Рішення № 81506885, 03.05.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/885/2019

Справа № 243/1485/19

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він відповідно до наказу №310/ДН-ос від 08.08.2016 року був прийнятий на посаду інспектора сектору по збереженню парку вантажних вагонів структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Згідно із Наказом в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 11.07.2017 року №2961/ДН-ос, ОСОБА_1, було звільнено на підставі.1 ст.40 КЗпП у зв’язку із скороченням штату.

Вказав, що до теперішнього часу йому була не виплачена заробітна плата за період з березня по липень 2017 року у розмірі 13 325,20 грн., вихідна допомога у розмірі 6 597,23 грн.

Просить суд, стягнути з ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на його користь належну заборгованість по заробітній платі за період з 15.03.2017 року по 11.07.2017 року у сумі 13 325,20грн., вихідну допомогу при звільненні у сумі 6 597,23 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 7 659,66грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням термінів її виплати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с.107-108).

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.105)

05.04.2019 року представником відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 05.11.2018 року (а.с.58), надіслано на адресу суду Відзив на позовну заяву, та зазначено, що ПАТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з наступних підстав.

ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції. У зв’язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Донецьк, м. Дебальцеве у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов’язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, м. Горлівка, м. Ясинувата. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк та м. Дебальцеве місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої ст. 117 КЗпП У країни, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових Форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов’язань згідно ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України.

Додали, що відповідач не мав об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов’язків та виконати свої зобов’язання за трудовим договором.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.

Стосовно середнього заробітку зазначили наступне.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вимога щодо наявності вини в діях роботодавця, також передбачена ч. 6 ст. 235 КЗпП.

У зв’язку з чим вважають, що відсутня вина відповідача у нездійснення виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «Укрзалізниця» своїх обов’язків перед позивачем.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у справі № 243/1485/19, є свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суду України у постанові № 6-365цс16 від 23 березня 2016 року зробив правовий висновок про те, що до трудових правовідносин, врегульованих ст. 116, 117 КЗпП України, застосовується положення ст. 617 ЦК України.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Крім того, до п.44.5 ст.45 Податкового Кодексу України платник податків має відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

В даному випадку відбулося захоплення майна підприємства, в тому числі і документації.

Крам того, в розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації в зв’язку зі звільненням. До матеріалів справи позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК України, не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.

У зв’язку з чим вважать, що відсутня вина відповідача у нездійснення виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «Укрзалізниця» своїх обов’язків перед позивачем (а.с.59-64).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця» інспектором сектору по збереженню вантажних вагонів.

11 липня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки. ( а.с.8-12).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ПАТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця».

Згідно Наказу від 10 липня 2017 № 2961/ДН-ос ОСОБА_1 звільнено з 11 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату (а.с.8).

Наказ видано Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". В Наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 32 днів відпустки, а також виплату одноразової грошової допомоги у розміру одного середньомісячного заробітку (а.с. 8).

Також в судовому засіданні встановлено та не спростовано у належний спосіб відповідачем у справі, що при звільненні, з ОСОБА_1, не було проведено повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.

Згідно розрахунків заробітної плати СП «ДДЗП» філії Дон. Зал. ПАТ УЗ ОСОБА_1 нараховано заробітну плату:

-За березень 2017 року – 5 022,75 грн., сума до виплати – 3 994,00 грн.;

-За квітень 2017 року - 3 836,36 грн., сума до виплати – 3 050,62 грн.;

-За травень 2017 року – 3 766,19 грн.; сума до виплати – 3 050,62 грн.;

-За серпень 2017 року – 3 836,36 грн., сума до виплати – 3 050,62 грн.;

-За липень 2017 року – 14 705,22 грн., сума до виплати – 11 759,32 грн. (з урахуванням компенсації за невикористані 32 дні відпустки у сумі 7 659,66 грн., та вихідної допомоги при звільненні у сумі 6 597,23 грн.)

Крім того, вказані розрахунки заробітної плати містять відомості про оплату за час простою (а.с.14-18).

Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно дост.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідност. 22 цього Закону- суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові, при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по 11 липня 2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

Заперечення відповідача ґрунтуються на твердженні про відсутність первинних документів, які б підтверджували факт перебування позивача на роботі, при цьому відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження та докази позивача.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання компенсації за 32 дні невикористаної щорічної відпустки – 7 659,66 грн., та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку у сумі 6 597,23 грн. - є безспірною, підтверджено наданим позивачем розрахунковим листком за липень 2017 року, Наказом про звільнення з роботи,а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та вплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової України від січня 2018 року №126/2/21-10.2.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному,повному,об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих документів, вбачається, що відповідачем визнається той факт, що позивач знаходився з ПАТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах.

Доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати також відхиляються судом, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2017 року – 5 824,08грн., за лютий 2017 року – 5 532,89 грн., за березень 2017 року – 4 496, 63 грн., квітень – липень 2017 року дані відсутні (а.с.20).

Згідно ст.83КЗпП України та Закону України «Про відпустки», визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.

Факт роботи ОСОБА_1 та невиплати йому компенсації за 32 дні щорічної відпустки підтверджується представленими доказами і, зокрема, копією Наказу(розпорядження) № 2961/ДН-ос від 10.07.2017 року.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, компенсації за 32 дні щорічної відпустки, та вихідної допомогу у розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 16 980,16 грн., компенсація за 32 дні щорічної відпустки у розмірі 7659,66 грн., та вихідна допомога при звільненні у розмірі 6 597,23 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, в судовому засіданні судом було встановлено, що відповідачем порушено строк виплати заробітної плати за період з квітня 2017 року по травень 2019 року.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 вказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації неотриманої втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (з наступними змінами).

Розраховуючи розмір компенсації неотриманої заробітної плати у розмірі 16 980,16 грн., суд бере до обрахунку індекс споживчих цін для визначення суми компенсації втрати частини зарплати за період з квітня 2017 по березень2019 року включно (квітень 2019 року не брався до уваги при розрахунку індексації заробітної плати, оскільки станом на 03.05.2019 року (день ухвалення рішення) – не відомий показник індексу інфляції за квітень 2019 року), який становить:

1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,020*1,012*1,009*1,010*1,015*1,009*1,011*1,008*1,000*1,000*0,993*1,000*1,019*1,017*1,014*1,008*1,010*1,005*1,009*100 = 122,94%.

Величина приросту індексу споживчих цін складає 122,94 -100 = 22,94.

Таким чином, загальна сума компенсації втрати заробітку, яка має бути стягнута на користь позивача складає 16 980,16 * 22,94/100 = 3 895,24 грн.

У зв’язку із викладеним, суд приходить до висновку що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 895,24 грн.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відносно вимог позивача про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, для задоволення вимог про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні слід встановити, що невиплата заробітної плати відбулася з вини роботодавця.

Як вбачається зі справи, відповідач посилався на об'єктивні причини, за наявності яких товариство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі і, зокрема, проведення антитерористичної операції в країні, знаходження виробничої одиниці АТ «Українська залізниця» на території, де проводиться антитерористична операція.

Так, статтею 617ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зі статтею 14-1Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, на підтвердження своїх заперечень в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. (а.с.66-98).

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015року №254-VIII «Про визнання окремих районів,міст,селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасовоо купованими територіями» та № 252-VIII«Про визначення окремих районів,міст,селищ і сіл Донецької та Луганської областей,в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Донецьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.

Як вбачається із вказаного вище Науково-правового висновку, втрата контролю і доступу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, 68 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно з ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця», у невиконанні своїх обов'язків.

Пунктом 10 вказаного вище Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обов’язків, передбачених законодавством України про працю, а саме: ст. ст. 47, 83, 115 і 116КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобовязальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Суд приймає, як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, Науково-правовий висновок, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 17 березня 2014 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає.

В цій частині суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц провадження № 61-36747св18.

За викладених вище обставин, суд вважає за в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ «Українська залізниця на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.

Відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на суму: 16 980,16 грн. (розмір заборгованості по заробітній платі), та 3 895,24 грн. (компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати), а всього – 35 132,29 грн.

З огляду на розмір задоволених майнових вимог позивача, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову (35 132,29 грн.) – 351,32 грн., але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 768,40 грн. (на день звернення до суду).

ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір у даній частині з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1), заборгованість у розмірі 35 132,29 грн. (тридцять п’ять тисяч сто тридцять дві грн. 29 коп.),а саме: заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 16 980 грн. 16 коп., заборгованість за невикористані 32 дні відпустки в розмірі 7 659 грн.66 коп., вихідну допомогу в розмірі 6 597грн. 23 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 895 грн. 24 коп.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Донецька залізниця» утримати з 35 132,29 грн. (тридцяти п’яти тисяч ста тридцяти двох грн. 29 коп.), податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01601), отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ -37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 03 травня 2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3