Ухвала суду № 81521714, 03.05.2019, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 385/1759/18

Провадження №1-кп/390/151/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гершкул І.М.,

суддів: Бойко І.А., Квітка О.О.,

при секретарі Магомедовій А.С.,

за участю:

прокурора Андронік А.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький кримінальне провадження №12018120120000360 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не маючого місця реєстрації на території України, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 29.11.2013 року Балтським районним судом Одеської області за ст.ст.152 ч.3, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України на 8 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2014 року вирок змінено та виправдано за ст.152 ч.3 КК України і засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 02.02.2016 року по відбуттю покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1; 146 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1; 146 ч.3 КК України.

Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою термін дії якого закінчується, а тому судом відповідно ст.331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор висловився про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше судимий, не працює, не має стійких соціальних зв"язків, не має місця реєстрації та постійного проживання, а тому наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Обвинувачений і захисник заперечили проти продовження строку тримання під вартою, оскільки вважають, що відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Заслухавши думку учасників процесу щодо запобіжного заходу, дослідивши матеріали провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, виходячи з таких підстав.

Відповідно ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст.183 ч.2 п.5 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років, раніше судимий, не має стійких соціальних зв’язків, офіційно не працює, не має місця реєстрації та постійного місця проживання, а тому суд вважає, що застосування інших більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою на даній стадії процесу не забезпечить попередження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, отже строк тримання під вартою підлягає продовженню.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Стаття 5 Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Враховуючи вищевикладене та обставини провадження, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. У той же час, суд оцінює суворість можливого покарання та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення від правосуддя у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Доводи захисту щодо відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються наведеним вище.

Відповідно ст.183 ч.4 п.1 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства та погрозою його застосування.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 13.00 год. 02.07.2019 року.

Копію ухвали вручити учасникам провадження для відома та направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7