Ухвала суду № 81510821, 03.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відвід судді

03 травня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1609/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернявської Т.І. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної фіскальної служби України (далі – І відповідач), Головного управління ДФС у Луганській області (далі – ІІ відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 від 15 березня 2019 року № 81-ос про звільнення з 15 березня 2019 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1 завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області (М-107417) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19 березня 2019 року № 111-ос про звільнення з 19 березня 2019 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1 завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області (М-107417) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту «г» (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі);

- поновити підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-107417) завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області та в податковій міліції Державної фіскальної служби України.

Відповідно до роз’яснень ОСОБА_3 суддів України, викладених у посібнику «Особливості конфлікту інтересів у діяльності судді та рекомендації щодо його запобігання і врегулювання у типових ситуаціях», затвердженому рішенням ОСОБА_3 суддів України від 02 березня 2018 року № 12, з метою врегулювання конфлікту інтересів через наявність у судді близької особи, яка працює в Головному управлінні ДФС у Луганській області, в ухвалі від 15 квітня 2019 року про відкриття провадження у справі учасникам справи було розкрито інформацію, що моя рідна сестра з 23 серпня 2013 року працює в Головному управлінні ДФС у Луганській області, з 04 вересня 2018 року на посаді заступника начальника управління – начальника відділу адміністрування єдиного внеску та розгляду звернень платників податків управління податків і зборів з фізичних осіб. Також в ухвалі від 15 квітня 2019 року про відкриття провадження у справі було зазначено, що якщо після розкриття інформації про роботу близької особи в Головному управлінні ДФС у Луганській області, учасниками справи не буде заявлений відвід судді, конфлікт інтересів вважатиметься врегульованим. Якщо після розкриття інформації учасниками справи судді буде заявлено відвід, заяву про відвід буде вирішено у порядку, визначеному процесуальним законом.

02 травня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 24364/2019 від ОСОБА_1 надійшла заява від 29 квітня 2019 року про відвід судді Чернявської Т.І. від розгляду справи (арк. спр. 65).

В заяві від 29 квітня 2019 року позивач зазначив, що, враховуючи, що його було незаконно звільнено з Головного управління ДФС у Луганській області (установи, де працює рідна сестра судді Чернявської Т.І.), у нього є обґрунтовані побоювання, що керівництво Головного управління ДФС у Луганській області буде чинити тиск на свою підлеглу ОСОБА_4 з метою винесення суддею Чернявською Т.І. рішення на користь Головного управління ДФС у Луганській області.

Також позивач зазначив, що суддя Чернявська Т.І., приймаючи рішення про відкриття провадження у справі, не залучила до участі у справі як третю особу в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що не встановлено, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, що свідчить про відсутність правових підстав для залучення такої особи до участі у справі як третьої. З посиланням на положення частини другої статті 235 та статті 237 Кодексу законів про працю України, позивач зазначив, що при визнанні наказу про його звільнення незаконним та поновленні на роботі саме на в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 повинно бути покладено обов’язок покрити шкоду, заподіяну Державній фіскальній службі Україні виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв’язку з наведеним позивач вважає, що ставлення судді Чернявської Т.І. до нього є упередженим та суперечить статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; під потенційним конфліктом інтересів розуміється наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

При цьому приватний інтерес це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» судді зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

ОСОБА_3 суддів України від 02 березня 2018 року № 12 схвалено посібник на допомогу судді: «Особливості конфлікту інтересів у діяльності судді та рекомендації щодо його запобігання і врегулювання у типових ситуаціях», який відтворює позицію ОСОБА_3 суддів України - єдиного органу, уповноваженого на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів.

Відповідно до роз’яснень ОСОБА_3 суддів України, викладених у посібнику «Особливості конфлікту інтересів у діяльності судді та рекомендації щодо його запобігання і врегулювання у типових ситуаціях», у випадку розгляду суддею справи, учасником якої є підприємство, установа або організація, у трудових відносинах з яким знаходиться близька особа судді або ця особа виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором з підприємством, установою, організацією, наявний конфлікт інтересів, пов'язаний з немайновим інтересом судді.

Такий конфлікт інтересів відповідно до рішення ОСОБА_3 суддів України від 04 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів» вирішується шляхом самовідводу або повідомлення про його наявність та відводу.

Підпунктом 4 частини першої статті 4 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України від 04 лютого 2016 року № 2, передбачено обов'язок суб'єкта конфлікту інтересів вживати заходів щодо, зокрема, самостійного врегулювання конфлікту інтересів (в тому числі - в процесуальному порядку).

Відповідно до статей 1, 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_5 ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, закріплено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Тобто, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах стороннього спостерігача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та частини другої статті 8 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Суд у демократичному суспільстві має викликати довіру і, насамперед, у сторін процесу, а один із чинників, який забезпечує безсторонність суду, полягає у тому, щоб сумніви в безсторонності суду були усунені.

В пунктах 49, 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02, рішення від 9 листопада 2006 року) зазначено, що відповідно до усталеної практики суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

В пункті 81 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01, рішення від 6 вересня 2005 року) суд нагадав, що «неупередженість», в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, параграф 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця. Сам факт недовіри особи може створити враження необ’єктивності та упередженості судді при розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об’єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина третя статті 39 КАС України).

Частиною третьою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною першою статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладені в заяві доводи, пов'язані з висловленою позивачем недовірою у неупередженості або об’єктивності судді при розгляді справи та прийнятті рішення внаслідок роботи близької особи (рідної сестри) в Головному управлінні ДФС у Луганській області, враховуючи, що суд у демократичному суспільстві має викликати довіру і, насамперед, у сторін процесу, а один із чинників, який забезпечує безсторонність суду, полягає у тому, щоб сумніви в безсторонності суду були усунені, з метою запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, уникнення будь-яких можливих сумнівів по справі щодо об'єктивності і неупередженості судді Чернявської Т.І. при розгляді справи, заява про відвід судді Чернявської Т.І. підлягає задоволенню.

Щодо тверджень позивача в обґрунтування поданої заяви про відвід судді, що суддя Чернявська Т.І., приймаючи рішення про відкриття провадження у справі, не залучила до участі у справі як третю особу в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, суд зазначає таке.

По-перше, згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

По-друге, згідно з частинами другою, третьою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Принцип диспозитивності, який діє в адміністративному судочинстві, передбачає, що особа, яка звернулася до суду, самостійно формулює свої позовні вимоги та визначає підстави позову, та покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене твердження позивача, з посиланням на положення частини другої статті 235 та статті 237 Кодексу законів про працю України, що при визнанні наказу про звільнення позивача незаконним та поновленні на роботі саме на в.о. начальника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 повинно бути покладено обов’язок покрити шкоду, заподіяну Державній фіскальній службі Україні виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає безпідставними та передчасними, оскільки позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем в позовній заяві не заявлено.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернявської Т.І. від розгляду справи задовольнити.

Відвести суддю Чернявську Тетяну Іванівну від розгляду справи № 360/1609/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді.

Справу № 360/1609/19 передати керівнику апарату суду для визначення автоматизованою системою документообігу суду головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяОСОБА_6