Рішення № 81509025, 24.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/968/19

Провадження № 2/210/1032/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 50057, мкрн. Гірницький, 13/172, м. Кривий Ріг, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», (надалі по тексту – Відповідач/ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду доменного цеху №2 аглодоменного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 09 червня 2011 року близько о 15 годині 00 хвилин, з вини Відповідача, знаходячись в складі холодного чавуну доменного цеху №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий черезвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням».

Вказує, що даний факт підтверджується актами ОСОБА_2 Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» та ОСОБА_2 Н-5 «Проведення розслідування нещасного випадку, що стався 09 червня 2011 року о 15 годині 00 хвилин». Нещасний випадок обумовлений неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

Зазначає, що внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, повязаного з виробництвом, 04.10.2011 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та друга група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії 10ААА №070856 виданою на ім’я позивача.

23.10.2012 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та друга група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії 10ААА №071139 виданою на ім’я Позивача.

15.10.2013 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та друга група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної і соціальної допомоги» серії АБ №0004660 виданою на ім’я Позивача.

21.10.2014 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та друга група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної і соціальної допомоги» серії 12ААА №002763 виданою на ім’я Позивача.

13.10.2015 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та друга група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної і соціальної допомоги» серії 12ААА №003264 виданою на ім’я Позивача.

10.10.2017 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (шістдесят п’ять відсотків) та ОСОБА_3 ІНВАЛІДНОСТІ, внаслідок трудового каліцтва з 1 листопада 2017 року БЕЗСТРОКОВО, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної і соціальної допомоги» серії 12ААА №017262 виданою на ім’я Позивача.

Вказує, що таким чином змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. У зв'язку з вказаним нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь 271 245 гривень в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану каліцтвом без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 13.03.2019 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх.. №5939, 28.03.2019 р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 27.02.2019 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення норм ст. 14 ЗУ «Про охорону праці», відповідно до якої працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Зазначає, що позивач не забезпечив особисту безпеку під час виконання робіт, чим порушила вимоги інструкції з охорони праці, ст. 14 Закону України «Про охорону праці», тощо. Таким чином, можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку, відповідач не вчиняв.

Крім того, вказує, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення нещасного випадку за участю позивача, отже відсутня одна з обов’язкових передумов для відшкодування моральної шкоди.

Отримавши письмовий відзив відповідача на позовну заяву, представником позивача подано заяву від 11.04.2019 р. та зареєстровано канцелярією суду за вх. № 7081, в якій зазначено, що додаткового часу на подання відповіді на відзив не потребує.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, будучи працівником відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримав тілесні ушкодження внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до ОСОБА_2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, з ОСОБА_1, 09 червня 2011 р. о 15 год. 00 хв. стався нещасний випадок в доменному цеху № 2 ПАТ «АрселорМіттал КривийРіг». Потерпілий є працівником ПАТ "АрселорМіттал КривийРіг".

Нещасний випадок на виробництві стався при виконанні ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків, а саме: при переміщенні електромагніту до кузову автомобіля НОМЕР_2, під час пересування вздовж борту кузова зазначеного автомобіля до місця, де знаходилось кільце підвіски, яке було необхідно поправити, внаслідок втрати рівноваги, впав з висоти власного зросту на днище, отримавши при падінні тяжку травму.

Діагноз ОСОБА_1, відповідно листка непрацездатності: «Закритий чрезвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням».

Відповідно до п.10 ОСОБА_2 Н-1, нещасний випадок, в результаті якого позивачем отримано тяжкі тілесні ушкодження, стався, втому числі, внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача, а саме: ОСОБА_4, майстра з ремонту обладнання (утримання та ремонт електрообладнання) доменного цеху №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який порушив вимоги п.п.3.24, 3.26, 3.29 посадової інструкції майстра з ремонту обладнання (утримання та ремонт електрообладнання) доменного цеху №2 ПІ.020.23362.098, п.3.12 «Правил безпеки в доменному виробництві» НПАОП 27.1-1.02-97, ст. 13, 14 ЗУ «Про охорону праці».

За висновком комісії, відповідно до акту форми Н-5, нещасний випадок з позивачем визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.

Відповідно до виписки із акту огляду та висновку МСЕК серії 10ААА №070856 від 04.10.2011, ОСОБА_1 встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 65 % та друга група інвалідності, первинно, причина втрати професійної працездатності трудове каліцтво, потреба в медикаментозному лікуванні.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 10.10.2017 р. серії 12ААА № 017262, позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65% та другу інвалідності БЕЗСТРОКОВО, потреба в медикаментозному лікуванні.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З огляду на положення ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я (ч. 2 цієї норми).

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець-зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Згідно ст. 158 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27.01.2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Частиною 3 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

Відповідно, позивач змушений тривалий час проходити медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. У зв'язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадок на виробництві, під час роботи на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності у зв'язку з цим правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки нещасний випадок із позивачем стався саме під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є таким, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці.

Судом встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивачу була заподіяна шкода, він отримав ушкодження здоров'я, втратив працездатність в розмірі 65 % та йому встановлену другу групу інвалідності БЕЗСТРОКОВО. Вказані негативні наслідки в житті позивача мають місце починаючи з 2011 року. Позивач переносить щоденно моральні переживання, змушений приймати ліки та звертатися до лікарів. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.

Позивач, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманих тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання. Від цього він почуває себе неповноцінною людиною. Все це постійно негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному стані позивача.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ПАТ "АрселорМіттал КривийРіг" позивачу шкоди здоров’ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв’язок між виною підприємства – відповідача, а саме: не виконанням свого обов’язку по створенню з безпечних умов праці, та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності в розмірі 65 % та другої групи інвалідності.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим задовольнити позов частково, стягнути на його користь 100 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст..ст.. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.. 4, 13 ЗУ "Про охорону праці" ст. 23, 1166,1168 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 44, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265,274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 50057, мкр. Гірницький, 13/172, м. Кривий Ріг) 100 000 (сто тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко