Рішення № 81520625, 18.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа № 917/1555/18

м. Полтава

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м.Полтава, 36000

про визнання недійсним правочину

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_1

від відповідача: адвокат ОСОБА_2

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №юр/3644 від 21.09.2018р.

Ухвалою від 12.12.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Проведення підготовчого засідання було призначено на 05.02.2019р.

Розгляд справи №917/1555/18, призначений на 05.02.2019 р. не відбувся, оскільки суддя перебував на лікарняному. У зв'язку із закінченням лікарняного судді було призначено засідання суду на 21.03.2019р.

09.01.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №178, а.с. - 32-38) в якому КП ПОР "Полтававодоканал" не погоджується з заявленими вимогами посилаючись на те, що відповідачем 21.09.2018 року на адрес позивача було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. За загальними правилами про правочин, здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки в момент усної заяви чи в момент вручення однією стороною іншій повідомлення, що містить письмове волевиявлення про припинення зустрічних вимог зарахуванням. Таким чином, зарахування зустрічних вимог відбулося за заявою КП ПОР "Полтававодоканал".

22.01.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. №596, а.с. 39-47) в якому позивач вказує на те, що відповідно до ЗУ "Про електроенергетику" постачальник електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах у проведенні розрахунків за електроенергію не можуть проводити зарахування зустрічних однорідних вимог.

01.02.2019р. за вхід. №935 від КП ПОР "Полтававодоканал" надійшло заперечення на відзив.

21.03.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2019 р.

В судовому засіданні 18.04.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" направило позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № юр/3644 від 21.09.2018 року, в якій повідомило, що на підставі ст.203 ЦК України:

- припиняються зобов'язання КППОР "Полтававодоканал" перед ПАТ "Полтаваобленерго" зі сплати активної електроенергії на суму 31171,27 грн. за вересень 2018 року згідно Договору про постачання електричної енергії №0094 р від 01.01.2008 року.

- припиняються зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед КППОР "Полтававодоканал" за послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 31171,27 грн. за вересень 2018 року згідно Договору № 42-6 від 01.02.2006 poку, за вересень 2018 року згідно Договору № 44-16 від 01.07.2011 року, за вересень 2018 року згідно договору № 32-8 від 01.03.2003 року (а.с.6-7).

Листом від 10.10.2018р. за №10-74/14842 ПАТ "Полтаваобленерго" повідомило відповідача, що статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносят плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергоспостачальника в уповноваженому банку, тому заява КППОР "Полтававодоканал" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.2018р. № юр/3644 залишається без виконання (а.с.8).

Позивач не погоджується із вказаним зарахуванням та прохає визнати правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №юр/3644 від 21.09.2018р недійсним, оскільки він суперечить вимогам закону, а саме ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у ст. 215 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Стаття 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України передбачають припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Одночасно приписами названих норм передбачено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Стаття 1 Закону України "Про електроенергетику" визначає термін "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії" як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін "алгоритм оптового ринку електричної енергії" - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно з ч. 8 ст. 26 вказаного Закону споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Аналогічно пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже, зазначеними положеннями спеціальних норм регулювання правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

При цьому судом також враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2018 у справі № 908/1811/17.

Відтак, виходячи з аналізу наведених норм, вчинений Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № юр/3644 від 21.09.2018р. суперечить вимогам ст. ст. 15, 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" і п. 6.3 Правил користування електричною енергією.

Заперечення відповідача щодо позову з тих підстав, що Закон України "Про електроенергетику" не містить заборони щодо припинення зобов'язань зі сплати за спожиту електроенергію шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, спростовується вище викладеним, відтак, відхиляються судом.

Посилання відповідача на існуючу з січня 2016 року між позивачем та відповідачем практику зарахування зустрічних однорідних вимог не спростовує встановлених судом порушень вимог діючого законодавства при вчиненні відповідачем спірного правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № юр/3644 від 21.09.2018р.

Таким чином, правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №юр/3644 від 21.09.2018 року, є таким, що вчинений КППОР "Полтававодоканал" з порушенням чинного законодавства, та підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним вчинений Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №юр/3644 від 21.09.2018р.

3. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-а, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 03361661) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36000, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 1762 грн. 00 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук