Рішення № 81510544, 22.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року № 320/593/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р.,при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 за травень, червень, липень 2018 року;

- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити нараховану пенсію ОСОБА_3, 07.11.1939 р. н. (ІПН НОМЕР_1)за травень, червень, липень 2018 року, а саме у розмірі 29547, 84 грн.;

- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, а саме у розмірі 9849,28 грн.;

- стягнути на користь ОСОБА_3, 07.11.1939 р. н. (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768 грн. 48 коп. за подання адміністративного позову, за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області;

- стягнути на користь ОСОБА_3, 07.11.1939 р. н. (ІПН НОМЕР_1) документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 10030 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. 31.05.2018 позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік, нарахування та виплату пенсії. Але виплата пенсії почала здійснюватися лише з серпня 2018. До цього моменту, пенсія виплачувалася лише до квітня 2018, коли позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. Таким чином пенсія за травень, червень, липень була не виплачена. На думку позивача пенсійний орган незаконно обмежує його конституційне право на отримання пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом якого,він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що пенсія за період з 01.05.2018 по 31.07.2018 обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 «ОСОБА_1 питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 31.05.2018 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З 01.05.2018 по 31.07.2018 виплата пенсії позивачу була призупинена (сторонами вказана обставина не заперечується).

Позивач 31.05.2018 звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік, нарахування та виплату пенсії.

До відповідача був направлений адвокатський запит з метою з’ясування причин не виплати пенсії позивачу

Листом від 15.01.2019 №14/Т-01відповідач повідомив позивача, що нарахована сума пенсії за минулий період З 01.05.2018 по 31.07.2018 обліковується в управлінні та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного КМУ (після його прийняття).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнароднезобов'язаннязапроваджуватиусімавідповіднимизасобамидосягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України № 1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Позивач, при зверненні до суду користувався професійною правничою допомогою, про щосвідчитьдоговірвід27.12.2018 між ОСОБА_1 В та ОСОБА_3 та ордером серії АА № 148281.

Відповідно до додатку № 2 акту виконаних робіт до договору 27.12.2018 загальний розмір вартості наданих послуг складає 10030 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п'ятою цієї ж статті закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що керуючись ч. 5 ст. 134 КАС України вважає, що витрати на правову допомогу є не спів розмірними.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 за травень, червень, липень 2018 року.

3. Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити нараховану пенсію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) за травень, червень, липень 2018 року, а саме у розмірі 29547, 84 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН1455522797) судові витрати у розмірі 768 грн. 48 коп. за подання адміністративного позову, за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 41248571).

5. Стягнути на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН1455522797) документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 10 030 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 41248571).

6. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 квітня 2019 р.