Ухвала суду № 81512613, 26.04.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1648/18

Провадження № 1-кп/191/133/18

У Х В А Л А

іменем України

26 квітня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Гречко Ю.В.

за участю секретаря – Борисової О.В.

прокурора – Нікіфорова Ю.Ю.

потерпілої – ОСОБА_1

потерпілого – ОСОБА_2

представника потерпілого – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.119 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.119 КК України.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказамизаяви ОСОБА_2 і ОСОБА_5, оглядів домоволодінь та усіх призначених експертиз зброї.

Прокурор та потерпілі заперечували проти задоволення клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно - розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135-XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно розшукову діяльність» особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зокрема, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).

Також згідно приписів ч. 1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Зазначені стороною захисту правові підстави, на думку суду, не свідчать про очевидну недопустимість перелічених доказів, за яких питання їх недопустимості може бути вирішене на стадії судового розгляду.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидної недопустимості доказів, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.85-89,94,371-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про визнання недопустимими доказами у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.119 КК України, оглядів домоволодінь та усіх призначених експертиз зброї відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Ю. В. Гречко