Ухвала суду № 81521429, 26.04.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2/19

Провадження № 1-кп/376/34/2019

УХВАЛА

"26" квітня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі : головуючого - судді Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

з участю прокурора Сквирського відділу – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4,

потерпілих : ОСОБА_5,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сквирського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене 27.03.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110260000235, по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурором Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою посилаючись на те, що, судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого під вартою, а ризики передбачені ст.177 КПК України, що полягають у можливості переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо вирішення вказаного питання поклались на розсуд суду.

Потерпілі та їх представник у судовому засіданні, просили суд, не змінювати обвинуваченому міру запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що закріплено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.

При вирішенні даного питання, суд виходить з того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, проти життя та здоров'я людини.

Таким чином, при вирішенні судом питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 реалізовано, у тому числі, його передбачене п. с) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 20 КПК України, обмеження свободи з урахуванням балансу його особистого та суспільного інтересу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Судом враховано положення п. 3 ст. 5 Конвенції за яким: зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд враховує той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та відповідно до ст.12 КК України вказаний злочин віднесені до категорії тяжких злочинів, крім того ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, стан його здоров'я не перешкоджає йому перебувати у місці попереднього ув'язнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому провадженні.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

У зв'язку з чим, суд вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177,178,183,194 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3, продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 24 червня 2019 року, включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Обвинуваченого ОСОБА_3, якому продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у судове засідання доставляти конвоєм.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_8.