Рішення № 81509669, 12.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1711/19

2/212/1512/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Козлова Ю.В., з участю секретаря: Стрижак Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював з 26.11.2001 року по 02.02.2017 року підземним гірничим робітником, гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах праці, ш. «Ювілейна» (записи №№9-13) та з 21.02.2011 року по 24.05.2018 року – кріпильником підземним з повним робочим днем у підземних умовах, шахто будівельне управління (записи № 13-22).

Працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під дію шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В», легеневу недостатність другого ступеня J44.

Причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.11.2018 року в якому зазначено, що професійне захворювання виникло через те, що позивач підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю, переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони.

Висновком МСЕК серії 12ААА № 054346 від 12.02.2019 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він отримав професійне захворювання, через яке його постійно турбує задишка, навіть при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель з утрудненим відходженням слизового в’язкого харкотіння, приступи утрудненого дихання, які усуваються лише за допомогою інгалятору, біль та важкість у грудній клітці, загальна слабкість, швидка втома, головний біль, запаморочення. У зв’язку з поганим самопочуттям, позивач, змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлюванні процедури і лікування. Також, внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв’язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач навіть став уникати зустрічей з товаришами, оскільки соромиться свого кашлю, який його постійно турбує.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06. 03.2019 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «Суха Балка» було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «Суха Балка» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Представник відповідача ПАТ «Суха Балка» надала відзив на позовну заяву, заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивачем не наведено доказів завдання йому моральної шкоди. При прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників. Повні обґрунтування своїх заперечень викладено у відзиві та долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка», шахта «Ювілейна», а саме: з 26.11.2001 року по 02.02.2017 року - підземним гірничим робітником, гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах праці, ш. «Ювілейна» (записи №№9-13) та з 21.02.2011 року по 24.05.2018 року – підземним кріпильником з повним робочим днем у підземних умовах, шахто будівельне управління (записи № 13-22). 24.05.2018 - його було звільнено за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

05.10.2018 року медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 1413, ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН- другого ступеня.

Відповідно до висновку Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 10.08.2018 року виданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області зазначено, що позивач працював в шкідливих умовах праці, які характеризувались: пилом з вмістом вільного діоксину кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони в 2,7 рази перевищує ГДК (5,4 мг/м.куб згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», що підтверджується Інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) № 613/4.6-7 від 10.08.2018 року.

По факту професійного захворювання комісією ПАТ «Суха Балка» було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання про що був складений АКТ від 07 листопада 2018 року.

В п.16 АКТу зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в шахто-будівельному управлінні підземним кріпильником, виконував весь комплекс робіт з кріпленням підземних гірничих виробок та вилучення кріплення, з монтажу, демонтажу механічної частини гірничошахтного устаткування та механізмів.

При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень систем вентиляції, пилоподавлення, режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Причини виникнення професійного захворювання:

Важкість праці: Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зоги в 2,7 рази перевищує ГДК (5,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санітарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»).

За висновком МСЕК серії 12ААА № 054346 від 12.02.2019 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із медичних документів: позивача, внаслідок професійного захворювання, постійно турбує задишка, навіть при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель з утрудненим відходженням слизового, в’язкого харкотіння, приступи утрудненого дихання, які усуваються лише за допомогою інгалятору, біль та важкість у грудній клітці, загальна слабкість, швидка втома, головний біль, запаморочення. У зв’язку з поганим самопочуттям, позивач, змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлюванні процедури і лікування. Також, внаслідок отриманого професійного захворювання, було порушено та порушуються нормальні життєві зв’язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач навіть став уникати зустрічей з товаришами, оскільки соромиться свого кашлю, який його постійно турбує.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово.

Рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», власник зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведеності позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль супроводжується душевним болем це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуїстичного опосередкованого доведення. Позивач сприймає світ та оточення крізь призму больового синдрому, що породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння відсутності перспективи одужання у майбутньому.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що Позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача, щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки документально судом встановлені обставин, наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує роз’яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 20%, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов’язаних з фізичним станом здоров’я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 38420,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СухаБалка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, без урахування податків з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 768,40 грн.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 17 квітня 2019 року.

Суддя: Ю. В. Козлов