Рішення № 81514462, 03.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/5825/19

Провадження № 2-а/521/256/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Коновалової К.О.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: Одеса, вул. Гайдара, 21а) про визнання протиправною та скасування постанови Одеської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил №4201/50000/18 від 27.02.2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі по порушення митних правил № 4201/50000/18 від 27.02.2019 року про визнання винною громадянки ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500 гривень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Згідно позовної заяви, виконуючим обов`язки заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС винесено постанову в справі по порушення митних правил №4201/50000/18 від 27.02.2019 року про визнання винною позивачки у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500 гривень.

Позивачка стверджує, що 21.05.2018, вона через пункт пропуску «Ужгород-Вишнє-Нємєцке», в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС, в митному режимі «транзит», ввезла легковий автомобіль марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , країна реєстрації Словаччина.

Крім того, позивачка зазначає, що 13 та 26 червня 2018 року вона перетинала державний кордон в зоні міжнародного автомобільного пункту пропуску «Порубне-Сірет» (Чернівецька обл.), що підтверджується відповідними відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон від 20.04.2015 № НОМЕР_3. При перетині вказаного кордону, працівниками Чернівецької митниці ДФС, було повідомлено позивачку про перевищення встановленого ст. 95 МК України терміну транзиту транспортного засобу на строк більше, ніж 10 діб, однак протокол про порушення митних правил не складався.

Позивачка зазначає, що митними органами правопорушення виявлено 16.06.2018 року та 26.06.2018 року, тому станом на дату розгляду справи, відповідно до ст. 467 МК України, закінчився строк накладення адміністративного стягнення.

Згідно позовної заяви, оскаржувана постанова винесена 27.02.2019 року у відсутності позивачки. Відповідно до відмітки штемпеля органу поштового зв`язку на конверті, постанова направлена на адресу позивачки 06.03.2019 року. Постанова отримана позивачкою лише 15.03.2019 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце повідомлена належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце, повідомлий належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 529 МК України встановлено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (п. 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30 травня 2013 року, заява №49069/11).

У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосудця закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, указавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє Нємецьке», Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» був ввезений легковий автомобіль «VW PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації - Словаччина, номер кузова - НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відповідно інформації, наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС), яка об`єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю, діючої в її складі автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (АСМО), 16.06.2018 року Закарпатська митниця ДФС подала орієнтування № 5661/07-70-63/47 (перевищення встановленого ст. 95 МК України терміну транзиту транспортного засобу марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , країна реєстрації Словаччина, на строк більше, ніж на десять діб).

Судом встановлено, що 26.12.2018 року о 15 год. 30 хв. в зону митного контролю відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці ДФС, у напрямку з України до Молдови, по смузі руху «зелений коридор» в`їхав легковий автомобіль «VW PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації - Словаччина, номер кузова - НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_2 .

Під час здійснення митного контролю та перевірки документів відповідно до інформації, наявної в розділі «Переглянути попередні переміщення (Перетин кордону транспортним засобом)» програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» встановлено, що вищезазначений автомобіль був ввезений 21.05.2018 року громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє Нємецьке», Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» з метою особистого вищезазначений автомобіль.

Дані факти позивачкою не заперечувались, а згідно ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 під час перевірки документів надав довіреність № 4388 від 21.12.2018 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 представляти її інтереси, зокрема в Державній фіскальній службі.

Згідно статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. ч. 1, 2, 4 статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до положень статті 531 МК України однією з підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, при тягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Згідно статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова винесена 27.02.2019 року у відсутності позивачки, не відповідають дійсності, оскільки розгляд справи про порушення митних правил №4201/5000/18 від 27.02.2019 року відбувалося за участі її довіреної особи - ОСОБА_2.

Судом встановлено, що в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС винесено постанову в справі по порушення митних правил №4201/50000/18 від 27.02.2019 про визнання винною, ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України ) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500 гривень.

Вказану постанову винесено на підставі протоколу про порушення митних правил №4201/50000/18 від 27.02.2019 року.

Справи про порушення митних правил, передбачені ст.470 МК України, розглядаються митними органами, що передбачено ч. 1 ст. 522 МК України.

25.11.2018 року набрав чинності Закон України №2612 від 08.11.2018 «Про внесення змін. до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України».Пунктом 93 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК Українивстановлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо, якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних належних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним, та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ураховуючи викладене, у разі митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у пункті 93 Розділу, з дотриманням умов, визначених абзацом першим пункту 93 Розділу, вчинення порушень митних правил, передбачених статтями 470, 481 та 485 МК України особою, відповідальною за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту такого транспортного засобу, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої ними статтями

Оскаржуваною постановою встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 21.05.2018 року на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє Нємецьке», Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» з метою особистого ввезла легковий автомобіль «VW PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації - Словаччина, номер кузова - НОМЕР_2 , автомобіль оформлено в митному відношенні, сплачено митні платежі, але до державного бюджету не внесено добровільний внесок за кодом «093» кошти в сумі, що дорівнює розміру п`ятистам неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 8500 грн.

Так, об`єктивною стороною порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України є, зокрема, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Главою 55 Розділу ХІІ МК України передбачено, що переміщення громадянином-резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжується обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу, виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмового зобов`язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо).

У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці п`ять діб.

Відповідно до частини 1 статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Одночасно слід зазначити, що стаття 467 МК України не містить переліку триваючих правопорушень.

Так, триваючими визначаються правопорушення, які розпочавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активні дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Відтак, вчинене позивачкою правопорушення є триваючим.

Таким чином, вказане вище правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 470 МК України, є триваючим правопорушенням, яке розпочалося 31.05.2018 року та тривало до моменту його виявлення 26.02.2018 року під час перетину. Не вивезення транспортного засобу, що перебуває у режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території України протягом 10-денного строку є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Встановлений законодавством обов`язок завершення митного режиму вважається виконаним саме з моменту , його виконання (або є закінченим - з моменту притягнення до встановленої законом відповідальності). (Постанова Верховного суду України від 13.03.2018 року К/9901/23243/18).

Отже, процесуальний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід. розраховувати з моменту виконання митного режиму - 26.12.2018.

Частина 3 статті 470 МК України передбачає настання адміністративної відповідальності за перевищення встановленого статтею 95 цього кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно зі ст. 460 МК України вчинення порушення митних правил, передбачене ст. 470 МК України, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами не тягне за собою адміністративної відповідальності.Доводів та документів на підтвердження зазначеного суду надано не було.

Стосовно тверджень позивачки про те, що факт виявлення правопорушення митними органами виявлено 16.06.2018 року, коли Закарпатська митниця ДФС подала орієнтування № 5661/07-70-63/47 (перевищення встановленого ст.95 МК України терміну транзиту транспортного засобу марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , країна реєстрації Словаччина на строк більше, ніж на десять діб), суд звертає увагу позивачки, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» від 31.07.2015 № 684,орієнтування - це інформація про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань державної митної справи, а також інформація про товари, що можуть бути об`єктом правопорушення, яка створена органами ДФС (їх структурними підрозділами) самостійно за результатами здійснення аналітичної роботи або отримана органами ДФС (їх структурними підрозділами).

Отже, на тактичному рівні управління ризиками органами ДФС (їх структурними підрозділами) в межах компетенції за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків та відповідно до реєстру ризиків розробляються заходи з управління ризиками, для цього використовується такий інструмент - як орієнтування - це інформація, яка містить відомості про можливі порушення законодавства України з питань державної митної справи з метою вжиття ними заходів щодо виявлення, запобігання та припинення таких порушень.

Транспортний засіб марки «VW PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , що був ввезений позивачкою на митну територію України, не є транспортним засобом комерційного призначення, але на нього поширюється регулювання ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергію, що переміщується лініями електропередачі, вживається термін товар. Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином, поняття транспортний засіб особистого користування, є «товаром» і є предметом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.

Частиною 2 статті 379 МК України «Умови тимчасового ввезення та ввезення з метою транзиту товарів на митну територію України громадянами» визначено, що пропуск через митний кордон України всіх товарів, окрім транспортних засобів особистого користування, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують 500 Євро та/або 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення (транзит).

Зважаючи на викладене вище, товар - транспортний засіб особистого користування, ввезений позивачкою, був пропущений на митну територію України у митному режимі «транзит», і мав бути доставлений до митного органу призначення у встановлений статтею 95 МК України строк.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 95, 381, 379, 460, 467, 495, 498, 522, 526, 529 МК України, ст.ст. 268,289 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 14, 77, 78, 242, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Постанову Одеської митниці ДФС в справі по порушення митних правил № 4201/50000/18 від 27.02.2019 року про визнання винною громадянки ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500 гривень - залишити без змін.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: Одеса, вул. Гайдара, 21а) про визнання протиправною та скасування постанови Одеської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил №4201/50000/18 від 27.02.2019 року - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: І.А. Бобуйок