Рішення № 81509247, 26.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
26.03.2019
Номер справи
160/9431/18
Номер документу
81509247
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 160/9431/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України /відповідача-1/, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області /відповідача-2/ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 30, виписану нею від 16.08.2018 р. на суму 136000 грн. в т.ч. ПДВ 22 666,67 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 22.08.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею було складено податкову накладну № 30 від 16.08.2018 р. та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Проте, відповідно до отриманої квитанцій, реєстрацію накладної було зупинено та зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 8474 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Відповідно до квитанції від 02.11.2018 р. позивачем було надано податковому органу відповідні пояснення та документи, проте вони не були прийняті до розгляду, оскільки 06.11.2018 року відповідачем було винесено рішення №978791/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом поновлення порушеного права є необхідність визнання виписаної ФОП ОСОБА_1 податкової накладної від 16.08.2018 р. №30, прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою та часом її реєстрації, оскільки господарські операції, які стали підставою для подання вказаної накладної підтверджується належними первинними документами.

На виконання вимог ухвали відповідач-1 надав до суду відзив на позов, у якому зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДФС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідач-1 також зазначив, що із матеріалів справи видно, що зобов'язання зареєструвати податкову накладну, є похідною вимогою до ДФС України від вимог до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.28 Порядку. За таких обставин, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що згідно документів наданих ФОП ОСОБА_1 Комісією ДФС України цілком обґрунтовано прийнято рішення №978791/НОМЕР_1 від 06.11.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 30 від 16.08.2018 р. Враховуючи зазначене, рішення Комісії ДФС є цілком правомірним та обґрунтованим, оскільки було прийняте виключно в межах діючого законодавства. За таких обставин, відповідач-2 також просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що до первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Тобто, платіжне доручення це первинний документ, який підтверджує здійснення безготівкових розрахунків. При отриманні товару від ФОП ОСОБА_2, саме він підписував видаткову накладну і його дані зазначені в цій накладній, відповідно, і позивач самостійно підписував зі своєї сторони дану накладну. Від імені ПП "ЕКГ-СЕРВІС", який є контрагентом позивача, товар отримував безпосередньо директор, який діє без доручення від імені юридичної особи.

Разом із цим, в оскаржуваному рішенні не зазначено, що саме стало підставою для винесення вказаного рішення, а зазначено загалом, що надано платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства. Проте не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів, хоча формою рішення передбачено, що необхідно вказати конкретні документи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем було складено податкову накладну № 30 від 16.08.2018 р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції №1 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено та зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16.08.2018 р. №30 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8474 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або.

Позивачем були надані відповідні пояснення та документи, що зокрема підтверджується квитанцією від 02.11.2018 р.

06.11.2018 року комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №978791/НОМЕР_1, про «відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та 15.11.2018 р. оскаржив його до ДФС України.

27.11.2018 р. в системі М.Е.DОС було відображено, що надійшло рішення комісії від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1. В особистому кабінеті платника податків було відображено прийняте рішення комісії з питань розгляду скарг від 26.11.2018 р. номер рішення комісії з питань розгляду скарг 46470/2674416220/2 та вказано статус податкової накладної - відмовлено в реєстрації.

Правомірність та обґрунтованість рішення від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1 та дій ДФС України, щодо відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3. статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010 р. (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ЕКГ-СЕРВІС" укладено Договір поставки № 1 від 10.11.2017 р., згідно якого позивач зобов'язується поставити товари промислового виробництва, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити, п.5.3. Договору передбачена оплата протягом двадцяти банківських днів з моменту поставки товару.

16.08.2018 р. позивач здійснив поставку товару на суму 136 000 грн. з ПДВ (ПДВ 22666,67 грн), що підтверджується видатковою накладною №546, товарно-транспортною накладною №Р546. Перевезення товару здійснювалось автомобілем Форд Транзит (легковий вантажопасажирський В). Оплата товару була здійснена покупцем 17.08.2018

Як видно з матеріалів справи, позивачем на дату відвантаження товару було оформлено податкову накладну та направлено її для реєстрації.

Так, податковим органом зроблено висновок, що обсяг постачання товару/послуги 8474 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, натомість ФОП ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_2 колесо зубчате, згідно накладної від 16.08.2018 р. №31, яке в подальшому продала ТОВ "КОРПУСГРУП КОМТЕК", згідно накладної № 546 від 16.08.2018 р. та отримала кошти.

Так, надані ФОП ОСОБА_1 первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст.198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Однак, рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації ПН від 16.08.2018 р. №30 в реєстрації податкової накладної було відмовлено через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що з рішення ДФС України не вбачається можливим з'ясувати які саме документи складені з порушенням законодавства.

Вищезазначені обставини свідчать про відсутність підстав для віднесення до категорії ризикових платників податків, зупинення реєстрації податкової накладної прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.

Надані ФОП ОСОБА_1 первинні документи засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань, що спростовує припущення що обсяг постачання товару/послуги 8474 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно постанови Кабінету міністрів України №117 від 21.02.2018 року “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п.14.1.36. Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Згідно поданої фінансової та податкової звітності позивача має зміни в активах і зобов'язаннях на кінець звітного періоду, що підтверджує вплив проведених операцій на його фінансовий стан.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладної і отримання позивачем квитанцій про зупинення реєстрації, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010 р. (далі іменується Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

В силу п.201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10. ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. ОСОБА_3 про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до п.12 Порядку № 1246 в редакції, чинній на час складення та направлення накладної і отримання позивачем ОСОБА_3 № 1 про зупинення реєстрації, “після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.13, п.14, п.15 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). ОСОБА_3 в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

У разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. (п.17 Порядку № 1246 в редакції, чинній на час складення та направлення накладної і отримання позивачем квитанції № 1 про зупинення реєстрації).

Аналогічні приписи містить пункт 201.16. статті 201 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладної і отримання позивачем квитанції № 1 про зупинення реєстрації, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладної і отримання позивачем квитанції № 1 про зупинення реєстрації, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації видно, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пп.1.6 п.1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 (Наказ МФУ від 13.06.2017 року “Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З даного приводу слід зазначити, що контролюючим органом порушено норми пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладних і отримання позивачем квитанцій про зупинення реєстрації, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретних чітких критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а також не зазначено переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Такий висновок базується на тому, що контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пп.1.6 п.1 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладних і отримання позивачем квитанції № 1 про зупинення реєстрації, вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Таким чином, фіскальний орган був зобов’язаний у квитанціях про зупинення реєстрації чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п.1.6 п.1 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Визначення фіскальним органом у квитанціях про зупинення реєстрації конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі МФУ №567 - “Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому КМУ від 21 лютого 2018 р. № 117.

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, у квитанції про зупинення реєстрації фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, чинній на час складення та направлення накладних і отримання позивачем квитанцій про зупинення реєстрації ПН, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику) та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому КМУ від 21 лютого 2018 р. № 117.

В квитанції було запропоновано: надати пояснення та/або.

Так, наказ №567 містить у собі пункт 4 наступного змісту: Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п’ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п’ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки.

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить пункт 4 наступного змісту: інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв’язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою.

Разом з тим, вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідачем-2 безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної від 16.08.2018 р. №30 і як наслідок протиправно винесено рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо покладення на ДФС України обов'язку зареєструвати податкову накладну від 16.08.2018 р. №30, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції” від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі “Рисовський проти України”, в якому суд зазначив, що принцип “належного урядування”, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.08.2018 р. №30 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 16.08.2018 р. №30, датою фактичного відправлення податкової накладної 22.08.2018 р.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Олега Попкова» було укладено договір про надання правової допомоги від 04.12.2018 року.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 04.12.2018 року, розмір плати, що була нарахована адвокатом за послуги, передбачені договором за звітний період складає 1 000 грн., а саме – складання документів для підготовки позову.

Платіжним дорученням №1 від 05.01.2019 року сплачено позивачем у розмірі 4 000 грн. адвокатському бюро «Олега Попкова».

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За викладених обставин суд доходить висновку, з платіжного доручення №1 від 05.01.2019 року відсутня можливість встановити, за які саме послуги було сплачено 4 000 грн., тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., яка була підтверджена відповідним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3 683 грн. також підлягає поверненню, а всього 4 683 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.11.2018 р. №978791/НОМЕР_1.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.08.2018 р. №30, датою її фактичного відправлення - 22.08.2018 р.

Присудити здійснені Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 341,5 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити здійснені Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 341,5 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.

Часті запитання

Який тип судового документу № 81509247 ?

Документ № 81509247 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 81509247 ?

Дата ухвалення - 26.03.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 81509247 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 81509247 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 81509247, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 81509247, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 81509247 відноситься до справи № 160/9431/18

Це рішення відноситься до справи № 160/9431/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 81509245
Наступний документ : 81509268