Ухвала суду № 81510622, 02.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 травня 2019 року м. Житомир справа №240/6572/19

категорія 113070000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації в особі Управління Укртрансбезпеки, Управління дорожнього будівництва та інфраструктури, Оліївської сільської ради, про зобов'язання надати письмову відповідь, відшкодування моральної шкоди у сумі 30000,00 грн,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- зобов’язати Оліївську сільську раду та Житомирську обласну державну адміністрацію надати письмову відповідь по суті, про результати розгляду скарг від: 1.10.2018, 17.09.2018, 10.08.2018, 12.02.2019, 27.03.2019, 6.03.2019, 12.03.2019;

- стягнути з Оліївської ради 10000 грн та Житомирської обласної державної адміністрації по 10000 грн з кожного управління, в якості відшкодування моральної шкоди.

Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем у порушення норм вказаної статті до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, натомість позивачем, разом з позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що сукупній дохід його сім'ї нижче від суми прожиткового мінімуму, тому просить суд відстрочити сплату судового збору. Крім того, посилається на довідку про отримання доходу у вигляді пенсії від 17.01.2019, у зв'язку із чим не має змоги сплатити судовий збір у розмірі 1538,80 грн, який перевищує його 5% дохід на рік, однак на підтвердження свого тяжкого матеріального становища жодних доказів не надав, у тому числі і довідки про отримання пенсії від 17.01.2019 на яку посилається у клопотанні про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

Суд, дослідивши клопотання позивача про звільнення (відстрочення) сплати судових витрат, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Питання про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат регулюється статтею 133 КАС України.

Так, положеннями частини 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України №3674-VI) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, положеннями ч.1 ст.8 Закону України №3674-VI визначено чіткий перелік умов, за наявності яких позивача може бути звільнено від сплати судового збору.

При цьому, доказів наявності у позивача статусу особи, визначеної у п.2 ч.1 ст.8 Закону України №3674-VI або існування будь-яких інших передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не надано.

Суд звертає увагу позивача, що факт того, що позивач є пенсіонером за віком не є безумовною обставиною щодо звільнення від сплати судового збору в розумінні Закону №3674-VI на норм статті 133 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того суд зазначає, що позивач звернувся з вимогою про відшкодування моральної шкоди у загальній сумі 30000,00 грн.

Пунктом 2.2 Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір у розмірі, встановленому Законом.

За таких обставин, а також враховуючи, що згідно з абзацом четвертим ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн, за подання до суду зазначеної заяви позивач має сплатити судовий збір у розмірі: 1536,80 грн за такими реквізитами: отримувач коштів УК у м.Житомирі/м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34310206084009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначено про тяжкий матеріальний стан.

Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).

При зменшенні тягаря судових витрат суд може виходити з такого. Якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів, визначених наведеною статтею. Але це не єдина підстава. Суд може врахувати також, наприклад, великі витрати особи на лікування чи інші життєво необхідні витрати, що не дають можливості оплатити судові витрати.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про тяжке матеріальне становище позивача.

Довідок про доходи з місця роботи, або у разі відсутності місця роботи, як у випадку позивача, довідку про отримання пенсії за 1 рік позивач до суду не надав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Отже, позивач при зверненні до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору не довів тієї обставини, з якою чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судового збору, тому заявлене позивачем клопотання не підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивачем у порушення вказаної норми до примірників позовних заяв, наданих для надіслання на адресу відповідачів, не додано копій документів, що приєднуються до позовної заяви для надсилання на адресу відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- належним чином засвідчених копій документів, що додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи;

- надання до суду належних доказів сплати судового збору у сумі 1536,80 грн.

Суд також звертає увагу позивача, що допущення позивачем нових недоліків позовної заяви, не визначених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху та відсутніх на момент первинного звернення із позовом до суду, має бути застережено позивачем при складені та підписанні уточненої позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив :

У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.

Суддя О.Г. Попова