Рішення № 815055, 19.07.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2007 р.

Справа № 2/183

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ДеревінськоїЛ.В. розглянувши справу № 2/183

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго",

м. Кіровоград

до відповідача: Новопразького комунального підприємства смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області

про стягнення 2319 грн. 35 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –Браницький Д..Ю. – дов. від 23.01.2007р.

Від відповідача - Швидкой М.Ф. – дов. від 19.07.2007р. Стеба В.М. – дов. від 19.07.2007р.

Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградобленерго” звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з відповідача 2319 грн. 35 коп. п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2005р.

Відповідач позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що вартість використаної електроенергії в лютому 2005р. була оплачено до 25.02.2007р. тобто в межах розрахункового періоду. Тому згідно п. 7 додатку до договору позивач може нарахувати лише пеню в разі прострочення платежу, а не оформляти перевищення ліміту споживання елктроенергії.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В :

Між сторонами 3.07.2003р. укладено договір № 140 на користування електричною енергіє, який сторонами пролонговано до 17.02.2005р.

Відповідно до умов договору постачальник зобов’язується поставляти електричну енергію, як різновид товарної продукції, доводити споживачу договірні величини споживання електроенергії та величину граничного споживання потужності, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати спожиту електроенергію, нарахування за перевищення договірних величин споживання та потужності, а також інші платежі в строки та в обсяги, обумовлені договором.

Згідно пункту 3.7. договору, у випадку споживання електроенергії понад договірної величини, обумовленої цим договором за відповідний розрахунковий період, споживач сплачує постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання.

На підставі звіту споживача за лютий 2005р. про обсяги спожитої електроенергії енергопостачальною організацією було виставлено до оплати рахунок-фактуру № 140/1 від 15.02.2005р. про оплату 2021грн.24 коп. в т.ч. ПДВ вартості спожитої в лютому 2005р. електроенергії зі строком оплати до 22.02.2005р. Оплата відповідачем була проведена 17, 24 та 25.02.2007р., тобто з порушенням встановленого строку.

4.03.05р. відповідно до пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам позивачем направлено повідомлення про коригування на лютий 2005р. граничних (договірних) величин електроспоживання до рівня оплаченої за цей місяць величини споживання.

На підставі звіту споживача про електроспоживання енергопостачальною організацією було виставлено до оплати рахунок-фактуру № 140/1 від 15.03.2005р. на суму 2319 грн. 35 коп. за перевищення граничного рівня споживання за попередній місяць. За перевищення граничного рівня споживання електричної енергії рахунок не було оплачено.

Згідно Порядоку постачання електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 475, та пункту 6 додатку N 1 до договору, в силу якого постачальник вправі вносити зміни (доповнення) відповідно до законодавчих актів, які набирають чинність після підписання договору, без погодження другої сторони, господарський суд приходить до висновку, що позивачем додержано належний порядок коригування граничної (договірної) величини споживання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є наявність чи відсутність зобов’язання боржника щодо сплати ним коштів, нарахованих, як відповідальність за перевищення граничних величин споживання електричної енергії, а також визначення особи, що є стороною (боржником) у спірному зобов’язанні на момент розгляду справи.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору... та інших актів цивільного законодавства...

Укладаючи договір від 3.07.2000р. на користування електричною енергією, сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються чинним законодавством України.

Таким законодавством, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р., Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.

Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п.11 Порядку) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією є договірною.

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”.

Редакцію пункту 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” , що передбачала відповідальність споживачів (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період було змінено в сторону зменшення розміру відповідальності за допущене порушення у вигляді сплати енергопостачальникам дократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.

За змістом статей 275 –277 Господарського кодексу України правовідносини у сфері енергопостачання та зобов’язання, що виникають з них, є господарсько-правовими.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 пункту 5 розділу ІХ “Прикінцеві положення” Кодексу передбачено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення, такі самі положення містяться в Цивільному кодексі України.

За викладених обставин позивачем вірно зроблено розрахунок різниці договірної величини споживання електроенергії з врахуванням фактично оплаченої за лютий 2005р.

Враховуючи обставини справи, відсутність доказів сплати відповідачем суми понаддоговірної величини споживання електроенергії за лютий 2005р. та діюче законодавство України, проаналізоване вище, суд приходить до висновку про те, що позов є частково обгрунтованим і підлягає задоволенню на суму 1159 грн. 67 коп. двократної вартості понаддоговірної величини споживання електроенергії в лютому 2005р.

В задоволенні решти позову на суму 1159 грн. 67 коп. необхідно відмовити.

Посилання відповідача на наявність між сторонами договору від 17.02.2005р., яким передбачено інший порядок розрахунків, судом не приймається, так як в момент виникнення спору діяв договір від 3.07.2000р.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі, враховуючи мінімальний розмір їх оплати.

Керуючись ст.ст. 509, 526, Цивільного кодексу України, ст. 275-277 ГК України, ст.ст. 49, 82, 84, 85, 111-12, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Ново празького комунального підприємства смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області вул. Жовтнева,9 (р/р 2600330116270 в Олександрійському віділенні Ощадного банку МФО 323806 код 30448101) на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" м. Кіровоград пр. Комуністичний, 15, / р/р 26008302331850 в ПІБ м. Кіровограда МФО 323301 код 23226362) 1159 грн. 67 коп. двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії в лютому 2005р., 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 1159грн. 67 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя