Ухвала суду № 81529149, 05.03.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

05.03.19

Провадження № 2/200/904/19 Справа № 200/19490/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Яковлева Д. О., за участі секретаря судового засідання Сисо А. Г., відповідача ОСОБА_1, представника відповідача Гейко В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2), третя особа Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро) про визнання заповіту нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ знаходиться вищезазначена цивільна справа.

У своїй позовній заяві, з урахуванням уточнень позивач остаточно просив прийняти рішення, яким встановити, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М.О. 05 червня 2013 року, про що внесено запис за реєстровим № 229 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, є нікчемним правочином.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6, після його смерті залишилося спадкове нерухоме майно, яке складається з квартири АДРЕСА_3 та 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_4 і земельної ділянки, розташованої за цією адресою. Будучи спадкоємцем першої черги за законом, після смерті батька позивач звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом йому було повідомлено про існування заповіту, складеного за життя його батьком, яким все належне померлому майно передається ОСОБА_1 та її синам ОСОБА_4, ОСОБА_5 і що приватним нотаріусом ДМНО Новіковою Н. А. відкрито відповідну спадкову справу № 4/2017. Після ознайомлення з текстом заповіту, позивач, враховуючи, що за життя його батько не збирався складати заповіт на користь сторонніх осіб, а навпаки збирався заповісти усе належне йому майно на випадок смерті саме позивачу - своєму сину ОСОБА_3, прийшов до висновку, що складений заповіт від імені ОСОБА_6 підписаний не ним: ані підпис, ані рукописний текст заповіту ніяк не схожі на оригінальний підпис та рукопис ОСОБА_6

Позивач та його представник під час судового розгляду уточнені позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним письмово та зазначили, що оскільки заповіт складений особою, яка не мала на це права, тобто складений з порушенням вимог щодо його форми, бо не підписаний ОСОБА_6 особисто, згідно з ч. 1.ст. 1257 ЦК України є нікчемним.

Відповідачі надали суду письмовий відзив на уточнену позовну заяву, у якому проти задоволення уточнених вимог заперечували, та зазначили, що заповіт, складений 05 червня 2013 року ОСОБА_6 відповідає вимогам законодавства, оскільки: він складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; особисто підписаний заповідачем; посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Черняком М. О. та зареєстрований в реєстрі за № 229, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просили відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

13 серпня 2018 року, за клопотанням представника позивача, проти якого не заперечували відповідачі, після вирішення у відкритому судовому засіданні питань, пов'язаних з призначенням експертизи, ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, яке доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

11 січня 2019 року відповідальною особою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за вх. № 1016/19 було зареєстровано супровідний лист експертної установи з доданим до нього висновком експерта від 10 грудня 2018 року № 4579-1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

У судове засідання, призначене на 05 березня 2019 року позивач та його представник не з'явились, присутні у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат Гейко В.І. проти позовних вимог заперечували в повному обсязі, посилались на отриманий судом висновок почеркознавчої експертизи. Просили в задоволенні позову відмовити.

Під час оголошеної у судовому засіданні 05 березня 2019 року технічної перерви, від відповідача ОСОБА_1 і представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката Гейко В.І., через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також враховуючи позицію сторін, висловлену під час судового розгляду, з огляду на предмет спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

05 червня 2013 року за реєстровим номером № 229 приватним нотаріусом ДМНО Черняком М. О. від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було посвідчено спірний заповіт (том. 1, а. с. 33).

Відповідно до висновку експерта від 10 грудня 2018 року № 4579-1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи: «Рукописний текст: «Заповіт прочитаний мною в голос та підписаний особисто ОСОБА_6» та підпис від імені ОСОБА_6 у примірнику заповіту, складеному 05 червня 2013 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М. О., який виготовлено на спеціальному нотаріальному бланку серії ВТВ № 727863 виконаний саме ОСОБА_6. Рукописний запис «Заповіт прочитаний мною в голос та підписаний особисто ОСОБА_6» та підпис від імені ОСОБА_6 у примірнику заповіту, складеному 05 червня 2013 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М.О., який виготовлено на спеціальному нотаріальному бланку серії ВТВ № 727863 виконаний особою чоловічої статі. (том. 2, а. с. 230-241).

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положенням ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України.

Заповіт є одностороннім правочином. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно із ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до положень ст. ст. 1247, 1251 ЦК України заповіт складається у письмовій формі і має бути посвідчений нотаріусом або іншими уповноваженими посадовими службовими особами відповідного органу місцевого самоврядування. Статтею 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній.

Оскільки заповіт є правочином, на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила (п. 16 постанови Пленуму ВС України).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - ч. 3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом під час судового розгляду та підтверджено висновком експерта від 10 грудня 2018 року № 4579-1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, спірний заповіт складений 05 червня 2013 року з дотриманням вимог, встановлених законодавством України до цього виду правочинів, а саме: складений на спеціальному бланку НОМЕР_1 червня 2013 року та зареєстрований за реєстровим номером 229 і посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М. О. від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5; підписаний особисто ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що спростовує доводи позивача та його представника з приводу нікчемності спірного заповіту, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання вимог ОСОБА_3 обґрунтованими та доведеними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до принципу розподілу судових витрат визначеному ст. 141 ЦПК України, виходить з правила п. 2, ч. 2 цієї статті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2), третя особа Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро) про визнання заповіту, складеного 05 червня 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М. О., про що внесено запис за реєстровим № 229, нікчемним правочином, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 06 березня 2019 року.

Суддя Д. О. Яковлев