Рішення № 81510086, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/11875/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь-Курахове” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ордер серії АА № 100790,

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 95 від 04.03.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0055594903 від 01.08.2018 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітний період квітень 2018 року на суму 4 597 507,00грн. (чотири мільйони п’ятсот дев’яносто сім тисяч п’ятсот сім гривень) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 298 753,50грн. (два мільйони двісті дев’яносто вісім тисяч сімсот п’ятдесят три гривні 50 коп.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0055604903 від 01.08.2018 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період квітень 2018 у розмірі 199 509 грн. (сто дев’яносто дев’ять тисяч п’ятсот дев’ять гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариством правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому висновки викладені в ОСОБА_2 за результатами його перевірки є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. У позивача наявні належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, рух активів, реальні зміни майнового стану платника податків, відповідність вчинених дій господарській меті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року відкрито провадження у справі № 200/11875/18-а та призначено підготовче засідання на 05.12.2018 року.

26 листопада 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на адміністративний позов та додаткові документи (т.1, а.с. 92-105).

Як вказує відповідач у відзиві на адміністративний позов по контрагенту ТОВ «Фінігріф» згідно ТТН №79 перевезення вантажу здійснено 05.04.2017 року, в той же час видаткова накладна №РН 000079 складена пізніше – 19.04.2018 року, тобто перевезення вантажів здійснювалася раніше ніж він був отриманий. У зв'язку з цим неможливо встановити отримання вантажу електроди зграфітовані ЕГСП 500х2100 в комплекті з ніпелями 269Т4LP (ніпель вручений) у кількості 20,545, згідно з договором №ЕК/17/ 15-02/18 від 14.11.2017року та відповідно підтвердити реальність господарської операції.

Стосовно господарських операції по контрагенту ТОВ «Центр енергетичного моделювання» щодо здійснення продажу електричної енергії позивачу, вказує, що за юридичною адресою підприємства (м.Курахове, Донецька область, Промислова зона, будинок 115) є довідка оперативного управління Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про не знаходження за юридичною адресою та відсутністю складських приміщень. Також не доведено знаходження потужностей для споживання електричної енергії за вказаною вище адресою.

Також, по взаємовідносинам з контрагентом позивача ТОВ «ВКФ «Теплобуд» вказано, що згідно з укладеним договором транспортування природного газу відсутні дані щодо пунктів призначення природного газу до позивача. В зв'язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу неможливо підтвердити реальність господарської операції. У задоволені адміністративного позову просили відмовити.

У судовому засіданні 05 грудня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом оголошена перерва до 26 грудня 2018 року.

Також, в підготовчому засіданні 05.12.2018 року позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відповідно до підпункту 2.1.5. п.2.1. договору №21- 12/2017 від 21.12.2017року визначає обов’язки Постачальника, яким за договором є ТОВ «Центр Енергетичного моделювання». Підпункт 2.1.5. п.2.1. договору №21-12/2017 від 21.12.2017 року передбачає обов’язок укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, договір же №520 від 28.12.2017року між ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» - це договір постачання електричної енергії, що є суть іншим договором. Тобто, всупереч зазначеному в ОСОБА_2 перевірки договори №21-12/2017 від 21.12.2017року між ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» та ТОВ «Центр енергетичного моделювання» та №520 від 28.12.2017 року між ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» жодним чином між собою не пов’язані, окрім припинення дії договору №520 від 28.12.2017 року. Адже, відповідно до п.9.5 договір №520 від 28.12.2017року між ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» набуває чинності з 01 лютого 2018року, відповідно ж до п.1 додаткової угоди від 10.01.2018р. до цього договору його дія припиняється на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії, тобто договір №520 від 28.12.2017року не діяв жодного дня, відтак, у ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ – КУРАХОВЕ» за цим договором не виникли ані права, ані обов’язки.

Крім цього, позивач зазначає, що ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ- КУРАХОВЕ» не приєднане до газотранспортної системи України, споживає природний газ через газорозподільну систему Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», з яким укладено відповідний договір розподілу природного газу. Тобто, точка виходу з газотранспортної системи України не може бути «фактичною адресою постачання природного газу», як вважає Відповідач. Крім того, транспортування природного газу здійснюється за типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП 2497 від 30.09.2015р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1383/27828, яким не передбачено зазначення у договорі фактичної адреси постачання природного газу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року зупинено провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь-Курахове до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень для надання часу для примирення сторін до 23 січня 2019 року та призначено наступне судове засідання на 23 січня 2019 року о 10:00 год.

26.12.2018 року від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви.

Підготовче засідання, призначене на 23 січня 2019 року відкладено до 06 лютого 2019 року у зв’язку із перебуванням судді Кочанової П.В. на лікарняному.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року поновлено провадження у справі № 200/11875/18-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електросталь-Курахове до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У підготовчому засіданні 06 лютого 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 20 лютого 2019 року.

06.02.2019 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву, в якому відповідач зазначив, що ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» з ТОВ «ВКФ «ТЕПЛОБУД» укладено договір постачання природного газу № 42/17Г від 01.11.2017року. Відповідно до п. 1 Договору № 42/17Г від 01.11.2017 обов’язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у нього укладеного з Оператором ГРМ/ГТС в установленому порядку договору транспортування (розподілу) природного газу, на підставі якого Споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи. Постачальник передає газ Споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (надалі – «Пункти призначення»), при цьому Споживач самостійно сплачує всі послуги з транспортування до цих точок виходу відповідно до укладених договорів транспортування. Крім цього, ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» з ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» укладено договір ТРАНСПОРТУВАННЯ ОСОБА_3 № НОМЕР_1 від 15.12.2017 року. Проте, у зазначених договорах відсутні дані, щодо пунктів призначення природного газу до ТОВ «Електросталь - Курахове». А тому, відповідач зазначає, що у зв’язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу не можливо підтвердити реальність господарської операції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 13 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 28 березня 2019 року о 14:30 год.

В судовому засіданні 28.03.2019 року оголошено перерву до 18.04.2019 року.

В судовому засіданні 18.04.2019 року повноважні представники сторін підтримали свої вимоги викладені в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Електросталь-Курахове» як платник податків перебуває на обліку в Мар’їнській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецької області. Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

13 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено ОСОБА_2 №725/05-99-49-03/41491822 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електросталь-Курахове» (код ЄДРПОУ 41491822) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року», копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 22-39), надалі ОСОБА_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п.187.1, ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.п. 200.4. ст. 200, п.201.1, п.201.10, пп. 201.12 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від’ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2018 року на суму 4 597 507 грн., завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду квітень 2018 року на суму 199 509 грн.

ОСОБА_4 отримано позивачем 18.07.2018 року, про що останнім вказано в запереченнях до ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 40-49).

Позивач за вих. №240/02 від 23.07.2018 року подано на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області заперечення до ОСОБА_4, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 40-49).

Відповіддю за вих. №32133/10/05-99-12-02-1 від 01.08.2018 року, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 50-54), зазначено про правомірність висновків викладених у ОСОБА_4 та є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

01 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області стосовно позивача складено податкове повідомлення-рішення №0055594903, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.17-18), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку: декларація № реєстрації в контролюючому органі НОМЕР_2, дата реєстрації в контролюючому органі 21.05.2018, звітний період, за який подано декларацію квітень 2018, сума завищення бюджетного відшкодування, усього грн., 4 597 507, у тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення, грн. 0, штрафні (фінансові) санкції (штраф), грн. 2 298 753,50.

Також, 01.08.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області стосовно позивача складено податкове повідомлення-рішення №0055604903, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.19-20), яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість: декларація № реєстрації в контролюючому органі НОМЕР_2, дата реєстрації в контролюючому органі 21.05.2018, звітний період, за який подано декларацію квітень 2018, сума завищення бюджетного відшкодування, усього грн., 199 509,00, у тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення, грн. 0, штрафні (фінансові) санкції (штраф), грн. 0.

Податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0055604903 та №0055594903 отримано позивачем 06.08.2018 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа 8751507887583 (8561200389787), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 98).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача за вих.№278/02 від 15.08.2018 року подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0055604903 та №0055594903, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 55-65).

Рішенням про результати розгляду скарги від 10.10.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 66-70), відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0055604903 та №0055594903, а скарга позивача без задоволення.

За результатами перевірки, відповідачем вказано, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фінігріф» перевезення вантажу (електроди зграфітовані) відбулося 05.04.2018 року, але видаткова накладна №РН 00079 складена 19.04.2018 року. Також довіреність на отримання вантажу складу на 17.04.2018 року №155, яка видана ОСОБА_5 ОСОБА_6 вищеперерахованого, ТОВ «Фінігріф» згідно видаткової накладної відвантажив товар (електроди зграфітовані) 19.04.2018 року (пункт навантаження м. Запоріжжя, вулиця Виборзька, 5), а перевезення вантажу (електроди зграфітовані) згідно товарно-транспортній накладній №79 відбулося 05.04.2018 року, що не може відповідати дійсності, так як товарно-транспортна накладна складена раніше ніж видаткова накладна. У зв'язку із чим неможливо встановити, яким чином відбулась доставка вантажу, а саме електроди зграфітовані ЕГСП 500х2100 в комплекті з ніпелями 269Т4LP (ніпель вкручений) на склад позивача.

ОСОБА_6 договору №ЕК/17/15-02/18 від 14.11.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.122-124), ТОВ «Фінігріф», як Постачальник, зобов’язується поставити, а позивач, як Покупець, прийняти та оплатити продукцію в кількості, за цінами та в терміни у відповідності зі специфікаціями до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA місто Запоріжжя склад ПрАТ «Укрграфіт», згідно з правилами Інкотермс 2010, якщо інші Умови поставки не передбачено відповідними специфікаціями.

Загальна сума договору визначається, як загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється згідно доданим до цього договору специфікаціям (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони визначили, що Покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом 20 банківських днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку, якщо інше не обумовлено в специфікації або додатковій угоді моментом оплати вважається момент списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31 грудень 2018 року. В разі якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору то договір вважається пролонгованим на один рік (п.7.4 Договору).

28 лютого 2018 року між сторонами узгоджено Специфікацію №3, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 125), згідно з п. 1 якої Постачальник зобов’язується поставити в 2018 році, а Покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: електроди графітовані марки ЕГСП 500х2100 з ніпелями згідно ДСТУ 4494:2005 и ТУ У 14-10-024-98, у кількості 170, ціна без ПДВ 367 360,00 грн., сума, грн. 62 451 200,00; електроди графітовані марки ЕГСП 300х1800 з ніпелями згідно ДСТУ 4494:2005 ТУ У 14-10-024-98 у кількості 30, ціна без ПДВ 206 360, сума, грн. 6 190 800,00, всього 68 642 000,00 грн., ПДВ 13 728 400,00 грн., всього з ПДВ 82 370 400,00 грн.

Умови постачання FCA місто Запоріжжя склад ПрАТ «Укрграфіт», згідно з правилами Інкотермс 2010, строк поставки товару – березень-квітень 2018 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- Специфікацію №3 від 28.02.2018 року року (Т.1, а.с. 125);

- Податкову накладну №25 від 19.04.2018(Т1, а.с. 126-127).

- Видаткову накладну №РН-000079 від 19.04.2018 року на суму 9 056 893,44 грн., у тому числі ПДВ 1 509 482,24 грн. (Т.1, а.с. 128);

- Товарно-транспортну накладну №79 від 05.04.2018 року (Т.1, а.с. 129);

- Наказ про відрядження №70-В від 18.04.2018р. (Т.1, а.с. 131);

- Посвідчення про відрядження від 18.04.2018 року (Т.1, а.с. 131-а);

- Картку складського обліку матеріалів без номеру (Т.1, а.с. 132);

- Накладну №768 від 23.04.2018 року про внутрішнє переміщення матеріалів (Т.1, а.с. 133);

- Картку №180537 складського обліку матеріалів (Т.1, а.с. 134);

- Вимогу №4/04/508 від 30.04.2018 року (Т.1, а.с. 135);

- докази перерахування коштів ТОВ «Фінігріф» (Т., а.с.120).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Центр Енергетичного моделювання» в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що за договором №21-12/2017 від 20.12.2017 року, укладеним між позивачем та контрагентом предметом продажу є активна електроенергія, що продається в точці продажу, розташування якої установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача і оператора системи розподілу/електропередавальної організації постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно до пп.2.1.5 п.2 договору №21-12/2017 від 20.12.2017 року, передбачено укласти договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на території здійснення ліцензованої діяльності якої знаходиться споживач на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Між позивачем та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» укладено договір на постачання електричної енергії №520 від 28.12.2017 року.

ОСОБА_6 додатку №7 до договору №520 від 28.12.2017 року «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживача» зазначено: «Найменування об'єкту, площадки, адреса» - ТОВ «Електросталь-Курахове», 85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, 115.

Юридична адреса підприємства м.Курахове, Донецька область, Промислова зона, буд.115 щодо якої є довідка оперативного управління Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, про не знаходження за юридичною адресою та відсутності складських приміщень. Також не доведено знаходження потужностей для споживання електричної енергії за вказаною адресою.

Таким чином, операцій, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем вказано, тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у межах господарської діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем, як споживачем, та ТОВ «Центр Енергетичного моделювання», укладено договір №21-12/2017 купівлі-продажу електроенергії від 21.12.2017 року (Т.1, а.с. 136-138).

ОСОБА_6 з п.1.1 договору постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість у відповідності до умов цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом продажу є активна електроенергія, що продається в точці продажу розташування якої установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача і оператора системи розподілу/ електропередавальної організації/постачальника за регульованим тарифом.

ОСОБА_6 з п.2.1.1 договору постачальник зобов'язується здійснювати протягом терміну дії договору цілодобовий продаж електричної енергії споживачу, як різновид товару: у обсязі визначеному відповідно у прогнозі обсягів споживання (п.2.1.1) та розділу 5 цього договору: із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Постачальник зобов’язується укласти договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Передбачити в договорі на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами зчитування показників лічильників ліцензіатом, що здійснюють діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, а саме ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (п.2.1.5 Договору).

Відповідно до п.2.2.1 договору споживач зобов’язується не пізніше листопада місяця поточного року подавати постачальнику прогнозовані обсяги споживання електроенергії за класами напруги споживання на наступний рік у вигляді додатку 3 до даного договору. Повідомляти постачальника уточненні обсяги споживання на наступний розрахунковий місяць до 8-го числа поточного місяця.

До 5 числа місяця наступного за розрахунковим, оформити купівлю-продаж обсягу електроенергії за розрахунковий місяць двостороннім актом із постачальником (п.2.2.4 договору).

Проводити з постачальником розрахунки за спожиту електроенергію у терміни визначені в додатку 2 даного договору (п.2.2.5 договору).

Договір набуває чинності з 01.01.2018 року та діє безстроково, поки жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір у відповідності до вимог п.8.2 цього договору (п.8.1 договору).

Сторонами погоджено додаток №1 до договору, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 139), відповідно до якого визначено станом на 01.12.2017 року на ТОВ «Електросталь-Курахове» впроваджена розрахункова АСКОЕ ТОВ «Електросталь», атестована ДП «Донецькстандартметрологія» 27.03.2013 року свідоцтво №02/10-15 на базі А1805RAL-P4G-DW-4, що забезпечує погодинний облік всієї спожитої ТОВ «Електросталь-Курахове» електроенергії (враховуючи електроенергію, що відпущена субспоживачам, та транзит).

Зокрема, місце надходження (підстанція) електроенергії: ПС «Електросталь 110/35/6 кВ, ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «КураховГРЕС», ПС «КураховГРЕС»; місце встановлення (підстанція) відпуск електроенергії субспоживачам: (назва субспоживача) ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6кВ», КТП1 «ОСОБА_7 Украина».

Підписанням додатку №2 до договору (Т.1, а.с. 140), сторони погодили тарифи та строки оплати споживання електроенергії.

Також сторонами погоджено очікувані обсяги постачання електроенергії на розрахунковий період 2018 рік (Т.1., а.с. 141).

30 квітня 2018 року між сторонами підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2018 року на суму 19 166 937,86 грн., у тому числі ПДВ 3 194 489,64 грн. (Т.1, а.с. 142).

28 грудня 2017 року між позивачем, як споживачем, та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником, укладено договір про постачання електричної енергії №520, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 147-154).

Предметом договору №520 - постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаної потужності 45950 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії визначається у додатку №1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього договору.

10 січня 2018 року між позивачем, як споживачем, та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником, погоджено зміни до договору про постачання електричної енергії №520 від 28.12.2017 року щодо припинення – відновлення продажу (постачання) електричної енергії (Т.1, а.с. 154).

Відповідно до п.1 змін від 10.01.2018 року, постачальник та споживач на підставі заяви споживача №411/МЕ від 10.01.2018 року прийшли до згоди, що продаж електричної енергії споживачу постачальником припиняється за договором про постачання електричної енергії №520 від 28.12.2017 року на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії № 21-12/ 2017 від 21.12.2017 року укладеного між споживачем та постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом з 00 год. 01.02.2018 року (перший день дії договору купівлі-продажу електричної енергії).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано:

- ОСОБА_6 купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2018 року від 30.04.2018 року (Т.1, а.с. 142);

- Погодинне навантаження за добу за квітень 2018 року (Т.1, а.с. 143-144);

- технічний рапорт за квітень 2018 року (Т.2, а.с. 3)

- Податкова накладна №14 від 30.04.2018 року всього на суму 18 140 000 грн., в тому числі ПДВ 3 023 333,33 грн. (Т.1, а.с. 145-146),

- докази перерахування коштів ТОВ «ЦЕМ» (Т. 1, а.с.120).

За результатами перевірки, відповідачем вказано, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ВКФ «Теплобуд» відсутні дані щодо пунктів призначення природного газу до позивача. У зв'язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу неможливо підтвердити реальність господарської операції.

ОСОБА_6 договору постачання природного газу № 42/17Г від 01.11.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.155-158), ТОВ «ВКФ «Теплобуд», як постачальник, зобов’язується поставити позивачу, як споживачу, природний газ належної якості та в необхідних обсягах у порядку передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та в порядку, передбачених цим договором. Газ, що постачається за даним договором використовується споживачем виключно для власних виробничих потреб. Споживач зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ прийнятий за цим договором. Споживач є кінцевим споживачем газу (п.1.1 договору).

Обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у нього укладеного з оператором ГРМ/ГТС в установленому порядку договору транспортування (розподілу) природного газу, на підставі якого споживач набуває права правомірно відбирати газ із газорозподільної системи (п.1.3 договору).

Постачальник передає газ споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (надалі пункти призначення), при цьому споживач самостійно сплачує вся послуги з транспортування до цих точок виходу відповідно до укладених договорів транспортування (п.1.4 договору).

Сторони погодили обсяги постачання природного газу споживачеві у п.2.1 договору помісячно по 300 тис.м3.

Загальна вартість 1000 куб.м газу встановлюється у гривнях України і визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Ціна за цим договором є звичайною (п.3.1 Договору).

Умови оплати за природний газ, що постачається згідно умов цього договору визначається в додаткових угодах до даного договору (п.3.4 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2018 року включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною з їх сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.1 договору).

27 березня 2018 року між сторонами погоджено додаткову угоду №6 від 27.03.2018 року до договору постачання природного газу №42/17Г від 01.11.2017 року (Т.1, а.с 159).

Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що загальна вартість 1000 куб.м. газу договірного обсягу, що постачається у квітні 2018 року встановлюється у гривнях України і складає на момент укладання цієї додаткової угоди без урахування вартості транспортування газу 8855,00 грн. ( ціна – 7 379, 17 грн. та ПДВ 20% - 1 475,83 грн.).

Також, відповідно до п. 3.4 Договору сторони дійшли згоди, що оплата за природний газ, що постачається у квітні 2018 року, здійснюється у наступному порядку:

- 33% від вартості запланованих місячних обсягів – не пізніше 5 квітня 2018 року;

- 33% від вартості запланованих місячних обсягів – не пізніше 15 квітня 2018 року;

- 34% від вартості запланованих місячних обсягів – не пізніше 25 квітня 2018 року.

Ця додаткова угода є укладеною і вступає в дію з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками сторін.

Окрім того, 15.12.2017 року між ПАТ «Укртрансгаз», як оператором, та позивачем, як замовником, відповідно до п.2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Договір набирає чинності з дня його укладання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2018 року на строк до 31.12.2018 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік Якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- акт №42/17Г-04 приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року на суму 1 585 205,11 грн., у тому числі ПДВ 264 200,85 грн. (Т.1, а.с. 174);

- акт від 30.04.2018 року прийому – передачі природного газу (Т.1, а.с.208);

- технічний рапорт за квітень 2018 року (Т.2, а.с. 4);

- листи № 91/04м від 15.03.2018 року, № 113/04м від 04.04.2018 року (Т.1, а.с. 244);

- Податкові накладні №8 від 03.04.2018 року на суму 298 882, 88 грн. в т.ч. ПДВ 49 813,81 грн., квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_3, №52 від 11.04.2018 року на суму 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_4, №94 від 18.04.2018 року на суму 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн., квитанцію № 1 від 25.04.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_5, №67 від 13.04.2018 року на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_6, №110 від 19.04.2018 року на суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., квитанцію № 1 від 10.05.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_7, №132 від 23.04.2018 року на суму 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. квитанцію № 1 від 11.05.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_8, №141 від 24.04.2018 року на суму 100 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 16 666,67 грн., квитанцію № 1 від 11.05.2018 року реєстраційний номер НОМЕР_9 (Т1, а.с. 160-173).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_6 з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

ОСОБА_6 з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

ОСОБА_6 з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Судом встановлено, що відповідач в ОСОБА_6 зробив висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства з посиланням по контрагенту ТОВ «Фінігріф» на те, що згідно ТТН №79 на перевезення вантажу датована 05.04.2017 року, в той же час видаткова накладна №РН 000079 складена пізніше – 19.04.2018 року, тобто перевезення вантажів здійснювалася раніше ніж він був отриманий.

В цій частині судом оцінено у сукупності наявні в матеріалах справи докази, а саме видаткову накладну №РН-000079 від 19.04.2018 року на суму 9 056 893,44 грн., у тому числі ПДВ 1 509 482,24 грн. (Т.1, а.с. 128), наказ про відрядження №70-В від 18.04.2018р. (Т.1, а.с. 131), посвідчення про відрядження від 18.04.2018 року (Т.1, а.с. 131-а), картка складського обліку матеріалів без номеру (Т.1, а.с. 132), накладну №768 від 23.04.2018 року про внутрішнє переміщення матеріалів (Т.1, а.с. 133), картку №180537 складського обліку матеріалів (Т.1, а.с. 134), вимога №4/04/508 від 30.04.2018 року (Т.1, а.с. 135), податкові накладні №25 від 19.04.2018(Т1, а.с. 126-127).

Вказані первинні документи узгоджуються між собою по даті придбання товару у контрагента, та свідчать про використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Разом із цим, товарно-транспортна накладна №79 від 05.04.2018 року (Т.1, а.с. 129) про перевезення товару передує даті придбання товару 19.04.2018 року, проте з огляду на те, що певні недоліки у товарно-транспортній накладній не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Фінігріф» 19.07.2018 року № 30/06 було надано на адресу позивача довідку, в якій останній зазначив, що 19.04.2018 року на адресу ТОВ «Електросталь - Курахове» по видатковій накладній № РН-000079 були відвантажені електроди зграфітовані ЕГСП500*2100 в кількості 20,545 т., а також були виписані супроводжуючі документи: рахунок фактура № СФ-0000124 від 19.04.2018 року та ТТН № 79 на 20,545 тон електродів, але дату накладної помилково вказано 05.04.2018 року. Ця неточність склалася у зв’язку з тим, що 05.04.2018 року було відвантажено ТОВ «Електросталь - Курахове» аналогічний товар по ТТН №68 і виконавець, виписуючи ТТН № 79 автоматично поставив дату 05.04.2018 року. Просив вважати вірною дату складання ТТН № 79 на перевезення ефект родів зграфітованих ЕГСП500*2100в кількості – 20,545 тон – 19 квітня 2018 року.

Стосовно господарських операції по контрагенту ТОВ «Центр енергетичного моделювання» щодо здійснення продажу електричної енергії позивачу, відповідач вказує, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, не доведено знаходження потужності для споживання електричної енергії за вказаною вище адресою.

ОСОБА_6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28, точкою продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Так, площадкою вимірювання є забезпечена точкою вимірювання або точками вимірювання електроустановка або сукупність електроустановок, виключно між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електричними мережами власника електроустановок, у які надходить або з яких віддається електрична енергія;

Точка вимірювання - місце встановлення розрахункового засобу обліку в певній точці електричної мережі з метою вимірювання обсягу перетікань електричної енергії та рівня електричної потужності.

Відповідно до п.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб’єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи.

Пунктом 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, оператор системи зобов’язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

ОСОБА_6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.08.2017 року №985, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 188-189), вирішено видати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, зокрема ТОВ «Центр енергетичного моделювання».

Точкою розподілу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.

Як встановлено судом між сторонами погоджено додаток №1 до договору №21-12/2017 від 21.12.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 139), відповідно до якого визначено місце надходження (підстанція) надходження електроенергії: ПС «Електросталь 110/35/6 кВ, ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «КураховГРЕС», ПС «КураховГРЕС»; місце встановлення (підстанція) відпуск електроенергії субспоживачам: (назва субспоживача) ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6кВ», КТП1 «ОСОБА_7 Украина».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно договору поставки № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року ТОВ «Електросталь – Курахове» (покупець) та ТОВ «Електросталь» укладено договір предметом якого згідно п. 1.1 постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно – матеріальні цінності, надалі продукція, в кількості, за цінами і в терміни відповідно до специфікацій за цим договором , які є його невід’ємною частиною. ОСОБА_6 п. 2.1 Поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад постачальника (м. Курахове) згідно правилам ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови поставки не передбачені відповідною специфікацією. Строк дії договору до 31.12.2018 року (п. 7.4) (Т. 1, а.с. 222-224)

ОСОБА_6 Специфікації №1 до договору поставки № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року постачальник зобов’язується поставити покупцю наступну продукцію, зокрема, лічильник електроенергії типу А 1805RAL-P4G-DW-4(100-382B,5(10)A, 50ГЦ, клас точності 0,5S). (Т.1, а.с. 225-227).

Відповідно до ОСОБА_6 прийму – передачі ТМЦ від 21.12.2017 року до договору № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року ТОВ «Електросталь» передає, а ТОВ «Електросталь – Курахове» приймає ТМЦ, зокрема лічильник електроенергії типу А 1805RAL-P4G-DW-4(100-382B,5(10)A, 50ГЦ, клас точності 0,5S (Т.1, а.с. 228-230).

Також, з матеріалів справи слідує, що згідно договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року ТОВ «Електросталь» (орендодавець) зобов’язується надати ТОВ «Електросталь - Курахове» в термінове платне користування виробничі, адміністративно – побутові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70, найменування, інвентарні номера, площа, вартість яких зазначена у Додатку № 1 є невід’ємною частиною цього Договору (2.5 Договору). Об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому – передачі. Строк дії оренди за 01 січня 2018 року та складає 35 календарних місяців (п. 3.1 Договору.)

ОСОБА_6 прийому – передачі від 02.01.2018 року ТОВ «Електросталь – Курахове» прийняло в термінове платне користування згідно договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року виробничі, адміністративно – побутові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року складено перелік виробничих та адміністративно – побутових будівель та споруд, які передаються в оренду ТОВ «Електросталь – Курахове». Так, згідно вказано переліку було передано в оренду позивачу комплекс будівель та споруд закритого розподільчого пристрою головної знижувальної підстанції 110/35/, оціночна вартість 3 784 888,75 грн. та ОРУ 110КВ, оціночна вартість 5 029 608,99 грн. (Т.1, а.с. 239-240).

Окрім того, суд відзначає, що відповідно до договору №21-12/2017 від 21.12.2017 року обов’язок укласти договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами покладено на постачальника – ТОВ «Центр енергетичного моделювання», а не позивача.

З врахуванням обставин, встановлених під час розгляду справи суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Центр енергетичного моделювання».

Як вказано в ОСОБА_6 по взаємовідносинам з контрагентом позивача ТОВ «ВКФ «Теплобуд», що згідно з укладеним договором транспортування природного газу відсутні дані щодо пунктів призначення природного газу до позивача. В зв'язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу неможливо підтвердити реальність господарської операції.

Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

Підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об’єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб’єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об’єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб’єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків (п.1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496).

ОСОБА_6 п.3 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог: споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником; договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби з власного підтвердженого обсягу природного газу; договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.

ЕІС-код (Energy Identification Code) – персональний код ідентифікації споживача як суб’єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (п.5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496).

ОСОБА_6 п.42 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об’єкта, пов’язаного із видобутком природного газу.

Відповідно до п.2,3 розділу 2 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, у газотранспортній системі виділяються такі точки виходу:

1) точки виходу з фізичним розташуванням (далі - фізичні точки виходу):

точки виходу на міждержавних з’єднаннях;

точки виходу до прямих споживачів;

точки виходу до газорозподільних систем;

точки виходу до газосховищ;

точка виходу до суміжного газовидобувного підприємства;

2) віртуальні точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням (далі - віртуальні точки виходу):

точки виходу до газорозподільних систем;

точки виходу до газосховища чи групи газосховищ;

точка виходу до суміжного газовидобувного підприємства;

точки виходу на міждержавних з’єднаннях;

точка виходу для операцій оператора газотранспортної системи, пов'язаних із закупівлею оператором газотранспортної системи природного газу для власних потреб та виробничо-технологічних витрат.

Для кожної газорозподільної зони оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності оператора газорозподільної системи (п.4 розділу 2 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493).

ОСОБА_6 ст.12 Закону України «Про постачання природного газ» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов’язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов’язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов’язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов’язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов’язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов’язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору:

1) місце і дата укладення договору;

2) найменування/прізвище, ім’я по батькові постачальника і споживача та їх ЕІС-коди як суб’єктів ринку природного газу;

3) ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник);

4) найменування Оператора ГРМ/ГТС, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу;

5) річні, місячні та добові планові об’єми (обсяги) постачання/споживання природного газу за договором, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності);

6) порядок перегляду та коригування договірних планових об’ємів (обсягів) постачання/споживання природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду;

7) режими постачання та споживання природного газу протягом відповідного періоду;

8) ціна постачання природного газу за договором;

9) порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ;

10) порядок звіряння фактичного об’єму (обсягу) спожитого природного газу на певну дату чи протягом відповідного періоду;

11) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період;

12)перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок обмеження/припинення, а по споживачу, що не є захищеним відповідно до Правил про безпеку постачання природного газу, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, додаткові вимоги, визначені в зазначених Правилах;

13) порядок зміни постачальника;

14) строк дії договору та умови і порядок його припинення чи розірвання;

15) місцезнаходження/місце проживання, банківські реквізити сторін.

З аналізу наведених норм вбачається відсутність обов’язку визначення в договорі адреси постачання природного газу.

Як встановлено судом, ТОВ «ВКФ «Теплобуд» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.04.2017 року №495 (Т.1, а.с. 195-196).

Також, преамбула Договору від постачання природного газу №42/17Г від 01.11.2017 року містить ЕІС-коди сторін, зокрема ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» EIC код 56X0940A20E3E87R.

Позивачу присвоєно ЕІС-код, як суб'єкту ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності) оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується оператором газотранспортної системи оператора. Оператор ГРМ ПАТ «Донецькоблгаз».

З оператором ГРМ ПАТ «Донецькоблгаз» позивачем укладено типовий договір розподілу природного газу №1218-0301Р, відповідно до п.2.1 якого оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначено послуги та сплатити її вартість у розміри, строки та порядок визначення цим договором

Пунктом 3.1 типового договору визначено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальниками договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутність простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача його постачальника доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому порядку оператором ГТС, а до відома споживача його постачальником.

Відповідно до п.3.2 типового договору за наявності підтверджено обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором, оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величина тиску природного газу. Приймання-передачі обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача, відбувається на межі балансової належності об'єкта споживача.

Типовий договір укладений на невизначений строк (п.12.1 типового договору).

20 грудня 2017 року між позивачем та Маріїнським відділенням Красноармійського управління по газопостачання та газифікації ПАТ «Донецькобленерго» укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Відповідно до п.1 акту межу балансової належності визначено т.Б огорожа території ГРП ТОВ «Енергосталь-Курахове».

Таким чином, за результатами комплексного дослідження усіх складових господарських операцій між ТОВ «ВКФ «Теплобуд» та позивачем, з врахуванням обставин, встановлених під час розгляду справи суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операції.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Також, судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за належним чином оформленими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних від ТОВ «Фінігріф», ТОВ «Центр Енергетичного Моделювання» та ТОВ «ВКФ «Теплобуд».

При цьому, в ОСОБА_6 перевірки не наведено жодного факту включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, оформлених з порушенням вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим висновки ОСОБА_6 перевірки суперечать самому змістові ОСОБА_6 перевірки.

Крім того, суд зазначає, що сума бюджетного відшкодування, яка зазначена ТОВ «Електросталь-Курахове» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2018 року складає 10 643 122 грн., у тому числі (згідно до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ) фактично сплачена постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету у попередніх податкових періодах сума 4 565 895,03 грн. та звітному податковому періоді сума 6 077 226,97 грн., у тому числі по ТОВ «Фінігріф» 1 584 148,17 грн., ТОВ «Центр Енергетичного Моделювання» 2 823 824,44 грн. та ТОВ «ВКФ «Теплобуд» - 264 200,73 грн., тобто до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року ТОВ «Електросталь-Курахове» по зазначених контрагентах включено суму ПДВ у розмірі 4 672 173,34 грн. Разом з цим, у пп.3.16.1.2 ОСОБА_6 перевірки зазначено про завищення показників податкового кредиту по вказаним вище контрагентам на загальну суму 4 797 016 грн., що не відповідає сумі ПДВ включеній позивачем до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року. При цьому, в ОСОБА_6 перевірки не зазначено, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість по декларації за квітень 2018 року фактично не сплачена у попередніх та звітних податкових періодах постачальникам товарів/послуг. Між цим, у таблиці п. 3.17 ОСОБА_6 перевірки у рядку 2 «Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України і у графі «За даними платника, і у графі «За даними перевірки» зазначена одна й та сама сума 10 643 122,00 грн., тобто податковим органом підтверджено факт сплати ПДВ у складі вартості товарів/послуг. Отже, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню розрахована відповідно до приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Також, суд зазначає, що у спірному податковому повідомленні – рішенні № НОМЕР_10 від 01.08.2018 року зазначено, що ТОВ «Електросталь - Курахове» завищено суму бюджетного відшкодування на 4 597 507,00 грн., а у податковому повідомленні – рішенні № НОМЕР_11 від 01.08.2018 року зазначено про завищення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за квітень 2018 року на 199 509,00 грн. Вказане також зазначено і у висновках ОСОБА_6 перевірки від 13.07.2018 року № 725/05-99-49-03/41491822.

Проте, як вбачається з п. 3.21 ОСОБА_6 перевірки у таблиці зазначено, що сума від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 12 348 182 грн. і за даними платника, і за даними перевірки, розбіжності відсутні. Таким чином, суд зазначає, що висновки ОСОБА_6 перевірки на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення – рішення не відповідають змістові п. 3.21 ОСОБА_6 перевірки.

Також, суд зазначає, що відповідачем в ОСОБА_6 не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків, та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

Між тим, суд відзначає, що спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку. Жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом не встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю “Електросталь-Курахове” судові витрати у сумі розмірі 106 436,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь-Курахове” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_10 від 01.08.2018 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітний період квітень 2018 року на суму 4 597 507,00грн. (чотири мільйони п’ятсот дев’яносто сім тисяч п’ятсот сім гривень) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 298 753,50грн. (два мільйони двісті дев’яносто вісім тисяч сімсот п’ятдесят три гривні 50 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0055604903 від 01.08.2018 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період квітень 2018 у розмірі 199 509 грн. (сто дев’яносто дев’ять тисяч п’ятсот дев’ять гривень).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (код за ЄДРПОУ 41491822, 85612. Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 115) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.131-ї Таганрозької дивізії, 114, код за ЄДРПОУ 39406028) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 106 436 (сто шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 54 коп., сплачені платіжним дорученням № 8110 від 23.10.2018 року.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 18 квітня 2019 року в присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.