Ухвала суду № 81503570, 02.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.05.2019 р. Справа№ 914/835/19

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом:

Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків;

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Енергоремонт», м.Борислав, Львівська область;

про:

стягнення 4 299 735 грн.

Представники сторін:

не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Енергоремонт», м.Борислав, Львівська область про стягнення 4 299 735 грн.

Разом із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. №1161/19 від 26.04.2019).

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Український Центр Енергоремонт» ухиляється від виконання договору впродовж тривалого періоду. Надіслану позивачем претензію відповідач залишив без відповіді, нараховані за невиконання умов договору штрафні санкції в добровільному порядку відповідачем не сплачено.

Як стверджує позивач, існують інші судові спори, у яких ТОВ «Український Центр Енергоремонт» також є відповідачем, що, на думку позивача, свідчить про складний фінансовий стан відповідача. Крім того, як вбачається з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2007 році на підставі договору іпотеки накладено обмеження на нерухоме майно відповідача, у 2012 році державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову, оскільки саме такий захід гарантуватиме задоволення законних вимог позивача.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову. Так, зокрема, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

На думку позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем за договором №П/Е-171962/НЮ від 05.10.2017 у визначений строк; ухилився від досудового врегулювання спору, не давши відповіді на претензію позивача від 03.01.2019р.; станом на дату подання позову нараховані за невиконання умов договору штрафні санкції в добровільному порядку не сплатив. За таких умов, як стверджував позивач, відповідачем можуть вживатися заходи, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Однак, саме лише припущення позивача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань за договором №П/Е-171962/НЮ від 05.10.2017 у визначений строк, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт можливого ухилення відповідача від виконання зобов’язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті штрафних санкцій за невиконання договору та її розмір також безпосередньо є предметом позову у даній справі, не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті. Водночас такий факт не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти. Із поданої заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не вбачається, що наявні зараз чи отримані у майбутньому грошові кошти будуть безповоротно вилучені відповідачем із його господарської діяльності.

Твердження позивача у заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем можуть вживатися заходи, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, як і не обґрунтовано тієї обставини, що відповідачем вчинено або вчиняються дії з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, що ним вчиняються дії, спрямовані на стійке зменшення обігових коштів, зменшення ліквідності основних засобів, припинення основної господарської діяльності, тощо.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд звертає увагу позивача, що згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, оскільки заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.

Ухвалу може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 02.05.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.