Рішення № 81514003, 17.04.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2101/18

Категорія 38

2/295/497/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Зубрицькій Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання права власності на майно,-

встановив:

ОСОБА_5 звернулась в суд із позовом, де зазначила, що 17.02.2017 року померла її дочка – ОСОБА_6 Після смерті вказаної особи відкрилась спадщина за законом, до складу якої входять житловий будинок за адресою: м. Житомир, вул. Соснова, 50б, земельна ділянка площею 0,05 га. за цією ж адресою, ј частки квартири АДРЕСА_1.

Позивач зауважує, що в липні 2017 року до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 нею подано заяву про прийняття спадщини.

За наслідком отримання інформації про прийняття позивачем спадщини з боку відповідача ОСОБА_3, яка також є спадкоємцем першої черги, вчинювались дії психологічного тиску. Даною особою вказувалось на те, що позивачу слід відмовити від спадщини, така відмова буде стосуватись лише квартири, та не буде розповсюджуватись відносно іншого спадкового майна - житлового будинку.

Позивачем подано заяву про відмову від прийняття спадщини, яку, як вказує особа, вчинено внаслідок помилки. Станом на день підписання заяви ОСОБА_5 виповнилось 88 років, виявлено численні хвороби.

Оскільки неправильне сприйняття фактичних обставин правочину вплинуло на справжнє волевиявлення, позивач на підставі ст. 229 ЦК України, з урахуванням поданих в подальшому уточнень, просить: визнати недійсною відмову ОСОБА_5 від прийняття спадщини за законом від 24.02.2017 року; визнати в Ѕ частині недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2219, видане 09.09.2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі якого 09.09.2017 року зареєстровано право власності на житловий будинок № 50 (літера Б) по вул. Сосновій в м. Житомирі за ОСОБА_3; визнати в Ѕ частині недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2220, видане 09.09.2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі якого 09.09.2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:06:039:0033 загальною площею 0,05 га, розташованої по вул. Сосновій, 50 (літера Б) в м.Житомирі за ОСОБА_3; визнати в 1/8 частині недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2218, видане 09.09.2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на ј ідеальної частки квартири № 63 будинку 13 по вул. Степана Бандери в м.Житомирі, на підставі якого 09.09.2017 року зареєстровано право власності на ј частки в квартирі за ОСОБА_3; скасувати рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності; визнати за позивачем право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, визнати право власності на Ѕ частини житлового будинку № 50 (літера Б) по вул. Сосновій в м. Житомирі, на Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:06:039:0033 загальною площею 0,05 га, розташованої по вул. Сосновій, 50 (літера Б) в м.Житомирі.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року позов забезпечено шляхом накладення арешту на житловий будинок № 50Б по вул. Сосновій в м. Житомирі (реєстраційний номер 790145118101) загальною площею 37,7 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_3 з забороною відчуження будь-кому в будь-який спосіб до набрання рішення в справі законної сили; накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3, з забороною відчуження будь-кому в будь-який спосіб до набрання рішення в справі законної сили; забороною Управлінню ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради проводити реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 в житловому будинку за адресою: м. Житомир, вул. Соснова, 50Б; забороною ОСОБА_3 або будь-яким третім особам здійснювати дії, спрямовані на виселення ОСОБА_5 з будинку № 50Б по вул. Сосновій в м. Житомирі.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року по справі відкрите загальне позовне провадження.

Згідно ухвали суду від 07.05.2018 року провадження по справі зупинене у зв»язку зі смертю позивача – ОСОБА_5

Відповідно до ухвали 11.12.2018 року як позивачів по справі залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2 - правонаступників ОСОБА_5

Під час розгляду справи в судовому засіданні ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала. Зауважила, що не бажає бути виселеною з будинку, відмову від прийняття спадщини пов»язувала лише з квартирою. Також додала, що про допущено помилку їй сказали у релігійній спільноті.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала.

Підтвердила, що дійсно, між нею та бабою була розмова, під час якої останній повідомлено, що внаслідок звернення за прийняттям спадщини сім»я відповідача залишиться без квартири. При цьому ОСОБА_5 вказувала, що хоче доживати у будинку. Безпосередньо позивач з приводу будь-якого обману не зверталась, почала розмови про таке лише на річницю з дня смерті ОСОБА_6

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, надаючи пояснення з приводу подій, пов»язаних із поданням заяви про відмову від прийняття спадщини, пояснив, що першою у контору зайшла відповідач, в подальшому, після виготовлення проекту, ОСОБА_5 особисто читала вказаний проект. По заяві про відмову від прийняття спадщини заявнику повідомлено про наслідки. При цьому позивач висловлювалась, що не бажає судових спорів.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_6 померла 17.02.2017 року.

Після смерті вказаної особи відкрилась спадщина, яка складається з: ј частини квартири АДРЕСА_2, житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Соснова, 50Б, земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:06:039:0033 загальною площею 0,05 га, розташованої по вул.. Сосновій, 50 (літера Б) в м.Житомирі.

Відповідачем ОСОБА_3, яка є донькою померлої ОСОБА_6, 24.02.2017 року подано заяву про прийняття спадщини.

14.06.2017 року заяву про прийняття спадщини подано позивачем – матір»ю ОСОБА_6

Заявою від 18.07.2017 року заяву про прийняття спадщини відкликано, тією ж датою ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємиці за законом ОСОБА_3

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 09.09.2017 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом відносно вищевказаного нерухомого майна, прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом не отримано доказів, які в своїй сукупності на достатньому рівні вказують на існування помилки при складенні позивачем ОСОБА_5 заяви про відмову від прийняття спадщини.

За змістом заяви ОСОБА_5 повідомляє, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміє обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до не фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за її справжньою волею. Нотаріусом роз»яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

На заяві присутній напис «почитано особисто», заява є підписаною.

В судовому засіданні допитувались свідки ОСОБА_7, ОСОБА_2 (на стадії до зупинення провадження та визначення його правонаступником ОСОБА_5Б.), ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_5 бачить добре, вказала на те, що нею оголошувались документи для позивача під час звернення із заявою про прийняття спадщини. При зверненні із заявою про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_7 присутня не була

Свідок ОСОБА_8 розповіла, що здійснювала догляд за позивачем, знала про звернення даної особи до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачем не сповіщалось свідкові про те, що вона не бажає наміру прийняти спадщину.

На думку суду вказані пояснення, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, не можуть виявляти існування обставин, що вказують на помилкову оцінку юридичної природи поданої заяви про відмову від прийняття спадщини.

ОСОБА_2, допитаний як свідок, розповів, що позивач ОСОБА_5 заперечень щодо прийняття спадщини відповідачем не виказувала, в подальшому змінила ставлення після втручання тітки.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положеннями ч.6 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Суд звертає увагу, що граничним строком для прийняття спадщини є 17.08.2017 року.

У період з дня подання заяви про відмову від прийняття спадщини 18.07.2017 року до завершення строку для прийняття спадщини позивачем інші заяви до нотаріуса не подавались.

Оскільки в обгрунтування поданого позову покладається з»ясування стороною дійсного юридичного змісту поданої заяви про прийняття спадщини, в обов»язки позивача відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України належить подання доказів, які відповідні обставини підтверджують. Позивачем не надано доказів, які вказують на період отримання відомостей про допущену помилку, умови, за яких відповідна інформація була отримана, відсутність можливостей мати таку обізнаність на час подання заяви про відмову від спадщини та фактичне існування помилки на відповідний час, в чому саме полягає відмінність попередньої та подальшої поінформованості.

Є необхідним зазначити, що на час відкриття спадщини позивач не була власником спірного нерухомого майна, при цьому без перешкод проживала у будинку за адресою: м. Житомир, вул. Соснова, 50Б. Приймаючи до уваги, що право на проживання особи не заперечувалось іншими учасниками справи, зауваження про залежність відповідного права від набуття майна у власність є формальним.

Оцінюючи докази за внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про вплив оточення позивача, зокрема, як визнала особа, релігійної спільноти, на вибір її поведінки в аспекті правового визначення.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд приходить до висновку про наявність вищевказаних суспільних мотивів, якими керувалась особа при звернення із заявою про відмову від прийняття спадщини, помилка на час звернення із заявою у сприйнятті дійсної природи правочину не підтверджена. Причини, якими керувалась особи за умови відсутності обставин. які можуть вказувати на недійсність правочину внаслідок обману, насильства, не має правового значення.

Стороною позивача не надано доказів на вчиненні фізичного або психологічного тиску, які вплинули на волевиявлення заявника.

Стан здоров»я позивача також не може вказувати на існування помилки з приводу юридичного змісту правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову: визнанні недійсною відмови від прийняття спадщини; інші вимоги не підлягають до задоволення як похідні від вимоги про визнання правочину недійсним.

Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання права власності на майно.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне рішення суду буде виготовлене 26.04.2019 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов