Рішення № 81513527, 03.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2019 року № 826/16942/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши

за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Ойл»

до

Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання зобов’язання протиправним та його скасування

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Ойл» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач), в якому просить скасувати зобов’язання щодо сплати до державного бюджету позитивного значення ПДВ на суму 67 749,82 грн. та нараховану пеню в сумі 17 441,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.04.2018 між позивачем та ТОВ «Вімакс-Трейд» було укладено договір № Г/06/04-2018 на постачання скрапленого вуглеводневого газу; в рамках вказаного договору було здійснено постачання газу, складено та зареєстровано відповідні податкові накладні; в податковій декларації за квітень 2018 року позивач відобразив податкове зобов’язання з ПДВ на суму 1 982 568,00 грн. та податковий кредит на суму 1 914 835,00 грн.; податкові накладні ТОВ «Вімакс-Трейд» були неправомірно заблоковані фіскальним органом, що призвело до позитивного значення ПДВ у позивача на суму 67 733,00 грн. та сплати вказаного значення в державний бюджет; позивач вважає такі дії відповідача противоправними та такими, що протирічать ст. 19 Конституції України.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

26.11.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16942/18 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2018 між ТОВ «Вімакс Трейд» (постачальник) та ТОВ «Укр Ойл» (покупець) було укладено договір № Г/06/04-2018, відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.4. якого постачальник зобов’язується прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме: газ вугдеводневий скраплений, газ вуглеводневий паливний, суміш пропану та бутану технічних; ціна на товар встановлюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування у межах м. Києва у рахунках-фактурах та видаткових накладних по кожній партії товару окремо; сума договору складається із сум вказаних у видаткових накладних, які оформлені належним чином, протягом всього терміну дії договору.

В рамках співробітництва за вказаним договором, ТОВ «Вімакс-Трейд» було складено та подано на реєстрацію податкові накладні:

- № 7 від 17.04.2018 на загальну суму 356 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 59 475,00 грн.;

- № 19 від 24.04.2018 на загальну суму 349 020,00 грн., в т.ч. ПДВ 58 170,00 грн.;

- № 20 від 24.04.2018 на загальну суму 399 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66 500,00 грн;

- № 22 від 26.04.2018 на загальну суму 393 960,00 грн., в т.ч. ПДВ 65 660,00 грн.

Реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена з посиланням на відповідність податкових накладних п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, що підтверджується відповідними квитанціями від 15.05.2018.

16.05.2018 позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року, де задекларував такі показники:

- податкове зобов’язання – 1 982 568,00 грн.;

- податковий кредит – 1 914 835,00 грн.;

- позитивне значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – 67 733,00 грн.

Проте, 25.05.2018 податкові накладні, складені ТОВ «Вімакс Трейд», а саме: № 7 від 17.04.2018 на загальну суму з ПДВ 356 850,00 грн.; № 19 від 24.04.2018 на загальну суму з ПДВ 349 020,00 грн.; № 20 від 24.04.2018 на загальну суму з ПДВ 399 000,00 грн.; № 22 від 26.04.2018 на загальну суму з ПДВ 393 960,00 грн. були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вважаючи, що неправомірне блокування податкових накладних призвело до безпідставного завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 67 749,82 грн. та безпідставного нарахування пені в сумі 17 441,34 грн., позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних – це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі – Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2018 реєстрація податкових накладних, наданих ТОВ «Вімакс-Трейд», була зупинена у зв'язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податків».

Проте, 25.05.2018 податкові накладні, складені ТОВ «Вімакс Трейд», а саме: № 7 від 17.04.2018 на загальну суму з ПДВ 356 850,00 грн.; № 19 від 24.04.2018 на загальну суму з ПДВ 349 020,00 грн.; № 20 від 24.04.2018 на загальну суму з ПДВ 399 000,00 грн.; № 22 від 26.04.2018 на загальну суму з ПДВ 393 960,00 грн. були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В пункті 198.3 ст. 198 ПК України законодавець встановив, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 46.1. ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) – це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.05.2018, тобто до моменту реєстрації податкових накладних ТОВ «Вімакс-Трейд», позивачем було подано податкову декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року, де задекларовано такі показники:

- податкове зобов’язання – 1 982 568,00 грн.;

- податковий кредит – 1 914 835,00 грн.;

- позитивне значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – 67 733,00 грн.

Як стверджує позивач в позовній заяві, ним було сплачено в державний бюджет 67 733,00 грн. Звертаючись із позовом до суду, позивач просить суд скасувати зобов’язання щодо сплати до державного бюджету позитивного значення ПДВ на суму 67 749,82 грн. та нараховану пеню в сумі 17 441,34 грн.

Натомість, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

Порядок відображення сум ПДВ у бухгалтерському обліку регулюється Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 (далі – Інструкція № 141).

Для відображення в бухгалтерському обліку сум податків, які підлягають сплаті до бюджету, призначено субрахунок 641 «Розрахунки за податками».

Також для обліку ПДВ призначено допоміжні субрахунки:

- 643 «Податкові зобов’язання», за дебетом якого відображається нарахування податкових зобов’язань у разі отримання передоплати від покупців (замовників) за товари (послуги), за кредитом – їх списання під час відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг);

- 644 «Податковий кредит», на якому ведеться облік сум ПДВ, на які підприємство отримало право зменшити податкові зобов’язання.

Відповідно до п. 8 Інструкції № 141, при неотриманні від продавця (постачальника) податкової накладної на отримані / попередньо оплачені сировину, матеріали, товари, основні засоби та нематеріальні активи, на виконані роботи і послуги, зареєстрованої в ЄРПН в терміни, встановлені податковим законодавством, сума податку на додану вартість відображається за дебетом субрахунку 644 "Податковий кредит", аналітичний рахунок "Податковий кредит непідтверджений", у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов'язань. У разі отримання податкової накладної з порушенням терміну реєстрації зазначена в ній сума податкового кредиту відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість", у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 "Податковий кредит", аналітичний рахунок "Податковий кредит непідтверджений".

Наступного дня після останнього дня граничного терміну для реєстрації податкової накладної в ЄРПН сума податку на додану вартість, що міститься в такій податковій накладній, відображається за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 "Податковий кредит", аналітичний рахунок "Податковий кредит непідтверджений".

Як зазначалось вище, про блокування реєстрації податкової накладної покупець дізнається з квитанції, яку надсилає система моніторингу оцінки критеріїв ризику (далі – СМКОР) одночасно і постачальнику, і покупцю (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, за приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Разом з тим, п. 198.6 ст 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Таким чином з наведеного вбачається, що в разі реєстрації податкової накладної в строки, визначені п. 201.10 ст. 201 ПК, її можна включити до податкового кредиту в періоді складання такої податкової накладної. Якщо ж вона податкова накладна буде зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше, до податкового кредиту покупця вона потрапить тільки в місяці реєстрації.

Іншими словами, якщо позивач не включив до складу податкового кредиту суму 67 733,00 грн. при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року, позивач не позбавлений права включити вказану суму до податкового кредиту наступного періоду. Тим більше, шо станом на момент звернення позивача із позовом до суду, складені ТОВ «Вімакс-Трейд» податкові накладні № 7 від 17.04.2018, № 19 від 24.04.2018, № 20 від 24.04.2018, № 22 від 26.04.2018 вже зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб’єкт господарювання має спростувати доводи суб’єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Іншими словами, позивач, хоч і не є суб’єктом владних повноважень, втім в силу приписів ст. ст. 73-78 КАС України повинен доводити свою правову позицію належними та допустими доказами, інакше принцип змагальності сторін буде нівельований.

Натомість в даному випадку позивач, звертаючись із позовом до суду, не підтвердив належними доказами, ані обґрунтованість та законність своїх позовних вимог, ані факт сплати до державного бюджету позитивного значення ПДВ в сумі 67 749, 85 грн., ані нарахування позивачу пені в розмірі 17 441,34 грн.

До того ж, в тексті позовної заяви позивач зазначає про позитивне значення ПДВ в сумі 67 773,00 грн., тоді як в прохальні частині позовної заяви просить суд скасувати зобов’язання щодо сплати до державного бюджету позитивного значення ПДВ в сумі 67 749,82 грн.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим, а відтак правові підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Ойл» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко