахування у розмірі 3449374,49 грн., 3% річних у розмірі 808450,56 грн., судовий збір в розмірі 63867,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 26.04.19р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.19р.

Суддя М.О. Лейба