Рішення № 81509968, 22.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8526/18

2/212/682/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стрижак Є.С.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я,-

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я у розмірі 119665,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_4 працював на дробильно-сортирувальній фабриці шахти «Ювілейна» ПАТ «Суха Балка», електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування, виконував монтаж, демонтаж, ремонт електричної та механічної частин гірничо-збагачувального устаткування.

ОСОБА_4 на підприємстві відповідача протягом 20 років 02 місяців, з яких 19 років 05 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання.

28 травня 2015 року на підприємстві ПАТ «Суха Балка» складений ОСОБА_2 розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах, а саме: аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та важкість праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми.

ОСОБА_4 був встановлений діагноз хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) група «В» та радикулопатія L5, S1, ремісія М54.1.

Згідно довідки МСЕК від 23.07.2015 року позивач пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності – 45%, з яких 30% по радикулопатії, 14% по ХОЗЛ та встановлено третю групу інвалідності.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» м. Кривого Рогу «Про наявність професійного характеру захворювання» №726 від 22.05.2018, Позивачу підвищено стадію професійного захворювання ХОЗЛ до третьої та діагностовано хронічне легеневе серце.

17.07.2018 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності – 65%, з яких 30% по радикулопатії, 35% по ХОЗЛ, встановлено третю групу інвалідності – безстроково, що підтверджується довідками МСЕК на ім’я позивача.

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов'язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» несе безпосередню відповідальність, оскільки професійне захворювання виникло у нього внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов’язків, тобто заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Оскільки ОСОБА_4 втратив своє здоров'я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. В зв’язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає ОСОБА_4 моральних страждань.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують звернутися до суду з даним позовом.

Тому, позивач просить стягнути з ПАТ «Суха Балка» у якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я у сумі 119 665,00 грн.

Ухвалою суду від 09 листопада 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, просив стягнути з відповідача на користь його довірителя, в якості увідшкодування моральної шкоди 119 665 грн.

Представник відповідача ПАТ «Суха Балка» в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на підприємстві постійно створюються безпечні і нешкідливі умови праці але наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об’єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. ОСОБА_4 було повідомлено про умови праці і він свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я та наслідки. Тривалість роботи ОСОБА_4 у шкідливих умовах праці залежала від нього самого і позивач повинен нести відповідальність за наслідки свого вибору. Також, просив звернути увагу, що незважаючи на втрату працездатності ОСОБА_4 на 65% (30% радикулопатія, 35% ХОЗЛ), позивач продовжує працювати електромехніком на дільниці №41 шахти «Ювілейна». Позивач свідомо продовжує працювати та погіршувати свій стан здоров’я. При стягненні моральної шкоди необхідно з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння ОСОБА_4 моральних чи фізичних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та інші обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_4 з 09.10.1995 року працював на дробильно-сортирувальній фабриці шахти «Ювілейна» ПАТ «Суха Балка», електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування, виконував монтаж, демонтаж, ремонт електричної та механічної частин гірничо-збагачувального устаткування.

Відповідно до ОСОБА_2 (форми П-4) розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 травня 2015 року на підприємстві ПАТ «Суха Балка» складений ОСОБА_2 розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах, а саме: аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та важкість праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми.

ОСОБА_4 був встановлений діагноз хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) група «В» та радикулопатія L5, S1, ремісія М54.1. У ОСОБА_4 вищезазначене захворювання виникло за час роботи на дробильно-сортирувальній фабриці шахти «Ювілейна» електрослюсарем (слюсарем) черговим з ремонту устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень систем аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування позивач підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. При виконанні монтажу, демонтажу, ремонту електричної та механічної частин гірничо-збагачувального устаткування періодично перебував у незручній робочій позі та вимушених нахилах корпусу.

Встановлюючи правовідносини, якими регулювалось положення сторін під час означених подій, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4 працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка» та отримав професійне захворювання, пов'язане із виконанням трудових обов'язків, то йому, з огляду на тривалість періоду трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України,закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили право ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце в період з 1995 року по 2016 рік, тобто правовідносини виникли до набрання чинності діючим ЦК України і продовжувались після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (не майнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно частині 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини факту душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається зі змісту акту розслідування профзахворювання П-4, комісія встановила порушення закону, що призвели до профзахворювання, тобто вину відповідача, який не забезпечив належні умови прані.

Рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. Пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, в зв'язку із виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час виникнення правовідносин і до липня 2001 року, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, згідно цього НПА в різні періоди його дії у часі, коливався від 150 до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду, незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в редакції від 03.10.1997р., п.11 Правил).

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, наведених в п. 9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (асз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача (20 років 02 місяці, з яких 19 років 5 місяців в умовах впливу шкідливих факторів) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 67 235,00 грн., що складається з тридцять п’ять прожиткових мінімумів, який становить, станом на 01.01.2019 року – 1921 гривни, відповідно до Закону « Про державний бюджет України на 2019 рік», що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положеньст.141 ЦПК України, стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України,Законом України «Про охорону праці»,ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.23,1167 ЦКУ, ст.237-1 КзпПУ, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_4 – 67 235 ( шістдесят сім тисяч двісті тридцять п’ять) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров’я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 704,80 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 50082, АДРЕСА_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СухаБалка»,місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Суддя: Ю. В. Козлов