Ухвала суду № 81510263, 24.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

24 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/378/19

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення , зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.08.2017 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.91 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22 квітня 2017 року;

- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.91 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22 квітня 2017 року (а.с.5-14, 245-246 т.1).

В позовній заяві також позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом з огляду на поважність причин його пропуску.

18.02.2019 на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності такого пропуску.

Ухвалою суду від 22.02.2019 відкрито загальне позовне позовне провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 13.03.2019.

В судових засіданнях 13.03.2019, 05.04.2019, 24.04.2019 судом встановлювались обставини пропуску строку звернення до суду.

Так, в судовому засіданні 24.04.2019 представник позивача підтримала заяву про поновлення строку звернення до суду та просила визнати пропуск строку звернення до суду поважним.

Представник відповідача в судовому засіданні заявила клопотання про залишення позову без розгляду. По суті спору подала відзив на позовну заяву (а.с.78-80 т.1).

Представник третьої особи в судових засіданнях проти задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 15.05.2017 позивач звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.91 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.20 т.1).

Вказана заява разом з усіма необхідними документами була прийнята відповідачем та зареєстрована за номером №4563/419 (а.с.3 т.2).

З матеріалів пенсійної справи позивача ОСОБА_3 встановлено, що 23.05.2017 за № 8377/05 відповідачем направлено документи, в т.ч. і трудову книжку, ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (а.с.14 т.2).

29 червня 2017 Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення за № 53 про результати розгляду заяви ОСОБА_3 від 22.05.2017 про підтвердження стажу роботи (а.с.11-13, 15 т.2).

05 липня 2017 року вказане рішення Комісії направлено відповідачу разом з документами і трудовою книжкою та повідомлено ОСОБА_3 про результат розгляду заяви щодо підтвердження стажу роботи (а.с.10 т.2, а.с.132-133 т.1).

Рішенням Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 04.08.2017 ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії за віком по списку № 2 (а.с.143 т.1).

Повідомлення про розгляд заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії разом з роз'ясненням підстав відмови направлено позивачу листом від 08.08.2017 №12893/05 (а.с.144-148 т.1).

18 вересня, без зазначення року, ОСОБА_3 отримав трудову книжку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області (а.с.1 зв. т.2).

17.10.2018 позивач звернувся до відповідача та третьої особи зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, що полягають у неповідомленні позивача про призначення або відмову у призначенні пенсії. По змісту скарг просив призначити пенсію саме з 15.05.2017 (а.с.22 т.1).

Як видно зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що про рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 04.08.2017 дізнався зі змісту відповіді на скаргу.

Крім того, позивач посилається на те, що на момент подання зазначеного позову від відповідача відповіді на скаргу від 17 жовтня 2018 року та копії рішення від 04 серпня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком не надходило.

Суд зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Зокрема, у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011

Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Нормами ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб в адміністративних справах особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

За змістом наведеної норми вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого порушеного права, якщо він дійсно зацікавлений у його поновленні.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду, у системному зв'язку з принципом правової визначеності, слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Отже, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За змістом указаних норм процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зі змісту позовної заяви, встановлено, що предметом оскарження в даній справі є рішення відповідача від 04.08.2017 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 (а.с.143 т.1).

Суд зауважує, що позивач до суду з позовною заявою звернувся лише 24 січня 2019 року (а.с.49 т.1), пояснюючи настільки тривалий строк пропуску строку звернення до суду з приводу оскарження рішення виробничим процесом у ТОВ "Сантехспец", де працює позивач.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надає копії наказів про відрядження впродовж 2017-2018 років.

Суд звертає увагу, що під поважними причинами пропуску строку на оскарження слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась, та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

З матеріалів справи встановлено, що повідомлення про розгляд заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії разом з роз'ясненням підстав відмови направлено позивачу листом від 08.08.2017 №12893/05 (а.с.144-148 т.1).

Як вже зазначалось судом, позивач просить поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду у зв'язку з тим, що пропустив термін з поважних причин, оскільки відповідач не надіслав йому жодного повідомлення про призначення пенсіїї за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим він 17.10.2018 був змушений звернутися до відповідача та третьої особи зі скаргами. На зазначені скарги 09.11.2018 оримав лише лист третьої особи від 01.112018 про розгляд звернення, з якого фактично вперше дізнався, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, позивач зазначив, що працює в ТОВ "Сантехспец" та переважно весь час перебував у відрядженнях, поза місцем свого проживання, а тому був позбавлений вчасно звернутися до суду.

На підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду позивач надав копії наказів товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехспец" про його відрядження з 03 по 05 травня 2017 року включно, з 10 по 13 травня 2017 року включно, з 15 по 19 травня 2017 року включно, з 22 по 26 травня 2017 року включно, з 29 по 31 травня 2017 року включно, з 01 по 02 червня 2017 року включно, з 06 по 09 червня 2017 року включно, з 12 по 16 червня 2017 року включно, з 19 по 23 червня 2017 року включно, з 26 по 27 червня 2017 року включно, з 29 по 30 червня 2017 року включно до м.Бровари, з 03 по 07 липня 2017 року включно, з 10 по 14 липня 2017 року включно, з 17 по 21 липня 2017 року включно, з 24 по 28 липня 2017 року включно, 31 липня 2017 року, з 01 по 04 серпня 2017 року включно, з 07 по 11 серпня 2017 року включно, з 14 по 18 серпня 2017 року включно, з 21 по 23 серпня 2017 року включно, 25 серпня 2017року, з 28 по 31 серпня 2017 року включно до м.Прилуки, з 18 по 22 вересня 2017 року включно, з 25 по 29 вересня 2017 року включно до м.Бровари (а.с.42-45 т.1).

Згідно довідок товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехспец" від 31.10.2018 № 3110-1 та від 05.04.2019 № 0505-19/1 ОСОБА_3 був відряджений до м.Києва з 01 по 15 вересня 2017 року, всі робочі дні жовтня, листопада та грудня 2017 року , всі робочі дні січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, вересня і жовтня 2018 року, листопаді-грудні 2018 року (крім відрядження з 05 по 08 листопада 2018 року до м.Чернігів) та січні 2019 року (крім щорічної відпустки з 02 по 16 січня 2019) був відряджений до м.Бровари (а.с.46, 242-244 т.1).

Як видно з копій наказів товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехспец" позивач був відряджений з з 26 по 27 липня 2018 року включно, 30 по 31 липня 2018 року включно, з 06 по 10 серпня 2018 року включно, з 13 по 17 серпня 2018 року включно, з 13 по 17 серпня 2018 року, з 02 по 06 липня 2018 року включно, з 20 по 23 серпня 2018 року включно, з 27 по 31 серпня 2018 року включно до м.Ужгород, з 16 по 20 липня 2018 року включно, з 01 по 03 серпня 2018 року включно до м.Прилуки, з 05 по 08 листопада 2018року включно до м.Чернігів (а.с.47-48 , 241 т.1).

Суд звертає увагу, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;

- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Приписи статті 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, реалізація ОСОБА_3 свого права на працю не може вважатись непереборною перешкодою та не може бути врахована як поважна причина пропуску строку, оскільки дані посилання носять загальний характер звичайного життя людини, без зазначення та конкретизації обставин, які можна визнати особливими, та такими, що об'єктивно могли б перешкоджати та дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом у строк, передбачений чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач не мав непереборних перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте відповідачем по його заяві про призначення пенсії від 15 травня 2017 року.

Крім того, суд звертає увагу, що саме в період перебування у відряджені з 15 по 19 травня 2017 включно у м.Бровари, позивач 15 травня 2017 року особисто подав заяву № 4563/419 про призначення пенсії до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (а.с.42 т.1, а.с.7 т.2).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі "розумного строку".

Таким чином, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав і мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 240 КАС України визначено, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Так, частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на наведене, доводи позивача та представника позивача з приводу пропуску строку оскарження рішення відповідача від 04.08.2017 визнаються судом неповажними, інших причин об'єктивного та непереборного характеру, з яких позивачем був пропущений строк звернення до суду не встановлено, а тому підстав для його поновлення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду від 18.02.2019 слід відмовити, а позовну заяву залишити без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 від 18.02.2019 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення , зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва