Рішення № 81510342, 03.05.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2409/19

2/212/1658/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання: Мігрін Н.С., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,-

встановив:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат » про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком ВТЕК 06.04.1995 року, йому первинно було встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням, при переогляді , висновком МСЕК від 26.07.2001 року позивачу встановлено 70 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням, друга група інвалідності, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває болі в шийному, поперековому відділах хребта, болі в суглобах. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 292 110, 00 грн., яку просив стягнути з відповідача.

26 березня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв’язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров’я позивача.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів з 23.10.1969 по 21.01.2001 р.р., на різних посадах, 21 липня 2001 року звільнений за станом здоров’я ст.40 КЗпП України.

Відповідно до висновку ВТЕК від 06.04.1995 року , ОСОБА_1 первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням.

Позивач неодноразово проходив переогляди, так при переогляді 26.07.2001 року, висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням, друга група інвалідності, безстроково, визнано його непрацездатним.

ОСОБА_2 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.03.1995 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме дія на організм шкідливих чинників шуму і вібрації, Рівень шуму на робочому місці складає 89,0 дБА при нормі 80 дБА, рівень вібрації – 106/98 при нормі 101/112.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

ОСОБА_2 частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об’єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов’язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін її здоров’я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, який переносить болі в шийному, поперековому відділах хребта, болі в суглобах, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 70%, роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 100 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст.ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, будиинок3, квартира 8.

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт