Рішення № 81506404, 23.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1674/19

Провадження № 2/234/1390/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2019 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Переверзевої Л.І.,

секретаря - Ситника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

В обґрунтування позову позивач зазначила наступне.

З 2012 року по 2015 рік вона перебувала у цивільному шлюбу з відповідачем.

21 липня 2013 року від шлюбу народився син ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

З 2015 року вони з відповідачем мешкають у різних містах, відповідач залишився мешкати в АР Крим, а вони з сином мешкають у її матері за адресою: м. Краматорськ, вул. Миру, 71.

З моменту розставання і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати -участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не приймає.

Дитина проживає разом з нею. Вона самостійно несе усі витрати по утриманню, при цьому неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням прийняти участь в утриманні їх спільного сина, однак її звернення залишено відповідачем без задоволення.

На теперішній час вона має намір укласти шлюб з громадянином ОСОБА_4 і після укладення шлюбу бажає на деякий час поїхати з сином до майбутнього чоловіка, щоб познайомитися з його сім’єю.

Вона неодноразово зверталась в усній формі, а також з допомогою електронної пошти до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд сина, але дані прохання були залишені відповідачем без відповіді.

Наголосила, що вона та її дитина є громадянами України, мають постійне місце проживання в Україні, вона має місце роботи, її батьки також проживають в Україні, дитина знаходиться на утриманні у матері, а доступ батька до дитини не обмежений, вона бере на себе всю відповідальність за дитину під час її поїздок за кордон.

Просила надати їй дозвіл на виїзд сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_4 без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк 1(один) рік, з 1 березня 2019 року по 1 березня 2020 року.

Позивач до суду не з’явилася, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивачадо суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомим, відзиву на позов не надавав.

Представник органу опіки і піклування Краматорської міської ради проти задоволення позову не заперечувала, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно вимог статі 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи, не повідомив про причини своєї відсутності, відзиву до суду не надавав. Позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2012 року по 2015 рік проживали однією сім’єю.

Мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.141 Сімейного Кодексу України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, не зважаючи на те чи перебували вони в шлюбі чи ні. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг прав по відношенню до дитини.

Згідно ст.157 Сімейного Кодексу України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч.2 ст.154 Сімейного Кодексу України батьки можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересу може бути, зокрема, припинення дії, що порушує право, а також інший спосіб, що встановлений законом.

У відповідності до ч.2 ст.150,ч.1 ст. 155 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що надають право на виїзд з України та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір’ю ОСОБА_1 у її батьків за адресою: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Миру, 71, та перебуває на її повному утриманні.

Батько дитини ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не приймає участі у його вихованні, не спілкується з ним.

Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, що затверджені Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 року, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати згоду на виїзд малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, однак вказані прохання відповідачем проігноровані.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Оскільки у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд дитини до ОСОБА_4 для тимчасового перебування, враховуючи, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання та захист своєї дитини (ст.ст. 151, 154 Сімейного Кодексу України), діючи в інтересах дитини, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог в наданні дозволу на тимчасовий виїзд дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 строком на один рік, тобто з 1 березня 2019 року по 1 березня 2020 року, разом з матір’ю ОСОБА_1 та надати дозвіл на оформлення документів для цього виїзду.

Керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, що затверджені Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995р., ст.ст. 174, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька - задовольнити.

Надати позивачу ОСОБА_1 дозвіл на виїзд сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_4 без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на строк 1(один) рік, з 1 березня 2019 року по 1 березня 2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_6