Рішення № 81508241, 18.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
18.04.2019
Номер справи
160/483/19
Номер документу
81508241
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Справа № 160/483/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

вимоги, рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018р. №0089671314; визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 18.10.2018 р. №111687-17/03 та рішення №111687-17/03 ГУ ДФС у Дніпропетровськії області про опис майна у податкову заставу від 18.10.2018 р; стягнути з Держави Україна, за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти сплачені на підставі повідомлення-рішення по транспортному податку від 25.06.2015р. № 81/04-03-173 разом з сплаченою сумою штрафу у розмірі 30000,00 грн. (квитанція №1/151 від 03.03.2016 р.) та комісію банку у розмірі 300,00 грн.; (квитанція №1/152 від 03.03.2016 р.).

В обґрунтування позову зазначено, що рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області є необґрунтованими, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 р., відкрито у справі провадження, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження на 19.02.2019р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

31.01. 2019р. позивач надав до суду додаткові пояснення до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019 р. на адресу суду 15.02.2019р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим, податкові повідомлення - рішення є обгрунтованими та законними.

18.02.2019р. позивач надав до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 19.02.2019р. оголошено перерву у підготовчому провадженні Наступне судове засідання призначено на 07.03.2019р.

07.03.2019р у судовому засіданні оголошено перерву у підготовчому провадженні та витребувано у відповідача додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 27.03.2019р.

27.03.2019р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та від позивача додаткові пояснення щодо строку звернення до суду.

У судовому засіданні 27.03.2019р. ухвалою суду задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 18.04.2019р.

11.04.2019р. представником відповідача через канцелярію суду надано додаткові пояснення по справі.

Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 18.04.2019р. не з’явилися. Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до грудня 2017 року був власником легкового автомобіля марки Lexus, модель RX350, 2012 року випуску, об’єм двигуна 3,5 літри.

В березні 2016 року із засобів масової інформації позивачу стало відомо, що власникам автомобілів з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, необхідно сплатити транспортний податок на суму 25000,00 грн. У зв’язку з чим, позивач самостійно звернувся до Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, де йому було повідомлено про податкове повідомлення- рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173 та отримано квитанцію на сплату транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. та штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Так, 03.03.2016р. позивачем було сплачено транспортний податок з фізичних осіб згідно з податковим повідомленням - рішенням від 25.06.2015р. №81/04-03-173 на загальну суму 30000,00 грн. (грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25000,00 грн. та штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 5000,00 грн.), що підтверджується матеріалами справи.

Проте, 16.04.2018р. позивач, який не був вже на цей час власником легкового автомобіля марки Lexus, модель RX350, 2012 року випуску, об’єм двигуна 3,5 літри, отримав податкове повідомлення - рішення від 02.03.2018р. № НОМЕР_1 на суму 5000,00 грн.

Так, податкове повідомлення - рішення від 02.03.2018р. № НОМЕР_1 було прийняте на підставі акту перевірки від 25.01.2018р. №2832/04-36-13-14, який складений за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з транспортного податку фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 за період 2015-2017 роки.

17.04.2018 р. позивачем було направлено звернення до Кам’янської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив повідомити його звільнення від сплати транспортного податку на 2018 рік згідно з чинним законодавством.

24.04.201р. Кам’янською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано відповідь на звернення позивача, в якій зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення позивача направлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області для розгляду, прийняття рішення та надання відповіді у визначений законом термін.

Так, відповідно до листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.05.2018р. № 24449/10/04-36-13-22-10 надано відповідь на звернення позивача та зазначено, що станом на 02.03.2018р. в інтегрованій картці платника обліковувалась переплата в розмірі 3863,93 грн. Після проведення нарахування податкових зобов’язань транспортного податку з фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018р. №0089671314 на суму 5000,00 грн. (строк сплати 26.04.2018р.) у платника виникла недоїмка в розмірі 1136,07 грн. Тож, ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує про необхідність сплати гр. ОСОБА_1 нарахованих штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 1136,07 грн.».

26.05.2018р. позивач звернувся з запитом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив надати належним чином завірені копії документів, а саме: податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173; податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015р. №81/04-03-173; інтегрована картка платника податків; платіжне доручення №2057/5503; акт камеральної перевірки від 25.01.2018р. №2832/04-36-13-14/НОМЕР_2, повідомлення про вручення №5193107522485.

04.06.2018р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області на електронну пошту позивача було направлено відповідь на запит №31438/10/04-36-13-22-10 від 04.06.2018р. в якій було повторно викладено ту саму інформацію що і в листі від 05.05.2018р. та було надано копії запитуваних документів, які на думку позивача підтверджують повну сплату податку та штрафу а також факт того, що податкове повідомлення рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173 позивач не отримував.

Так, 06.06.2018 р. позивачем було направлено скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій позивач просив: провести перевірку за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових та посадових обов’язків працівниками ГУ ДС у Дніпропетровській області; вжити заходів відповідного реагування для ефективного захисту прав, свобод та інтересів платника податку- Бібік І.М.; зупинити вчинення незаконних та протиправних дій, спрямованих на неправомірне нарахування штрафних(фінансових) санкцій працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровські області; скасувати акт камеральної перевірки від 25.01.2018р. №2832/04-36-13-14 ; скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018р. №0089671314.

Проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. №9115 15/99-99- 11-02-01-14» скаргу від 06.06.2018р. залишено без розгляду та повернуто позивачу. Також в рішенні зазначено, що скарга ОСОБА_1 від 06.06.2018р. на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.03.2018р. №0089671314, надіслана до Державної фіскальної служби України поштою 06.06.2018 року, про що свідчить штамп поштового відділення зв’язку, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10 - денного терміну для подання скарги.

05.07.2018 р. позивач отримав податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22 червня 2018 року №67426-17/03 на суму 1136,07 грн. та рішення №67426-17/03 ГУ ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 22 червня 2018 року.

Не погодившись з прийнятою податковою вимогою та прийнятим рішенням про опис майна у податкову заставу 09.07.2018р. позивач звернувся із скаргою до ДФС України.

Листом від 19.07.2018р. ДФС України повідомила, про відсутність предмета скарження, зазначеного у скарзі ОСОБА_1 від 09.07.2018 р., так як за даними інформаційної системи «Податковий блок» станом на 18.07.2018р. податковий борг у ОСОБА_1 відсутній, у зв’язку із виключенням з інтегрованої картки з транспортного податку з фізичних осіб грошових зобов’язань у сумі 5 000,00 грн, відповідно до вимог ст. 56 Кодексу, на період адміністративного оскарження. Оскільки, податковий борг, який зазначений в податковій вимозі ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 22.06.2018 р. № 67426-17/03, відсутній, така податкова вимога відповідно до п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 22.06.2018р. 67426-17/03 - таким, що втратило юридичну силу.

Проте, 01.11.2018 р. позивачем було отримано податкову вимогу від 18.10.2018 р. №111687-17/03 на суму 1136,07 грн. та рішення від 18.10.2018 р. №111687-17/03 про опис майна у податкову заставу.

У зв’язку з чим, 01.11.2018р. позивач звернувся до ДФС України з скаргою, в якій просив: провести перевірку за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових та посадових обов’язків працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області; вжити заходів відповідного реагування для ефективного захисту прав, свобод та інтересів платника податку- Бібік І.М.; зупинити вчинення незаконних та протиправних дій, спрямованих на неправомірне нарахування штрафних(фінансових) санкцій працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровські області; скасувати податкову вимогу від 18.10.2018 р. №111687-17/03; скасувати рішення від 18.10.2018 р. №111687-17/03 про опис майна у податкову заставу.

Проте, рішенням ДФС України від 15.11.2018р. податкову вимогу від 18.10.2018 р. №111687-17/03; скасувати рішення від 18.10.2018 р. №111687-17/03 про опис майна у податкову заставу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-УІІІ від 28.12.2014р. (далі - Закон № 71-VIII), з 01.01.2015р. введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст.267 ПК України (у редакції, чинній у 2015р.), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3,1 пункту 267.1 ст.267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (підпункт 267.6.6 пункту 266.6 ст.267 ПК України').

Законом № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно з пунктом 10.2 ст.10 ПК України, у редакції Закону №71 -VIII. місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12,3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом, а перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12,3 ст.12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

У даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01.01.2015. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим, відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12,3 ст. 12 ПК України, є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст.12 ПК України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

Відповідно до пункту 12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпункту 12.3.4 пункту 12,3 статті 12 Податкового кодексу України, а тому рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Враховуючи вищезазначене, для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01.01.2015р. введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28.12.2014р., тобто після 15.07.2014р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 р.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08.11.2018р. у справі № 805/4767/15-а та від 14.11.2018 р. у справі № 820/3938/16.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09,02.1999 №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно- правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Положеннями підпункту 4,1.4 пункту 4Л статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4,1,4 пункту 4Л статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд зазначає на безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.

Крім того, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (редакція від 01.01.2016р.), об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Таким чином, в 2016 році оподатковуються легкові автомобілі, які відповідають двом критеріям: вік легкового автомобіля не більше п’яти років (включно); середньоринкова вартість легкового автомобіля (розрахована за методикою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку) складає понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 гривень станом на 2016 рік).

Судом встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля Позивача у 2016 році становила менше 668 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме 920587,51 гун.

Таким чином, позивач був звільненим від сплати транспортного податку у 2016 році за легковий автомобіль марки Lexus, модель RX350, 2012 року випуску, оскільки такий автомобіль не був об’єктом оподаткування, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, а отже податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України (в редакції від 11.06.2015 р.) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України (в редакції від 11.06.2015 р.), податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що відповідно до ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документи через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважаєте врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин не вручення.

Проте, суд звертає увагу на те, що ст. 42 ПК України (в редакції від 11.06.2015 р.) не містила такого положення, а отже, позивач не був повідомлений належним чином про прийняте податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173.

Відповідно до положення п. 267.8.1 ч.267.8 ст. 267 ПК України (в редакції від 11.06.2015р.) транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що про повідомлення-рішення №81/04-03-173 від 25.06.2015 р. позивачу стало відомо при самостійному зверненні 03 березня 2016 року та цього ж дня було сплачено транспортний податок, а отже, пеня могла почати нараховуватися не раніше 02 травня 2016 року, у випадку не сплати позивачем податку після того, як йому стало відомо про необхідність такої сплати.

Відповідно до ч. 57.4. ст.57 ПК України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Суд зазначає, що розмір заборгованості до сплати, позивач не визначав самостійно, відповідні дані та реквізити для сплати йому були надані працівниками Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом протиправно було нараховано позивачу суму штрафу/пені, а отже, вона підлягає поверненню позивачу разом із сумою сплаченим транспортним податком, на підставі протиправних рішень.

Отже, оскільки судом визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015р. №81/04-03-173, суд вважає, що винесені в подальшому податкове повідомлення - рішення від 02.03.2018р. №0089671314, податкова вимога від 18.10.2018 р. №111687-17/03 та рішення №111687-17/03 ГУ ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 18.10.2018 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідач не підтвердив належними доказами правомірність прийнятих рішень, а отже, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині оскаржуваних рішень.

Щодо вимоги про стягнення з Держави Україна, за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти сплачені на підставі повідомлення-рішення по транспортному податку від 25.06.2015р. № 81/04-03-173 разом з сплаченою сумою штрафу у розмірі 30000,00 грн. (квитанція №1/151 від 03.03.2016 р.) та комісію банку у розмірі 300,00 грн.; (квитанція №1/152 від 03.03.2016 р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання встановлено Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 та п.6 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Пунктом 11 Порядку визначено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, повернення помилково сплаченого транспортного податку повинно відбуватися відповідно процедури, визначеної законодавством.

Повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями контролюючого органу та органу державного казначейства.

Відтак, позовна вимога про стягнення безпідставно сплаченого транспортного податку є передчасною, адже позивачем не дотримано процедури, визначеної ст.43 Податкового кодексу України по Порядком №1146 від 15.12.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1237581449.1 від 15.01.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2015р. №81/04-03-173.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.03.2018р. №0089671314..

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 18.10.2018 р. №111687-17/03 та рішення №111687-17/03 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 18.10.2018 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв

Часті запитання

Який тип судового документу № 81508241 ?

Документ № 81508241 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 81508241 ?

Дата ухвалення - 18.04.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 81508241 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 81508241 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 81508241, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 81508241, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 18.04.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 81508241 відноситься до справи № 160/483/19

Це рішення відноситься до справи № 160/483/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 81508231
Наступний документ : 81508248