Рішення № 81510162, 03.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/268/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ЖЕП №1 м.Житомира" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019,

встановив:

Приватне підприємство "ЖЕП №1 м. Житомира" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 про накладення штрафу у сумі 1 228 590 гривень, винесену начальни ком Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_1

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування, за результатами якого відповідачем зазначено, що фак тично ПП "ЖЕП №1 м.Житомира" як роботодавцем було допущено одинадцять працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Держав ної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. На підставі вказаних порушень складено акт та припис. Позивач зазначає, що жодних порушень трудового законодавства він не допускав, оскільки трудові відносини між ним та вказаними особами відсутні, а тому зазначена постанова є незаконною, винесеною за неправильного застосування норм матеріального права, та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2019 заяву представника позивача задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 до набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №240/268/19.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 25.02.2019.

В судовому засіданні 17.04.2019 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, проведення заходу державного контролю приватного підприємства "ЖЕП №1 м. Житомира" призначено наказом Управління Держпраці у Житомирській області від 10.12.2018 №2319 (а.с.85-86).

Вказаний захід призначений на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирські області (а.с.84).

Згідно направлення на проведення заходу державного контролю від 10.12.2018 №2137/06 інспекційне відвідування проводилась з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин підприємством (а.с.87-88).

Зі змісту акту інспекційного відвідування від 12.12.2018 встановлено, що інспектор праці ОСОБА_2 з 11.12.2018 по 12.12.2018 провів інспекційне відвідування відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснено у присутності директора приватного підприємства "ЖЕП №1 м. Житомира" ОСОБА_3 Під час здійснення у межах повноважень інспекційного відвідування встановлено порушення в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Актом перевірки зафіксовано, що до виконання робіт керівником підприємства було допущено фізичних осіб з якими було укладено цивільно-правові договори. Порушення порядку оформлення трудових відносин встановлено відносно одинадцяти фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Згідно наданих банківських відомостей розподілу виплат дані фізичні особи отримували заробітну плату (а.с.53-57).

Акт підписаний директором приватного підприємства "ЖЕП №1 м. Житомира" з долученням заперечень до акту на 1 аркуші від 14.12.2018 №66 (а.с.58).

Листом від 18.12.2018 №5497 управління повідомило позивачу, що під час здійснення у межах повноважень позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ПП "ЖЕП №1 м. Житомира" в період з 11.12.2018 по 12.12.2018 інспектором праці ОСОБА_2 вибірковим дослідженням документів за 2018 рік встановлено порушення в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим спричинено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України (а.с.59).

Приписом від 19.12.2018 інспектор праці ОСОБА_2 вказано до 28.12.2018 вжити невідкладних заходів по усуненню порушень ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів з найманими працівниками (а.с.60-61).

Відповіддю на припис від 28.12.2018 №74 директор підприємства повідомив, що десять договорів припинили свою дію у зв'язку з виконанням, договір з ОСОБА_11 є чинним. Підряднику запропоновано у добровільному порядку розірвати правочин, однак він від запропонованої пропозиції відмовився. За вказаних обставин, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (а.с.62).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 начальник Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф у розмірі 1 228 590 грн на приватне підприємство "ЖЕП №1 м.Житомира" (а.с.11-12).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1. Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі – Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вже встановлено судом, за результатами інспекційного відвідування відповідачем в акті перевірки від 12.12.2018 зазначено, що фак тично ПП "ЖЕП №1 м.Житомира" як роботодавцем було допущено одинадцять працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Держав ної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. До такого висновку від повідач дійшов, оскільки цивільно-правові угоди, на його думку, містять ознаки тру дового договору, а саме угодами не встановлено конкретних цивільних прав та обов'язків (певної роботи), кінцевого результату та обсягів надання послуг, надані послуги безпосередньо пов’язані з основним видом діяльності підприємства, крім того, згідно банківських відомостей особи стримували заробітну плату.

04 січня 2019 року за результатами розгляду матеріалів управлінням винесено постанову про накладення штрафу №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (а.с.11-12).

На підтвердження цивільно-правового характеру між підприємством і вказаними особами до матеріалів справи надано цивільно-правові угоди.

Так, з ОСОБА_10 01.11.2018 було укладено цивільно- правову угоду №1 за якою, вона зобов'язувалась прибрати сходові клітини в житлових будинках (а.с.13).

Між приватним підприємством "ЖЕП №1 м.Житомира" та громадянином ОСОБА_15 01.11.2018 укладено цивільно-правову угоду з приводу усунення аварійних ситуацій на електромережах в житлових будинках (а.с.14).

ОСОБА_14 за цивільно-правовою угодою №5 від 01.11.2018 зобов'язувався усунути аварійні ситуації в житлових будинках (а.с.15).

З ОСОБА_7 укладено договір від 01.11.2018 про вивезення негабаритного сміття (а.с.16).

ОСОБА_5 за цивільно-правовою угодою №8 від 01.11.2018 зобов'язується ліквідувати стихійні сміттєзвалища біля житлових будинків (а.с.17).

ОСОБА_12 за договором №4 від 02.11.2018 є підрядником з усунення наслідків ожеледиці (а.с.18).

За договором №10 від 12.11.2018 ОСОБА_6 виконувала роботи по прибиранню стихійних сміттєзвалищ біля житлових будинків (а.с.19).

Між ОСОБА_16 та підприємством було укладено уголу №9 від 14.11.2018 про виконання покрівельних робіт на дахах житлових будинків (а.с.20).

ОСОБА_17 за договором №11 від 19.11.2018 є виконавцем робіт з прибирання сходових клітин в житлових будинках (а.с.21).

ОСОБА_9 за договором №2 від 19.11.2018 є виконавцем робіт з прибирання сходових клітин в житлових будинках (а.с.22).

Між приватним підприємством "ЖЕП №1 м.Житомира" та громадянином ОСОБА_18 10.12.2018 укладено цивільно-правову угоду з приводу усунення аварійних ситуацій на електромережах в житлових будинках (а.с.23).

Зміст вказаних угод свідчить про договірний характер відносин між вказаними громадянами та підприємством, а саме: за дорученням замовника підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов'язаний виконати зазначені роботи. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи надано акти прийому наданих послуг до вищенаведених договорів з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12 О Б., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 (а.с.24-33).

Вказані договори підписані на підставі заяв підрядників, по змісту яких вказано на можливість виконання певного обсягу роботи за визначену винагороду (а.с.34-44).

Допуск підрядників до виконання роботи здійснювався на підставі службових записок старшого майстра підприємства ОСОБА_20 (а.с.45-51).

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що вказані договори містять ознаки трудових відносин, у зв'язку з тим, що у відомостях розподілу виплат зазначено, що особи за цивільно-правовими договорами отримували заробітну плату. Саме по собі поняття заробітна плата не породжує трудових відносин і не може свідчити про наявність відносин як між роботодавцем та найманим працівником.

Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим договором або цивільно-правовою угодою. Основною відмінністю угод цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються ЦК України, а трудові КЗпП України. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, законодавством не встановлено.

Слід зауважити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вже встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 було укладено цивільно-правові угоди. Відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг до даних цивільно-правових угод, виконавці надавали послуги для позивача протягом листопада 2018 року.

Нарахування коштів за цивільно-правовими договорами та сплата з них ПДФО, військового збору та ЄСВ підтверджується розрахунком сплачених приватним підприємством "ЖЕП №1 м.Житомира" платежів до бюджету в листопаді 2018 року та звітом про суми нарахованого доходу та свідчить про отримання вказаними особами винагороди за виконаний обсяг робіт (а.с.63-71).

Таким чином, кошти отримані вказаними громадянами на власні карткові рахунки не можуть свідчити про отримання ними заробітної плати, оскільки такі кошти надходили за виконані роботи, що відповідають актам прийому наданих послуг, що в свою чергу були складені відповідно до умов цивільно-правових договорів.

Вказані обставини підтверджуються показами свідка, ОСОБА_21, яка повідомила, що виходила на роботу за необхідності та виконувала коло обов'язків визначених майстром ОСОБА_20, оплату отримувала на банківську карту.

Допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_12 вказав, що працював у позивача за цивільно-правовою угодою, виконував прибирання сміття у вільний від основної роботи час.

З приводу відсутності в матеріалах справи актів надання послуг до цивільно-правового договору з громадянином ОСОБА_18 та відомостей оплати виконаних робіт представник позивача вказав, що ним фактично не було виконано жодної роботи за цивільно-правовим договором.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 показав, що за власним бажанням мав намір виконувати роботи по налагодженню електромережі за цивільно-правовим договором. Перевагою вважає наявність достатнього вільного від роботи часу. Однак, за час дії такого договору жодної заявки ним виконано не було, в подальшому йому довелось влаштуватись на роботу по трудовій угоді.

З оглянутої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_14 БТ-ІІ № 0810141 встановлено, що останній з 05.07.2018 по 15.02.2019 працював в Житомирському професійному ліцеї легкої промисловості, а тому не міг працювати у позивача на підставі трудової угоди (а.с.148).

Суд зауважує, що заяв про прийняття на роботу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12 О Б., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18 не подавали, наказів (розпорядження) про прийняття на роботу не видавалося, виконавці повинні були виконати певний визначений обсяг робіт, за результатами яких, як уже згадувалось, оформлено акти прийому наданих послуг, де сторони не мали жодних претензій. Сторони, підписавши цивільно-правові до говори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах та свідчить про те, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Питання з приводу розірвання цивільно-правових договорів між сторонами правовідносин не ставилось, ознак нікчемних правочинів вони не містять, судом недійсними не визнавались.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання по слуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замов ника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послу гу, якщо інше не встановлено договором.

Громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12 О Б., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 при виконанні договорів підряду як особи, що працюють згідно з цивільно-правовими договорами, на відміну від працівника, яким виконує роботу відповідно до трудового договору не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, при цьому, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, тобто самостійно організовували виконання робіт у зручний для них час, оскільки саме результат виконаних робіт їх повнота та якість були предметом зазначених цивільно-правових угод.

В свою чергу, відповідачем не доведено, факту прийняття вказаних громадян на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення на них правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин між ними та позивачем, тобто що зазначені цивільно-правові договори містять ознаки трудових договорів.

Суд зауважує, що цивільно-правові договори між приватним підприємством "ЖЕП №1 м. Житомира" та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12 О Б., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 є строковими, укладеними на період ви конання певних робіт. Звітом із ЄСВ підтверджується звітування позивачем у визна чені строки до контролюючих органів з інформуванням останніх про наявність укла дених цивільно-правових договорів.

З огляду на наведене, з урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність ознак трудових відносин між приватним підприємством "ЖЕП №1 м. Житомира" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_12 О Б., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_18

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 та не обґрунтовано наявність певних порушень трудового законодавства приватним підприємством "ЖЕП №1 м. Житомира" у відносинах з громадянами за цивільно-правовими угодами.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не надано належних доказів на підтверджують наявність порушень позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що постанова №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №294 від 17.01.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ4/ЖТ4351/99/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.01.2019 про накладення штрафу на приватне підприємство "ЖЕП №1 м.Житомира" (вул.Старочуднівська,12/77, м.Житомир, 10005 ЄДРПОУ 40337623) у розмірі 1 228 590 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "ЖЕП №1 м.Житомира" понесені судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва