Рішення № 81508629, 22.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. Справа№200/2569/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та зобов’язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

представник позивача - не з’явився

представник відповідача – ОСОБА_1, дов. від 04.03.2019 року № 95

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 28.09.2018р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 41 384 610,31 грн. за період з 31.03.2015 до 16.02.2018 та пеню у розмірі 16 508 794,56 грн., а всього на загальну суму 57 893 404,87 грн. – скасувати;

- зобов’язати Головне управління ДФС у Донецькій області вчинити певні дії, щодо коригування облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом зменшення заборгованості ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” з штрафу та пені на загальну суму 57 893 404,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області 28.09.2018 року було складено рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 41 384 610,31 грн. за період з 31.03.2015 року до 16.02.2018 року та нараховано пеню у розмірі 16 508 794,56 грн., яке надійшло до підприємства 03.10.2018 року. 05.10.2018р. ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось зі скаргою № 1914 до Державної фіскальної служби України про скасування вищевказаного рішення № НОМЕР_1. 14.11.2018 року підприємство отримало лист від Державної фіскальної служби України про розгляд скарги від 05.10.2018 року №1914, в якому зазначено, що первинна скарга вже розглянута, а скаржник має право звернутися до суду з відповідним позовом. Між тим, позивач зазначає, що 28.02.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області складено рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 41 384 610,31 грн. за період з 31.03.2015 року до 16.02.2018 року та пені у розмірі 17 280 763,44 грн., яке надійшло до підприємства 03.10.2018 року. 06.03.2018 року підприємство звернулось зі скаргою № 439 до ДФС України про скасування рішення № НОМЕР_2. Рішенням ДФС України від 12.04.2018 року № 12769/6/99-99-11-02-02-25 скарга частково задоволена, спірне рішення скасоване та вважається відкликаним.

Позивач вважає рішення відповідача від 28.09.2018 року № НОМЕР_1 таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 березня 2019 року.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.4 ЗУ № НОМЕР_3 «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» є платником єдиного внеску. На підставі інформаційних баз даних ДФС України у періоді з 31.03.2015 по 16.02.2018 за основним місцем обліку підприємством несвоєчасно сплачувався єдиний внесок по даним інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок» за кодом платежу 71010000 «Єдиний внесок для юридичних осіб». На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до підприємства застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% в сумі 41384610,31грн. від суми заборгованості та нараховано пеню у розмірі 16508794,56 грн. Винесено рішення від 28 вересня 2018 № НОМЕР_1. При цьому, зазначає, що відповідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу ОСОБА_2 України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. 30.04.2018 року на офіційному веб - сайті ОСОБА_2 України було розміщено новину про те, що ОСОБА_2 Порошенко підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, тобто ОСОБА_2 України офіційно оголосив про завершення АТО. Доказів звернення позивачем з заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення від сплати єдиного внеску.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 12 березня 2019 року розгляд справи відкладено до 02 квітня 2019 року.

У підготовчому засіданні 02 квітня 2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22 квітня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 22 квітня 2019 року з’явився повноважний представник відповідача, повноважний представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи, призначеної на 22 квітня 2019 року, без участі представника останнього.

У судовому засіданні, повноважний представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, відзиві, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 34032208. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, будинок 4, як платник податків перебуває на обліку у Мар’їнській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Вугледарське відділення).

Відповідач – Головне управління ДФС у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

28 вересня 2018 року Головним управління ДФС у Донецькій області застосовано до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке складається зі штрафу у розмірі 41 384 610,31 грн. за період з 31.03.2015 року по 16.02.2018 року та пені у розмірі 16 508 794,56 грн.(0,1% суми недоїмки) на загальну суму 57 893 404,87 грн.

05.10.2018 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось зі скаргою № 1914 до Державної фіскальної служби України на рішення № НОМЕР_1.

Листом від 09.11.2018 року № 36593/6/99-99-11-02-02-25, Державною фіскальною службою України на скаргу від 05.10.2018 року № 1914, повідомлено підприємство, що оскаржуване рішення винесене на виконання рішення ДФС про результати розгляду скарги від 12.04.2018 року № 12769/6/99-99-11-02-02-25, яким скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.02.2018 року № НОМЕР_2 ГУ ДФС у Донецькій області та зобов’язано ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити нове рішення. Таким чином, скарга щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2018 року № НОМЕР_1 не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України.

У листі Донецької торгово-промислової палати від 24 січня 2018 року на запит Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від 11.01.2018 року № 62 зазначено, що оскільки Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстровано та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, на нього поширюється виняток, встановлений п.9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року на період 14.04.2014 року по теперішній час.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2018 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з заявою, в якій окрім іншого просили, враховуючи п.9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року, списати безнадійну заборгованість з єдиного внеску та нарахованих штрафних санкцій і пені за даними особових рахунків шахтоуправління зі сплати податків, зборів та інших платежів у сумі 25 308 892,14 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки вважає його таким, що прийнято з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Суд зазначає, що набрало законної сили рішення Верховного Суду від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) за позовом Обласної комунальної установи «Луганський центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про скасування рішення.

У своєму рішенні від 30 березня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових є предмет позову, а саме рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), а також перебування позивачів як платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу ОСОБА_2 України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

На підставі досліджених матеріалів адміністративної справи № 200/2569/19-а суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: « 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу ОСОБА_2 України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу ОСОБА_2 України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом ОСОБА_2 України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Як встановлено судом, спірне рішення до позивача застосовано за період з 31.03.2015 року до 16.02.2018року. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є: місто Вугледар, так і м. Маріуполь – де здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявні міста Вугледар та Маріуполь Донецької області.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час прийняття відповідачем спірної вимоги населений пункт, в якому знаходиться шахтоуправління, відповідач та орган доходів та зборів, в якому перебуває позивач на обліку, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Оскільки Указ ОСОБА_2 України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває.

У межах спірних відносин накладення штрафу та пені відбулося за період з 31.03.2015 року до 16.02.2018 року, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску є протиправним.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного рішення в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, щодо коригування облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом зменшення заборгованості ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з штрафу та пені на загальну суму 57 893 404,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (До 10.06.2016 року вказане питання регулювалося Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765).

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тобто, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

При цьому, суд зазначає, що оскільки протягом спірного періоду ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» було звільнено від притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, це автоматично звільняє його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у вигляді штрафів та пені) за невиконання вказаних зобов'язань.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позивних вимог позивача про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, щодо коригування облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом зменшення заборгованості ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” з штрафу та пені на загальну суму 57 893 404,87 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем був сплачений у загальній сумі 21 131,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 31.01.2019 року № 163 у сумі 12 210,00 грн., від 30.01.2019 року № 120 у сумі 7 000,00 грн. та від 12.02.2019 року № 365 у сумі 1921,00 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 21 131,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1».

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ- 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.114) № НОМЕР_1 від 28.09.2018р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 41 384 610,31 грн. за період з 31.03.2015 до 16.02.2018 та пеню у розмірі 16 508 794,56 грн., всього на загальну суму 57 893 404,87 грн. до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”(ЄДРПОУ- 34032208, юридична адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4).

Зобов’язати Головне управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ- 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.114) вчинити певні дії, щодо коригування облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом зменшення заборгованості ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (ЄДРПОУ- 34032208, юридична адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4) з штрафу та пені на загальну суму 57 893 404,87 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ- 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.114) на користь Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (ЄДРПОУ- 34032208, юридична адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4) судовий збір у розмірі 21 131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) гривня 00 копійок.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 22 квітня 2019 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.