Рішення № 81511180, 03.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1518/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ГУПФУ в Луганській області щодо відказу позивачу здійснювати нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу не отриманої пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати;

- зобов’язати ГУПФУ в Луганській області здійснювати розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків її виплати за формулою, яка зазначена у статті 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати» на суму боргу невиплаченої пенсії та у відповідності до статті 4 зазначеного Закону здійснювати виплату компенсації нестриманої пенсії за 2016-2017 роки у зв’язку з порушенням строків її виплати за весь час такої затримки кожного разу, коли ГУПФУ в Луганській області буде здійснювати виплату окремої суми боргу пенсії за окремий період затримки виплати боргу пенсії, починаючи з 01.01.2016, та розрахувати і виплатити компенсацію вже виплаченого боргу пенсії за 2016 рік, яку отримав у 2019 року.

Також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов'язавши відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України (міліції), перебуваю на обліку в ГУПФУ в Луганській області. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 по справі № 812/2046/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області визнано протиправною бездіяльність Відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати Позивачу пенсії з 01.01.2016 та зобов’язано провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», починаючи з 01.01.2016. Рішення суду набрало законної сили 05.04.2018. Таким чином, факт протиправних дій відповідача, який полягав у протиправному відказі у перерахунку пенсії позивача з 2016 року вже встановлено судом та не потребує окремого доказування.

Відповідач перерахував пенсію позивачу з 01.01.2016, але борг перерахованої пенсії за рішенням суду за 2016-2017 роки відповідач почав виплачувати частинами з січня 2019 року. У січні 2019 року позивач отримав 50% невиплаченого боргу перерахованої пенсії за січень 2016 року, у лютому 2019 року позивач отримав другу частину 50% боргу перерахованої пенсії за січень 2016 року, у березні 2019 року позивач отримав 50% боргу перерахованої пенсії за лютий 2016 року, таким чином, на час подання даного позову рішення суду не виконано відповідачем в повному обсязі без поважних причин, про що свідчать відсутність у відповідача будь якого рішення суду про відтермінування повного виконання рішення суду.

25.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення нарахування та виплату компенсації втрати частини не отриманої пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати з дати невиплати перерахованої пенсії за січень 2016 року, отриманої позивачем у січні та лютому 2019 року та у подальшому при виплаті боргу перерахованої, але не отриманої пенсії за рішенням суду по справі № 812/2046/17 проводити окремою сумою розрахунок, нарахування та виплату компенсацію втрати частини невиплаченої пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати з дати невиплати боргу пенсії кожного разу, коли буде проводитись виплата боргу пенсії за 2016-2017 роки.

23.03.2019 позивач отримав відповідь від відповідача за № 4045/03-01, в якій було відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу не отриманої пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати за 2016-2017 роки у зв’язку з тим, що така виплата не була зазначена у рішенні суду по справі № 812 2046/17.

З посиланням на положення статей 2, 3 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статей 42, 45, 48 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статей 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушення строків їх виплати”, пунктів 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, позивач вважає протиправною відмову відповідача у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 38-39), в якому зазначив таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років за Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон № 2262) по лінії Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до статті 63 Закону № 2262 усі призначенні за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом на умовах і порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 05.04.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону № 2262, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988), Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103).

Постановою № 103 врегульовано проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови № 988. Відповідач зазначає, що відповідно до Постанови № 103 обов’язок відповідача виплатити за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 перераховану пенсію у новому розмірі, з урахуванням раніше сплаченого, виникає з 01.01.2019.

З посиланням на положення частин першої, другої статті 23, пункти 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, відповідач зауважив, що взяття будь-яких бюджетних зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Внаслідок цього, відповідач не наділений правом самостійно без правового регулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів.

Також відповідач зазначив, що з огляду на положення статті 55 Закону № 2262, статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушення строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, в даному випадку відсутні підстави для нарахування компенсації, оскільки відсутнє порушення строків виплати пенсії (порядок перерахування та виплати пенсії встановлені Постановою № 103, що прийнята на виконання пункту 4 статті 63 Закону № 2262) та відсутня вина відповідача (відповідно до частини другої статті 19 Конституції України державні службовці діють на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України), а отже, нарахування та виплата компенсації в цьому випадку є безпідставною.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 33, 36).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 03.05.2019 (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач є пенсіонером за вислугою років, про що свідчить пенсійне посвідчення від 03.03.2011 серія ААС № 167615, видане Пенсійним фондом України (арк. спр. 37).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 812/2046/17, яке набрало законної сили 05.04.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (юридична адреса: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: пр.Сінний, 1/8, смт.Новоайдар, Луганська область) перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», починаючи з 01.01.2016 (арк. спр. 27-29).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 21.03.2018 № 1874-ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016, за посадою “старший оперуповноважений з особливих доручень апарату Головних управлінь Національної поліції” становить 7020,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 2700,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням “підполковник міліції” – 2200,00 грн, надбавка за стаж служби 35% - 1715,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % - 405,00 грн, (арк. спр. 23).

Довідка від 21.03.2018 № 1874-ЛК про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 26.03.2018, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 190/03-27 (арк. спр. 23).

Згідно Протоколу за пенсійною справою - НОМЕР_2 (МВС) від 01.01.2016 ОСОБА_1 на підставі рішення суду з 01.01.2016 здійснений перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до Закону № 900-VIII, статті 63 Закону № 2262, Постанови № 988 та Постанови № 103, після проведення перерахунку розмір пенсії з 01.01.2016 склав 5100,00 грн, з 01 травня 2018 року - 5289,00 грн, (арк. спр. 21, 22).

Листом від 20.032019 № 4045/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивачу, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 812/2046/17 набрало законної сили - 05.04.2018. В той же час, 24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), що додатково врегулювала порядок перерахунку пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. На виконання постанови № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» управлінням проведено перерахунок пенсії за довідкою про розмір грошового забезпечення під 21.03.2018 № 1874-ЛК. Доплату по перерахунку за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 у сумі 7303,76 грн. зараховано на картковий рахунок в квітні 2018 року. Решта суми доплати пенсії по проведеному перерахунку у сумі 43822,56 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується відповідно до порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Сума доплати пенсії по проведеному перерахунку виплачується, разом з поточною пенсією ; - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - по 912,97 грн. щомісяця; - з 01.01.2020 до повної виплати розрахованої суми- по 1825,94 гривень. Таким чином, строк для сплати за 2016 - 2017 роки даних сум на сьогодні ще не настав. Виплата компенсації вищезазначеним рішенням суду не було передбачено (арк. спр. 12).

Згідно інформації відповідача від 25.04.2019 позивачу була виплачена доплата по перерахунку пенсії у квітні 2018 року, у січні-квітні 2019 року. При цьому компенсація на виплачені суми не нараховувалася та, відповідно, не виплачувалася (а.с30).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто, законодавцем передбачений обов’язок перерахунку пенсій у випадку зміни грошового забезпечення поліцейських.

Внаслідок набрання чинності Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі – Закон № 580) втратив чинність Закон України “Про міліцію” та розпочато ліквідацію органів міліції.

29.12.2015 набрав чинності Закон України від 23.12.2015 № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” (далі - Закон № 900-VIII), яким, зокрема, статтю 63 Закону № 2262 доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.

Також Законом № 900-VIII внесені зміни до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 - за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Статтею 51 Закону № 2262 передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580 за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону № 580 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Кабінет Міністрів України Постановою № 988 та постановою від 18.11.2015 № 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268” встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова № 988 набрала чинності 02.12.2015.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393”, яка набрала чинності 20.02.2008 (далі - Постанова № 45).

Пунктом 5 Постанови № 45 (зі змінами, внесеними Постановою № 103) передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 01.01.2016 проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3 Постанови № 103 визначено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 52 Закону № 2262-ХІІ визначений загальний порядок виплати пенсій, органи, що виплачують пенсії, зокрема:

Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України (частина друга статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі – Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (абзаци перший, другий пункту 4 Порядку № 159).

Пунктом 5 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (пункт 8 Порядку № 159).

Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14 зроблений правовий висновок, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-VI, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17 зроблений правовий висновок, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі – пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 № 6-38цс-11, від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 522/5664/17, від 27.02.2018 № 815/459/18.

Отже, враховуючи той факт, що позивачу з вини відповідача не було вчасно проведено перерахунок та виплату перерахованої раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 812/2047/17, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача провести розрахунок та виплату компенсації.

Посилання відповідача на Постанову № 103, якою встановлено порядок виплати перерахованої пенсії, судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною третьою статті 52 Закону № 2262-XII встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

За приписами частини другої статті 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд вважає, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати “умови та порядок перерахунку пенсії” не є тотожнім праву встановлювати “строки перерахунку пенсії”, “строки виплати пенсії”. За таких обставин, є протиправним встановлення розстрочки у виплаті несвоєчасно перерахованої з вини відповідача пенсії позивачу.

Суд аналізує положення Постанови № 103, оскільки на вказану постанову відповідач посилається як на підставу для відмови у задоволенні заявлених вимог. У зв’язку з чим суд обов’язково повинен надати оцінку доводам відповідача. За даних обставин, суд зобов’язаний надати оцінку приписам Постанови № 103 та співвідношення цього підзаконного нормативного акту порівняно з положеннями законів.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач порушив строки виплати пенсії в повному обсязі позивачу з власної вини, оскільки застосував положення Постанови № 103 без належного врахування та застосування положень статті 11, частини третьої статті 52, частини другої статті 55, частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, які мають вищу юридичну силу та підлягали аналізу та застосуванню в першу чергу.

Не здійснивши нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідач допустив протиправну бездіяльність, а не вчинив протиправні дії.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати у відповідному місяці донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016, яка передбачена частиною другою статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати”;

зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати у відповідному місяці (квітень 2018 року, січень-квітень 2019 року) донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016, яка передбачена частиною другою статті 55 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати”.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу неотриманої пенсії у зв’язку з порушенням строків їх виплати суд відмовляє, оскільки в цій частині обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає об’єкту порушеного права та у межах спірних правовідносин не є ефективним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов’язаний оцінити, виконуючи свої зобов’язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є ненарахування та невиплата компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії та зобов’язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати у відповідному місяці донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016, яка передбачена частиною другою статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати”.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, пров.СіннийАДРЕСА_1) компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати у відповідному місяці (квітень 2018 року, січень-квітень 2019 року) донарахованої частини пенсії за період з 01.01.2016, яка передбачена частиною другою статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, пров.СіннийАДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2