Рішення № 81508193, 02.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/877/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернулася в суд з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке ОУПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмови у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі періоду з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на посаді медичної сестри у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні у відділенні для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки; зобов’язання зарахувати у стаж роботи в подвійному розмірі період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на посаді медичної сестри у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні у відділенні для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки; зобов’язання перерахувати розмір пенсії з 30 серпня 2018 року з урахуванням подвійного стажу роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року і виплатити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працює медичною сестрою психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні з 01 січня 1988 року по даний час. З 30 серпня 2018 року перебуває на обліку в Луцькому ОУПФУ у Волинській області та отримує пенсію, призначено у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, при обрахуванні стажу роботи при призначенні пенсії, відповідачем не враховано у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року. У відповідь на заяву про зарахування у стаж роботи за вказаний період у подвійному розмірі та, відповідно, перерахунку пенсії, листом від 11 лютого 2019 року №41/с-01 відповідач відмовив з тих підстав, що з 01 січня 1994 року позивач переведена з посади медичної сестри психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні на посаду медичної сестри відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. ОСОБА_1 вважає таку відмову неправомірною, оскільки зміна назви відділення не змінює його медичного статусу та не впливає на виконання функціональних обов’язків. З огляду на зазначене просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі та відповідно до пункту першого частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а. с. 1).

Відповідач у поданому 10 квітня 2019 року за №4589/08-14 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив з тих мотивів, що з 01 січня 1994 року ОСОБА_1 переведена з посади медичної сестри психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні на посаду медичної сестри відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, а тому підстави для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року відсутні, оскільки на працівників вказаного відділення дія статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється. З таких підстав просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює медичною сестрою психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні з 01 січня 1988 року по даний час.

З 30 серпня 2018 року позивач перебуває на обліку в Луцькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні в період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, однак при призначенні пенсії вказаний період роботи не був зарахований в подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З листа Луцького ОУПФУ Волинської області від 11 лютого 2019 року №41/С-01 слідує, що з 01 січня 1994 року назву психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої клінічної лікарні перейменовано, у зв’язку з чим позивача переведено з посади медичної сестри даного відділення на посаду медичної сестри відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, що унеможливлює зарахувати спірний період роботи у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернулась до суду з даним позовом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.

Також згідно цієї ж статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у надані психіатричної допомоги.

Таким чином, у розумінні статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» позивач в період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року саме фахівцем (медичною сестрою) та брала участь у надані відповідної допомоги.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою був затверджений порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

За змістом положень, які містяться у пунктах 3 та 20 Порядку № 637, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №920 від 05 липня 2006 року, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відомості, які містяться у трудовій книжці позивача, підтверджують, що з 01 січня 1988 року ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри психоневрологічного відділення Волинської обласної дитячої лікарні; з 01 січня 1994 року переведена на посаду медичної сестри відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки обласної дитячої клінічної лікарні; з 24 листопада 1998 року переведена на посаду медичної сестри в неврологічне відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років (а. с. 10-11).

Разом з тим, з листа Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання від 19.03.2019 №365/2-09-19 вбачається, що на підставі розпорядження головного лікаря Волинської обласної дитячої клінічної лікарні з 01 січня 1994 року були внесені зміни в штатний розпис лікарні на 1994 рік і назву психоневрологічного відділення було перейменовано у відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки. Робота у психоневрологічному відділенні Волинської обласної дитячої клінічної лікарні на посаді медичної сестри була аналогічна роботі у відділенні для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки. Крім того, працівникам даного відділення нараховувалась та виплачувалась надбавка до заробітної плати за шкідливі умови в розмірі 25% (а. с. 8).

Відповідна надбавка за шкідливі умови праці в розмірі 25% була нарахована і виплачена позивачу, що підтверджується листом від 05.03.2019 №48 (а. с. 9).

Суд зазначає, що пенсія за вислугу років працівникам охорони здоров'я призначається при досягненні пенсійного віку та за наявності стажу роботи на посадах за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі – Перелік №909), передбачених пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, працівники охорони здоров’я право на призначення пенсії за вислугу років, не залежно від віку, мають за наявності спеціального стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідно до абзацу 2 Переліку №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Розділом 2 Переліку №909 встановлено, що до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право лікарі та середній медичний персонал.

Таким чином, з врахуванням проаналізованих доказів, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки виконувана позивачем робота, на посаді медичної сестри психоневрологічного відділення ідентична роботі на посаді медичної сестри відділення для дітей віком від одного місяця до трьох років з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки обласної дитячої клінічної лікарні та за своїм характером відноситься до роботи, яка дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, суд приходить до висновку про протиправність відмови Луцького ОУПФУ Волинської області у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі періоду з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на посаді медичної сестри у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні у відділенні для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Луцького ОУПФУ Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1310469044.1 від 28 березня 2019 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи в подвійному розмірі періоду з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на посаді медичної сестри у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні у відділенні для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи в подвійному розмірі період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на посаді медичної сестри у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні у відділенні для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням подвійного стажу роботи за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, з 30 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 40370530) на користь ОСОБА_1 (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гордіюк, 41/26, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк