Рішення № 81511223, 23.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року №320/7042/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення по транспортному податку "Ф" від 10.06.2015 №19821-10;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкову вимогу форми "Ф" №1509-23 від 04.11.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить принципу стабільності податкового законодавства з огляду на те, що передбачені нормами Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Виходячи із таких норм, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні у 2015 році, адже місцеві ради не приймали, не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, оскільки зміни до ПК України у частині встановлення транспортного податку, набрали законної сили тільки 01 січня 2015 року.

Таким чином, на думку позивача, оскаржувані рішення та вимога прийняті відповідачем протиправно та з порушенням норм законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу здійснене з дотримання вимогам чинного законодавства. Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вважає, що мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 №19821-10 та податкової вимоги від 04.11.2015 №1509-23, всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 власник автомобіля АСURA, модель МDX, 2014 року випуску, об’єм двигуна 3471 куб.см., тип пального - В, що підтверджується свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТХ №192557.

ГУ ДФС у Київській області було винесено стосовно позивача податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 №19821-10, за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму податкового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн. на підставі пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПКУ.

В зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу, у відповідності до ст. 59 ПК України та вимог Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України № 576 від 10.10.2013 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1840/24372) Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкову вимогу форми "Ф" № 1509-23 від 04.11.2015 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями 25000,00 грн.

У зв'язку з несплатою позивачем вказаного податкового зобов'язання, ГУ ДФС у Київській області звернулось із позовом про його стягнення до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року № 810/203/17 вирішено стягнути з позивача на користь Державного бюджету України в особі Білоцерківської об’єднанної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області заборгованість у сумі 25 000 (двадцять п’ять тисяч 00 коп.) грн.

Вважаючи, що вказані повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є неправомірними, не обґрунтованими, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (набрав чинності 01.01.2015) (далі - Закон України №71-VIII), викладено у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Закон України № 71-УІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодекс України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» був опублікований в газеті «Голос України» № 254 від 31.12.2014, при цьому у самому законі визначений особливий порядок набрання ним чинності - з 01.01.2015, що в повній мірі узгоджується з положеннями вищевказаного Указу № 503 та свідчить про те, що обов'язок власників транспортних засобів, які підпадають під об'єкт оподаткування, визначений в підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу.

Так, зокрема, позиція щодо обов'язковості застосування законів України з дати набрання ними чинності і за умови не визнання їх неконституційними, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.12.2011 (справа № с-216700/08).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Зі змісту пункту 12.3 статті 12 Кодексу випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Разом із тим, Кодексом встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов'язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов'язковим.

Відповідно до вимог п.10.2 ст. 10 Кодексу, місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно ( в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Кодексу у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Кодексу встановлено, що контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) сум бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкт оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування су податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган.

Пунктом 58.1 ст. 58 Кодексу визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 Кодексу.

Судом було встановлено, що ГУ ДФС у Київській області було винесено стосовно позивача податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 №19821-10, за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму податкового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн. на підставі пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПКУ.

Податкова вимога від 04.11.2015 №1509-23 складена відповідачем відповідно до пп. 59.1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у зв’язку з виникненням податкового боргу в сумі 25000 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №810/203/17 позовну заяву Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про стягнення заборгованості в загальній сумі 25000,00 грн. за ППР від 10.06.2015 №19821-10 та податкової вимоги від 04.11.2015 №1509-23 - задоволено в повному обсязі.

Зокрема у вказаній постанові суд встановив, що на виконання п.п.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України відповідачці контролюючим органом було сформоване податкове повідомлення - рішення по транспортному податку форми «Ф» від 10.06.2015 № 19821-10 на суму 25000,00 грн. Повідомлення - рішення було направлене за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено їй особисто 19.06.2015 року. Проте відповідачем нараховане зобов'язання в строки, визначені ст. 57 ПК України, погашене не було (копія витягу із зворотного боку КОР платника податків).

В зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу, у відповідності до ст. 59 ПК України та вимог Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України № 576 від 10.10.2013 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1840/24372) Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкову вимогу форми "Ф" № 1509-23 від 04.11.2015 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями 25000,00 грн. Вказана вимога була направлена відповідачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена їй особисто 20.11.2015 року (докази додаються), однак залишилася без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв».

За таким умов, твердження позивача наведенні у позові стосовно того, що він не отримував спірної податкової вимоги спростовується фактичними обставинами справи.

При цьому постанова Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №810/203/17 набрала законної сили. Позивач в даному випадку не вчиняв жодних дій щодо оскарження даної постанови та вказаного вище податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на принцип правової визначеності, враховуючи те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №810/203/17 встановлено правомірність податкового зобов'язання, суд висновує, що Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 №19821-10 та податкової вимоги від 04.11.2015 №1509-23.

Всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений, відповідно суд вважає адміністративний позов безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.