Рішення № 81521002, 24.04.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3985/18

2/357/1441/19

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку загального позовного провадження)

24.04.2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дубановська І. Д. ,

при секретарі – Огер О. А.,

учасники справи:

позивач – Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ),

представник позивача – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2,

представники відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, установив, що:

зазначена позовна заява надійшла до суду 18.04.2018 року.

Згідно неї, позивач просив: стягнути із відповідача в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 50 500 грн. та судові витрати у справі.

За його твердженням, 11.03.2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджений автомобіль КІА, що має д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5

Винним у її вчиненні є відповідач, який не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За зверненням власника автомобіля ним виплачено відшкодування в розмірі 50 500 грн.

Зазначав, що в силу ст. 1191 ЦК України, п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в нього виникло право регресу до відповідача, яке в позасудовому порядку останній задовольнити відмовився.

Згідно пояснень (а.с. - 97) відповідач та його представники, заперечували проти позову, посилаючись на те, що дорожня-транспортна пригода вчинена відповідачем під час виконання службових обов’язків, автомобіль на якому вона була вчинена є власністю військової частини А2791, за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2017 року з відповідача на користь військової частини А2791 стягнуто в порядку регресу матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, яка присуджена за вироком Ставищанського районного суду Київської області від 06.10.2015 року, тому належним відповідачем у справі є військова частина А2791.

13.08.2018 року закрите підготовче провадження.

17.10.2018 року у справі оголошено перерву, в зв’язку із тим, що відповідача зобов’язано з’явитись до суду особисто та витребуванням у нього документів, що підтверджують його перебування у відрядженні документів.

05.12.2018 року у справі оголошено перерву, за клопотанням представника відповідача – ОСОБА_4, в зв’язку із необхідністю надіслання заяви про заміну неналежного відповідача.

06.02.2019 року розгляд справи відкладений, за клопотанням представника відповідача – ОСОБА_4, в зв’язку із необхідністю надання додаткових доказів.

25.02.2019 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із занятістю головуючого у іншому судовому провадженні.

24.04.2019 року справа розглядалась за участі представників відповідача, без представника позивача, який просив про це у своїй заяві від 15.06.2018 року (а.с. - 78).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В ході розгляду справи заслухане вступне слово представників відповідача, досліджено письмові докази, з яких встановлено, що 11.03.2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода, наслідком якої стало ушкодження здоров’я ОСОБА_5 та пошкодження належного їй автомобіля «Кіа Соренто», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Винним у її вчиненні є відповідач.

Вказане встановлено вироком Ставищенського районного суду Київської області від 06.10.2015 року, який набрав законної сили – 15.12.2015 року.

Водночас, за ним стягнуто із військової частини А2791 на користь ОСОБА_5 частину завданої їй матеріальної шкоди в розмірі – 233 421 грн. та моральну шкоду – 50 000 грн., а з позивача – частину матеріальної шкоди в розмірі 50 000 грн. та 500 грн. витрат пов’язаних із лікуванням.

Присуджені ОСОБА_5 кошти виплачені.

За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2017 року військова частина А 2791 стягнула із відповідача в порядку регресу виплачену ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 283 421 грн.

В свою чергу, пропозиція позивача сплатити у добровільному порядку відшкодовану ОСОБА_5 шкоду, залишена відповідачем без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1 п. 38.2 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно вказаної норми Моторне (транспортне) бюро України має право на власний розсуд обирати до кого звертатись із регресним позовом власника чи водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

За п. 13.1 ст. 13 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники ОСОБА_6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Встановлено, що відповідач на даний час не має статусу учасника бойових дій, перебуває в процесі його отримання, дорожньо-транспортну пригоду вчинив на транспортному засобі, який йому не належить.

Отже, не є особою, що звільнена від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобілю та здоров’ю ОСОБА_5 завдана шкода, яка частково відшкодована їй позивачем.

Отже, у нього є право вимагати у відповідача здійснене ним відшкодування.

Доказів його сплати відповідачем не надано, наведені представниками відповідача аргументи спростовуються вищенаведеним і є такими, що не ґрунтуються на законі.

Таким чином, позов слід задовольнити.

За такого рішення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 762 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. 09113 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), код ЄРДПОУ 21647131, що знаходиться за адресою: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, а/с-272, інд. 02002 в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 50 500 грн. та 1762 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку встановленому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів.

Строк на апеляційне оскарження починає свій перебіг з дня складання повного рішення суду та може бути поновлений на підставах визначених ч. 2,3 ст. 354 ЦПК України.

Скорочене рішення складене та проголошене – 24.04.2019 року.

Повне рішення суду складене - 03.05.2019 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіОСОБА_7