Рішення № 81516592, 03.05.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8265/18

Провадження №2/523/523/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р № НОМЕР_5 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви просив в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за договором відновлювальної кредитної лінії №2129-н від 22.11.2007 року у сумі 4 157 131,99 грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме, транспортний засіб типу легковий седан, марки Mercedes-Benz, модель Е200, 2007 р випуску, кольору чорного, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 - реєстраційний номер - НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент продажу.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог, а також просив судове засідання проводити без технічної фіксації процесу, проти застосування строків позовної давності заперечував.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання без фіксації судового процесу та застосування строків позовної давності зазначивши, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2013 року по цивільній справі № 1519/16861/2012 задоволено у повному обсязі вимоги AT «Ощадбанк» щодо стягнення заборгованості за ОСОБА_2 . Також зазначеним рішенням суду внесені зміни до договору відновлювальної кредитної лінії №2129-н від 22.11.2007 року:

-в п.1.2. слова та цифри «Остаточним терміном повернення кредиту є 22 листопада 2017 року» замінити на слова «Терміном остаточного погашення кредиту встановити 01 січня 2013 року»;

-в п.1.5.1.3. слова «Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 22 листопада 2017 року» замінити на слова «Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01 січня 2013 року».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» видало ОСОБА_2 кредит в сумі 2000000,00 грн. з терміном остаточного повернення кредиту 22 листопада 2017 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору Банком 28 листопада 2007 року укладено з Позичальником нотаріально посвідчений договір застави, предметом якого є транспортний засіб типу легковий седан, марки MERSEDES - BENZ, модель Е 200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 за договором застави від 28 листопада 2007року.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10 липня 2013 року по цивільній справі № 1519/16861/2012 вимоги AT «Ощадбанк» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Крім цього зазначеним рішенням суду внесені зміни до договору відновлювальної кредитної лінії № 2129-н від 22.11.2007 року, а саме:

-в п.1.2. слова та цифри «Остаточним терміном повернення кредиту є 22 листопада 2017 року» замінити на слова «Терміном остаточного погашення кредиту встановити 01 січня 2013 року»;

-в п.1.5.1.3. слова «Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 22 листопада 2017 року» замінити на слова «Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01 січня 2013 року».

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України №31/15-3834 від 04.07.2018р., власником транспортного засобу типу легковий седан, марки Mercedes-Benz, модель Е200, 2007 р випуску, кольору чорного, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 - реєстраційний номер - НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.16 Закону України „Про заставу" 2654-XII від 02.10.1992 року, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Отже, право застави банку на відчужений автомобіль було дійсним на момент їх відчуження.

Згідно ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Така ж умова зазначена й у договорі застави. У даному випадку жодної згоди банком, як заставодавцем не надавалося.

Статтею 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, вибуття заставного майна із володіння банку відбулось всупереч вимог законодавства та умов договору застави, чим порушені права заставодержателя.

Посилання позивача на вимоги ст.27 Закону України «Про заставу» як на підставу звернення до суду з вимогами до відповідачки, суд вважає помилковим, оскільки така норма діє у випадку переходу права власності за однією з підстав, передбачених Законом.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет застави, що на даний час у боржника у власності не перебуває, суд вважає невірним, на думку суду, позивач не може звертатись з вимогами про звернення стягнення на предмет застави до нового власника автомобіля, право власності на який вона отримала без згоди банку як заставодержателя, тому у позові має бути відмовлено з підстав невірно обраного способу захисту порушеного права.

З іншими вимогами, зокрема про визнання недійсним правочину чи витребувння майна з чужого незаконного володіння тощо, що передбачені ст.ст.215, 387 ЦК України, банк до суду не звертався.

Так, згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту про задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий: на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (правова позиція Верховного суду України від 27.04.2017 року у справі №6-679цс17).

Умовами договору застави транспортного засобу від 28.10.2007 року (п.6.4 договору-а.с.15), у тому числі передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється будь-яким, не забороненим законодавством способом, в тому числі у позасудовому порядку, згідно з цим застереженням, яке являє собою Договір про задоволення вимог заставодержателя відповідно до умов договору.

Також заслуговує на увагу думка відповідачки, висловлена у заяві про застосування строку позовної давності, оскільки, згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності задоволенню не підлягають, оскільки у вимогах позивача має бути відмовлено повністю з підстав невірно обраного способу судового захисту.

Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р № НОМЕР_5 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет застави, - відмовити у повному обсязі.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.05.2019 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5, п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Суворовського районного суду м.Одеси

Суддя: