Рішення № 81507924, 01.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 квітня 2019 р. Справа № 120/215/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка полягає в не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 01 жовтня 2007 року є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Після звільнення зі служби, через хворобу, йому призначено пенсію по інвалідності.

Із 01 січня 2017 року позивач набув право на перерахунок пенсії у зв'язку із набранням законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294», але відповідачем не перераховано розмір належної пенсії.

З даного приводу позивач звертався до ГУ ПФУ у Вінницькій області із відповідною заявою від 01 листопада 2018 року (а.с.15), проте отримав відмову оформлену листом №2345/Ш-12 від 14 листопада 2018 року. Вважає, що головне управління ПФУ у Вінницькій області з отриманням довідки про нові розміри грошового забезпечення повинно було провести перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 17 року на підставі всіх без виключення складових грошового забезпечення, що існували на день призначення пенсії.

Ухвалою від 30 січня 2019 року судом вирішено розглянути справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відповідно до вимог статті 263 КАС України.

Відповідач позов не визнав, скориставшись своїм правом надіслав відзив за вхідним номером 9237 від 15 січня 2019 року, в якому просив залишити адміністративний позов без розгляду, оскільки позивачем пропущено строки звернення до суду із даним позовом. Окрім того, вказав, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити, тому що, на сьогоднішній день набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою встановлено, що перерахунок пенсій, проводиться з 01 січня 2018 року.

Таким чином, саме постановою №1036 визначено умови, порядок та розміри перерахунку пенсій відповідних категорій осіб. Також, відповідач зазначив, що головним управлінням отримано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, видану Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції, на підставі якої й зроблено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України у Вінницькій області на посаді майстра цеху установи ІВ-302/176 у званні - капітан міліції.

Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №106 о/с від 04 листопада 1997 року звільнений у запас Збройних сил України через хворобу.

Як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України з 01 жовтня 2007 року, позивач перебуває на обліку головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності розмірі 45% грошового забезпечення, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262). Вказаний факт підтверджується довідками і розрахунками, які містяться у матеріалах адміністративної справи на аркушах 11,13 та 14.

Згідно з чинною з 01січня 2017 року редакцією частини четвертої статті 63 Закону №2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1036, надалі Постанова №1036) до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова № 1294) були внесені зміни, в тому числі, шляхом збільшення посадового окладу співробітникам Міністерства внутрішніх справ України.

Проте, виходячи з грошового атестату та довідки, пенсію позивача було обчислено з урахуванням розміру посадового окладу, що передбачався Постановою №1294 до внесення у ній змін Постановою № 1036. Відтак, протягом 2017 року позивач отримував пенсію, розмір якої не був перерахований в зв’язку із збільшенням посадового окладу.

01 листопада 2018 року, з метою проведення перерахунку пенсії, позивач подав до ГУ ПФУ у Вінницькій області заяву про здійснення перерахунку.

Однак, 14 листопада 2018 року листом №2345/Ш-12відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1, з посиланням на те, що Постановою №1036 не було визначено умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій відповідних категорій осіб. Також, зазначено що перерахунок здійснювався на підставі довідок наданих уповноваженим структурним підрозділом Міністерства юстиції з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсії для осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, повноваження якого поширюються зокрема на територію Вінницької області, а саме, Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, постановою від 28 грудня 2016 року №1036 внесено зміни до постанови КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», зокрема збільшено розмір грошового забезпечення співробітникам Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі на посаді, на якій працював позивач.

Постанова №1036 від 28 грудня 2016 року набрала чинності з 01 січня 2017 року.

Частиною 3 статті 51 Закону №2262 встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Оскільки, постанова №1036, якою підвищено осадовий оклад за посадою, на якій працював позивач, набрала чинності з 01 січня 2017 року, то і перерахунок пенсії позивача відповідач повинен здійснити з 01 січня 2017 року, тому посилання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та на те, що постанова №1036 втратила чинність з 01 січня 2018 року судом до уваги не приймається, оскільки обов’язок відповідача перерахувати пенсію позивачу виник з часу набрання чинності постановою №1036, тому втрата чинності даною постановою не свідчить про відсутність права у позивача на перерахунок пенсії з 01 січня 2017 року.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затверджених постановою КМУ від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Постанова № 45) в редакції, що була чинною до 24 лютого 2018, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Позивач надав відповідачу довідку, що була видана державним органом, з якого він був звільнений з служби.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача, тому що постановою КМУ №1036 від 21 грудня 2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", передбачено здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року.

У пункті 1 Постанови №1036 йдеться про перерахунок пенсій, що має проводитися відповідно до чинних з 01 березня 2018 року (дата набрання чинності постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб) розмірів окладів за посадою, військовим (спеціальним званням), відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби.

В даному випадку, як вказано вище, перерахунок мав бути проведений відповідно до складових грошового забезпечення, що передбачалися Постановою №1294 та були змінені з 01 січня 2017 відповідно до Постанови № 1036.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").

Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити певні дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Розподіл судових витрат судом не вирішується оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403), яка полягає в не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21018, РНОКПП НОМЕР_1) з 01 січня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21018, РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня по 31 грудня 2017року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) здійснити виплату перехованої пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21018, РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня по 31 грудня 2017року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис ОСОБА_2

Копія вірна Суддя:

Секретар: