Рішення № 81508960, 02.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.05.2019

Справа № 320/128/19

(2/320/1269/19)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовними вимогами про стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до повноліття доньки, а також витрат, пов’язаних з розглядом справи. На обґрунтування позову зазначила, що відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання доньки, хоча є працездатним та має можливість надавати таку допомогу.

В судове засідання позивач не з’явилась, від неї надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності, уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.

Відповідач у судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за його відсутності. В заяві зазначив, що згоден сплачувати аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву стосовно стягнення аліментів саме у вказаному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв’язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 02 вересня 2001 року, який був розірваний рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року /а.с.6-7/.

Згідно свідоцтва про народження, видане 04 вересня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, сторони мають неповнолітню дитину доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком в свідоцтві про народження записаний відповідач по справі /а.с.5/.

14 лютого 2014 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 після реєстрації якого змінила прізвище на «Бойко», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу /а.с.4/.

Згідно довідки старшої по будинку від 07 січня 2019 року, ОСОБА_5 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із донькою ОСОБА_3 /а.с.8/

Отже, дитина знаходиться на утриманні матері, при цьому батько дитини матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, хоча є працездатним та має можливість надавати допомогу на утримання дитини.

Відповідно до п.15Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень стосовно неможливості сплати аліментів у розмірі ј частини надані копії свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтв по народження дітей, довідка з місця проживання та роботи.

Разом з тим, суд критично відноситься до доводів відповідача про неможливість сплати аліментів у зв’язку з утриманням доньки його теперішньої дружини - ОСОБА_6, оскільки обов’язок по утриманню дитини покладається саме на батьків, яким відповідач не є.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

За таких обставин, з урахуванням зміни розміру позивачем аліментів та визнання відповідачем змінених позовних вимог, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення донькою повноліття.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Зокрема, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_7 укладено договір про надання правової допомоги від 08 січня 2019 року /а.с.42/.

Оплата за надані позивачу юридичні послуги в розмірі 1000 грн. 00 коп. підтверджена квитанціями про оплату юридичних послуг від 08 січня 2019 року та 05 березня 2019 року /а.с.40,41/.

Оскільки позивачем до позовної заяви додано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП – НОМЕР_1), мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Б.Михайлова, буд. 246, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, (РНОКПП НОМЕР_2), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 січня 2019 року і до повноліття дитини, тобто до 23 серпня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП – НОМЕР_1), мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Б.Михайлова, буд. 246, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, (РНОКПП НОМЕР_2), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП – НОМЕР_1), мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Б.Михайлова, буд. 246 на користь держави (р/р 31211256026001, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню й оскарженню не підлягає.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.А.Фомін