Рішення № 81511735, 26.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/902/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування №29 від 10.05.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19.05.2016;

- зобов’язати ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу після скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19.05.2016.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, згідно наказу №630-0 управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач) був звільнений зі служби та податкової міліції в запас за п.64 “а” (за віком), службу проходив на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДШ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

24.01.2019, позивач направив відповідачу заяву про надання місячних розрахункових листів із заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 01.01.2016 року по день звільнення, в яких зазначив вказати всі нарахування та утримання; відомості про те, підставі яких законодавчих актів і яким чином (надати розрахунки обчислення) мені нараховувалася середня заробітна плата (грошове забезпечення) починаючи з 05.07.2016 року та в продовж 2016 — 2018 років коли здійснювалось підвищення заробітної плати (грошового забезпечення); копії наказів про дисциплінарні стягнення, якщо такі були у продовж 2016 року.

У відповідь на цю заяву, ГУ ДФС у Луганській області повідомило про те, шо наказом ГУ ДФС у Луганській області від 19.05.2016 №413 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” позивачу було оголошено усне зауваження. 06.02.2019 позивач направив відповідачу другу заяву про надання мені копій матеріалів службового розслідування, на підставі якого було винесено наказ № 143 від 19.05.2016 №413 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, а також надання відповідних документів про те, як вищевказаний наказ вплинув на процент нарахованої премії.

Із відповіді ГУ ДФС у Луганській області листом від 20.02.2019 року за №Х-557/14/12-32-21-09 на другу заяву від 06.02.2019 року, надали тільки висновок № 9 від 10.05.2016 року службового розслідування за фактами, викладеними у листі начальника УВБ ГУ ДФС у Луганській області, відносно старшого оперуповноваженого оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку підполковника податкової міліції ОСОБА_1 Відповідач, посилаючись на висновок службового розслідування та на положення ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п.4 розділу II Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМУ від 11.02.2016 №65, оголосив Позивачу усне зауваження. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 28 березня 2019 року (том 1 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування № 9 від 10.05.2016 - залишено без розгляду.

28 березня 2019 року по справі оголошено перерву до 08 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року по справі оголошено перерву до 25 квітня 2019 року.

25 квітня 2019 року судове засідання перенесено на 26 квітня 2019 року.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 11.02.2019, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити (том 1 а.с. 86-87). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що листом від 15.04.2016 № 235/12-32-22/11 начальник управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Луганській області повідомив в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області полковника податкової міліції ОСОБА_3 про те, що старшим оперуповноваженим відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку підполковником податкової міліції ОСОБА_1 допущено порушення норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, а саме ст. 2 невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни та Правил етичної поведінки державних службовців від 11.02.2016 № 65 розділ II ст.4 - забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій Держави. Так, за дорученням слідчого для встановлення обставин кримінального провадження від 28.08.2015 № 32015130370000007 виникла необхідність у допиті ОСОБА_1 у якості свідка. Позивач в категоричній формі відмовився надавати будь-які свідчення, крім того відмовився від написання протоколу допиту. ОСОБА_1 25.04.2016 надано пояснення з цього приводу, в яких він зазначив, що не порушував ст. 63 Конституції України та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового та начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку тощо. 10.05.2016 за результатами службового розслідування складено висновок № 9 службового розслідування за фактами, викладеними листі начальника УВБ ГУ ДФС у Луганській області, відносно старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку підполковника податкової міліції ОСОБА_1 За результатами службового розслідування ГУ ДФС у Луганській області видано наказ від 19.05.2016 № 143 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження.

Стосовно вимог позивача здійснити донарахування та виплату премії за травень відповідач зазначив таке.

Згідно з підпунктом 6.2.2 пункту 6.1 Положення пропозиції щодо визначення розміру премії кожному працівникові підрозділу з урахуванням фактично відпрацьованого часу надаються керівниками структурних підрозділів до підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. Згідно з наказом ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області від 30.06.2016 № 24-6р «Про преміювання працівників ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області за травень 2016 року» згідно з додатком до вищенаведеного наказу ОСОБА_1 визначено розмір премії 394,55 грн. Відповідно табелю обліку використання робочого часу за травень 2016 року позивачем фактично відпрацьовано 11 робочих днів при загальній кількості робочих днів у травні 2016 року-19 робочих днів. Таким чином, розрахунок премії за травень 2016 складається з наступного: Основний оклад у розмірі 1450,00 грн.: 19 (кількість робочих днів у травні 2016 року) х 11 (кількість фактично опрацьованих позивачем днів) х 47% (відсоток місячної премії) = 394,55 грн. Викладене свідчить про те, що розмір премії за травень 2016 позивачу не зменшувався.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

02 квітня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (том 1 а.с.102-103), в обґрунтування якої зазначено, що у наданому відповідачем відзиву на адміністративний позов від 28.02.2019 відсутні будь-які заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими Відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а тільки констатація вже вказаних у адміністративному позову фактів. Стосовно наданих документів щодо розрахування премії у позивача не має доказів зворотного, якщо не має другої відомості на преміювання співробітників податкової міліції.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

24 квітня 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 1 а.с. 121-122), в обґрунтування яких зазначено, що в рамках проведення службового розслідування позивачем, крім пояснень від 25.04.2016, ОСОБА_1 не надавалось будь-яких заяв, документів, письмових зауважень тощо. Згідно з пунктом п.5.3 Розділу V Інструкції встановлено, що завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування. Висновок службового розслідування було складено та затверджено 10.05.2016, з яким ОСОБА_1 ознайомився особисто 13.05.2016. Заперечення на вищевказаний висновок службового розслідування були надані ОСОБА_1 16.05.2016, тобто після завершення службового розслідування. Слід зазначити, що Інструкцією не передбачено подання комісії з проведення службового розслідування запереченьна висновок службового розслідування. Про вказане було повідомлено ОСОБА_1 в усній формі, а подані ним запереченняна висновок службового розслідування від 16.05.2016 залишено без розгляду.

Позивач у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено такі обставини справи.

Листом від 15.04.2016 № 23512-32-22/11 начальник УВБ ГУ ДФС у Луганській області повідомив в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3, що УВБ ГУ ДФС у Луганській області здійснюється оперативне супроводження кримінального провадження від 05.01.2016 № 120116130240000037 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 366, 364 КК України. На підставі доручення слідчого про проведення слідчих дій 12.04.2016 ОСОБА_1 був викликаний до службового приміщення УВБ ГУ ДФС у Луганській області, де йому було повідомлено про мету виклику та запропоновано надати відповідні показання по суті питання. ОСОБА_1, після ознайомлення, в категоричній формі відмовився надавати будь які свідчення з вищезазначеного приводу, крім того заявив, що взагалі відмовляється від підписання протоколу допиту та ставити підпис в графі ознайомлення зі статтями КК, КПК України та Конституції України, чим було порушено норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 №3460-ІV, а саме ст. 2 невиконання чи неналежне службової дисципліни та Правил етичної поведінки державних службовців (том 1 а.с. 63-66).

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_1, перед початком допиту він повідомив, що ним у кримінальному провадженні №32015130370000007 від 28.08.2015 за дорученнями слідчого здійснювались слідчі дії, матеріали яких є у справі вказаного кримінального, провадження. Після цього, посилаючись на ст.63 Конституції України, де зазначено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, ОСОБА_1 відмовився від надання показань та підписання протоколу допиту свідка. Також ОСОБА_1 зазначив, що під час проведення слідчих дій по вказаному кримінальному провадженню, він сумлінно виконував свої обов’язки відповідно до наданих Конституцією України та законами повноважень, та не порушував вимоги Конституції України та законів України під час допиту його у якості свідка (том 1 а.с. 67-68).

На виконання листа начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Луганській області полковника податкової міліції ОСОБА_4 від 15.04.2016 № 235/12-32-22/11, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV наказом ГУ ДФС у Луганській області від 22.04.2016 № 121 було створено комісію для проведення службового розслідування (том 1 а.с. 69-70).

За результатами службового розслідування за фактами, викладеними у листі начальника УВБ ГУ ДФС у Луганській області, відносно ОСОБА_1 було складено висновок № 9 від 10.05.2016, відповідно до якого Комісія дійшла висновку про порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п. 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців. З висновком службового розслідування позивача ознайомлено 13.05.2016 (том 1 а.с. 12-14, 44-46, 71-73).

У зв’язку з наведеним ГУ ДФС у Луганській області видано наказ від 19.05.2016 № 143 про притягнення старшого уповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження (том 1 а.с. 15, 25, 47, 74).

Вирішуючи адміністративний спір по суді суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства визначає ОСОБА_2 України «Про державну службу» (далі – ОСОБА_2 № 889-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 889-VII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 10 частини першої статті 2 Закону № 889-VII визначено, що службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Згідно із пунктом 5 статті 4 Закону № 889-VII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема, доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 8 Закону № 889-VII державний службовець зобов’язаний дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Статтею 354 Податкового кодексу України визначено, що посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

До посадових чи службових осіб податкової міліції можуть застосовуватися заходи заохочення згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншими нормативно-правовими актами керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та керівниками контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі - Статут).

У статті 1 Статуту зазначено, що службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У відповідності до статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Узагальнені стандарти етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх посадових обов’язків закріплені в Загальних правилах етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158 (далі – Правила № 158).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Правил № 158, поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України «Про державну службу» і «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Правил № 158, державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов’язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що державний службовець під час здійснення наданих йому повноважень зобов’язаний дотримуватись принципів державної служби, зокрема, в першу чергу повинен спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів, в тому числі сприяти органам досудового розслідування в розкритті кримінальних злочинів, шляхом надання пояснень, відомих фактів, тощо.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було викликано у якості свідка для встановлення обставин оперативного супроводження матеріалів кримінального провадження від 28.08.2015 № 32015130370000007 (щодо факту кримінального правопорушення посадовими особами ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС в Луганській області), що встановлено з наданих в судовому засіданні позивачем та представником відповідача пояснень, та письмових поясненнях ОСОБА_1 від 25.04.2016, наданих під час службового розслідування (том 1 а.с.67-68).

ОСОБА_1 відмовився надавати показання по суті заданих питань з посиланням на статтю 63 Конституції України, у якій визначено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

При цьому, на задане в судовому засіданні судом питання щодо належності посадових осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку, стосовно дій яких відкрито зазначене кримінальне провадження, до кола близьких родичів ОСОБА_1, членів його сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, ОСОБА_1 було надано пояснення, що зазначені посадові особи не входять до кола близьких осіб позивача, у розумінні статті 63 Конституції України.

Таким чином, ОСОБА_1 відмовившись давати показання по суті заданих питань для встановлення обставин оперативного супроводження матеріалів кримінального провадження від 28.08.2015 № 32015130370000007 без належних правових підстав, фактично порушив принципи державної служби, зокрема, принцип доброчесності, оскільки державний службовець під час вступу на державну службу та здійснення наданих йому повноважень фактично відмовляється від превалювання приватного інтересу.

Тобто, в першу чергу державний службовець повинен спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів, прав, свобод та інтересів громадян, в тому числі сприяти органам досудового розслідування для повного та всебічного встановлення обставин кримінального провадження, оскільки своєчасне розкриття злочинів та притягнення винних осіб до відповідальності також входить до складу публічних інтересів, які підлягають захисту.

Тому, ОСОБА_1 порушивши принципи державної служби як наслідок порушив Правила етичної поведінки державного службовця та статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості посадової особи, та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, захищати права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави.

Статтею 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, усне зауваження.

Згідно з статтею 13 Статуту правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.

У відповідності до статті 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 №230, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 02.04.2013 за №541/23073 (далі Інструкція №230).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції №230 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, повязані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.6 розділу ІІ Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Інструкції №230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов’язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

У відповідності до пункту 5.1 розділу V Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Пунктами 5.2 та 5.3 розділу V Інструкції №230 визначено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Відповідно до пункту 5.4 розділу V Інструкції №230 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Таким чином, за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов’язків проводиться службове розслідування. У разі якщо вину особи РНС повністю доведено начальник приймає рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності, що оформлюється відповідним наказом «Про притягнення дисциплінарної відповідальності.

Як встановлено судом, за фактами виявлених порушень службової дисципліни ОСОБА_1 було створено комісію для проведення службового розслідування, за результатами якого було складено висновок № 9 від 10.05.2016, відповідно до якого Комісія дійшла висновку про порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п. 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців, у зв’язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було видано наказ від 19.05.2016 № 143 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено факт порушення ОСОБА_1 принципів державної служби, дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки державних службовців, доказів на спростування факту порушень службової дисципліни позивачем не надано, та враховуючи той факт, що рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було винесено у межах строку, повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності вплинув на процент нарахованої премії, суд зазначає таке.

Наказом ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 21.01.2016 № 9 було затверджено Положення про преміювання працівників (далі Положення № 9) (том 1 а.с. 75-76).

Відповідно до пункту 1.1 Положення № 9, це Положення розроблено відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», постанов Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» зі змінами, від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» зі змінами та інших нормативно-правових актів, наказу Державної фіскальної служби України від 09.12.2015 № 973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання».

Пунктом 1.3 Положення № 9 передбачено, що преміювання керівників, заступників керівників, посадових осіб, осіб рядового та начальницького складу податкової міліції та інших працівників ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області може здійснюватись щомісячно та за підсумками року відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи за підсумками роботи у звітному періоді (році), а також до державних і професійних свят та ювілейних дат, за виконання функцій наставника, а також за участь в антитерористичній операції.

Згідно із пунктом 1.6 Положення № 9, підставою для виплати премії є: начальнику та заступникам начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області - наказ ГУ ДФС у Луганській області, погоджений з профспілковим комітетом ГУ ДФС у Луганській області; іншим посадовим особам та працівникам ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області - наказ ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, погоджений з профспілковим комітетом.

Пунктом 3.1 Положення № 9 визначено, що підрозділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку в установленому порядку розраховує фонд преміювання та розрахунковий розмір премії у відсотках за результатами роботи за місяць та подає керівнику ДПІ пропозиції для прийняття рішення про визначення розміру премії.

Згідно із пунктом 4.3 Положення № 9 преміювання працівників здійснюється відповідно до особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи у звітному періоді (місяці, році) з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.8 Положення № 9, накладення дисциплінарного стягнення поєднується з повним позбавленням працівника премії за той місяць, у якому накладено стягнення.

Відповідно до табелю використання робочого часу за травень 2016 року позивачем фактично відпрацьовано 11 робочих днів при загальній кількості робочих днів у травні 2016 року – 19 робочих днів (том 1 а.с. 96).

Наказом ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 30.06.2016 № 24-ф було вирішено преміювати працівників ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області за травень 2016 року згідно додатку 1, 2 (том 1 а.с. 93-94).

Відповідно до додатку 2 до наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області від 30.06.2016 № 24-ф, ОСОБА_1 визначено розмір премії в сумі 394,55 грн (том 1 а.с. 95).

Таким чином, незважаючи на той факт, що відповідно до пункту 4.8 Положення № 9, накладення дисциплінарного стягнення поєднується з повним позбавленням працівника премії за той місяць, у якому накладено стягнення.

Доказів на підтвердження того що оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вплинув на процент нарахованої премії суду не надано.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що розрахунок премії позивачу за травень 2016 року проводився з урахування його посадового окладу та з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а тому підстав вважати, що позивачу було зменшено розмір нарахованої премії у зв’язку з накладеним дисциплінарним стягненням не має.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язати ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу є необґрунтованими.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5