Рішення № 81503001, 02.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2019м. ДніпроСправа № 904/471/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ"

до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення 821856,92грн., з яких 572900,00грн. основної заборгованості; 45881,32грн. трьох відсотків річних; 203075,60грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015)

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача Терехов А.В. довіреність №4 від 23.01.2019.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 821856,92грн., з яких 572900,00грн. основної заборгованості; 45881,32грн. трьох відсотків річних; 203075,60грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015).

Судові витрати по справі, а саме 12327,86грн. судового збору та 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

Крім того, позивач просив суд витребувати у відповідача видаткові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні за Специфікаціями №10, 11, 13, 14 до Договору №15-0022-02 від 05.01.2015.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

05.01.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №15-0022-02.

Відповідач надав позивачу наступні заявки:

- заявка №035/19-185 від 13.01.2016;

- заявка №035/20-510 від 26.01.2016;

- заявка №035/14-5714 від 19.08.2016.

Позивач здійснив дві поставки продукції, а саме 04.02.2016 та 10.02.2016 на загальну суму 222051,60грн., які прийнято покупцем (ТД-0035/п від 04.02.2016; ТД-0048/п від 10.02.2016) за Специфікацією №10.

Позивач здійснив дві поставки продукції, а саме 04.02.2016 та 01.03.2016 на загальну суму 157937,60грн., які прийнято покупцем (ТД-0036/п від 04.02.2016; ТД-0095/п від 01.03.2016) за Специфікацією №11.

Позивач здійснив поставку продукції 06.09.2016 на загальну суму 73399,80грн., які прийнято покупцем (ТД-0600/п від 06.09.2016) за Специфікацією №13.

Позивач здійснив поставку продукції 22.12.2016 на загальну суму 119511,00грн., які прийнято покупцем (ТД-0795/п від 22.12.2016) за Специфікацією №14.

Заборгованість виникла на підставі наступних накладних:

- видаткова накладна №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.;

- видаткова накладна №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.;

- видаткова накладна №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.;

- видаткова накладна №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн.;

- видаткова накладна №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн.;

- видаткова накладна №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн.

Позивач стверджує, що оплати товару мали бути здійснені в наступні строки:

- за видатковою накладною №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн. по 15.02.2016 включно;

- за видатковою накладною №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн. по 15.02.2016 включно;

- за видатковою накладною №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн. по 19.02.2016 включно;

- за видатковою накладною №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. по 12.03.2016 включно;

- за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн. по 15.09.2016 включно;

- за видатковою накладною №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн. по 03.01.2017 включно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:

- три відсотки річних у загальному розмірі 45881,32грн. за загальний період з 16.02.2016 по 23.01.2019;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 203075,60грн. за загальний період з 16.02.2016 по 31.12.2018.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/471/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019.

Ухвалою від 13.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 15.03.2019.

04.03.2019 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява від 27.02.2019 за вих.№017/МС-305 в якій просить суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним; винести рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 3669,94грн. неустойки; судові витрати по справі відповідач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою від 11.03.2019 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 11.04.2019.

Ухвалою від 11.03.2019 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Рекомендовано в строк до 15.03.2019 (з урахуванням строків поштового перебігу) усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду докази сплати судового збору у встановлених порядку і у розмірі 1921,00грн. з інформацією про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи, що недоліки позовної заяви, станом на 18.03.2019, рекомендації ухвали від 11.03.2019 не виконано, господарський суд ухвалою від 18.03.2019 позовну заяву і додані до неї документи повернув без розгляду.

25.03.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач зазначає, що до позовної заяви не додано первинні документи, які посвідчують факт здійснення господарської операції з поставки за спірним договором, а саме:

- відсутня залізнична накладна;

- відсутні видаткова накладна №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.; видаткова накладна №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.; видаткова накладна №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.; видаткова накладна №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн.; видаткова накладна №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн.; видаткова накладна №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн.

- не надано заявок на постачання продукції за специфікаціями №№10, 11, 13 до договору.

За твердженням відповідача хибна позиція позивача призводить до збільшення періоду нарахування трьох відсотків річних.

Крім того, відповідач вказує, що позивач неправильно розрахував інфляційні втрати.

08.04.2019 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 09.04.2019 в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду зустрічної позовної заяви по справі №904/471/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2019.

Ухвалою від 10.04.2019 в задоволенні клопотання від 04.04.2019 за вих.№017/МС-492 ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову та про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду відмовлено. Зустрічну позовну заяву від 27.02.2019 за вих.№017/МС-305 ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" про стягнення неустойки повернуто без розгляду.

Ухвалою від 09.04.2019 клопотання позивача про витребування документів залишено без задоволення.

11.04.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом взято до уваги та задоволено.

Ухвалою від 11.04.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 02.05.2019.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.05.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.05.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" (далі - позивач, постачальник) та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вогнеупірну продукцію, яка іменується у подальшому "продукція", а покупець прийняти та оплатити за неї, визначену даним договором грошову суму (пункт 1.1 договору). Предметом поставки є продукція з найменуванням, вказаним у Специфікаціях до даного договору (пункт 1.2 договору). Специфікація, а також додатки до неї, після підписання сторонами, являються невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.3 договору). Постачальник гарантує, що на момент поставки він має законне право власності на продукцію та надає продукцію вільну від будь-яких прав завдатку, вимог та обтяжень (пункт 1.4 договору).

Ціну договору визначено у пункті 3.2 останнього, а саме загальна вартість договору є величиною змінною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору.

Строк. Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2015, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх спливу (пункт 11.1 договору). Сторони дійшли згоди, що умови договору розповсюджуються на відносини, які виникли між ними до моменту підписання даного договору та стосуються його предмету, а саме з 01.01.2015 (пункт 11.2 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є вогнеупірна продукція.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.7 договору визначено, що перехід права власності на поставлену продукцію здійснюється з дати поставки, згідно умов поставки, передбачених сторонами. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважаться дата проставлена представником покупця у акті приймання-передачі продукції.

Виконуючи умови укладеного між сторонами договору позивач стверджує, що передав відповідачу продукцію загальною вартістю 572900,00грн. на підставі:

- видаткової накладної №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.;

- видаткової накладної №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.;

- видаткової накладної №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.;

- видаткової накладної №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн.;

- видаткової накладної №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн.;

- видаткової накладної №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн.

Дослідивши первинні документи, що підтверджують поставку товару позивачем відповідачу господарський суд дійшов наступних висновків.

Видаткова накладна №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.; видаткова накладна №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.; видаткова накладна №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.; видаткова накладна №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. підписані представниками позивача та відповідача і підписи останніх скріплено печатками підприємств сторін.

Отже, поставка на суму 379989,20грн. підтверджується первинними документами.

Щодо поставки товару за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн. господарський суд констатує відсутність на останній підпису представника відповідача та печатки підприємства останнього, при цьому матеріали справи містять товарно-транспортну накладну №340/9 від 06.09.2016, яка підтверджує, що 06.09.2016 товар на суму 73399,80грн. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом останнього у графі "прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)".

Відтак, поставка товару за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн. підтверджується первинними документами.

Щодо поставки товару за видатковою накладною №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн. господарський суд констатує відсутність на останній підпису представника відповідача та печатки підприємства. Інші документи, які підтверджують поставку товару за видатковою накладною №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн. господарському суду не надано.

Таким чином, поставка товару за видатковою накладною №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119511,00грн. не підтверджена належними доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 119511,00грн. задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:

- протягом 7 (семи) банківських днів з дати поставки на підставі рахунку на оплату, оформленого постачальником та наданого покупцю.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити продукцію відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн. по 15.02.2016;

Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн. по 15.02.2016;

Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн. по 19.02.2016;

Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. по 14.03.2016;

Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн. по 15.09.2016.

Отже, за видатковою накладною №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.; за видатковою накладною №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.; за видатковою накладною №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.; за видатковою накладною №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. ; за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80грн.є таким, що настав.

Відповідач докази погашення спірної заборгованості не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 453389,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три відсотки річних у загальному розмірі 45881,32грн. за загальний період з 16.02.2016 по 23.01.2019;

Відповідач вважає нарахування трьох відсотків річних неправомірним.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 38505,63грн.

Позивач нарахував інфляційні втрати у загальному розмірі 203075,60грн. за загальний період з 16.02.2016 по 31.12.2018.

Відповідач стверджує, що позивач неправильно розрахував інфляційні втрати.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 171771,61грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат господарський суд надає наступні роз'яснення. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Щодо судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В якості судових витрат позивач вказав 5000,00грн. витрат на правову допомогу та 12327,86грн. судового збору.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір №280119/1 від 28.01.2019; додаток №1 від 28.01.2019 до договору про надання правової допомоги №280119/1 від 28.01.2019. Ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ані здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги суду не надано.

Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження надання правової допомоги господарський суд визнав їх неналежними та відмовляє в їх покладенні на відповідача.

Щодо судового збору у розмірі 12327,86грн.

Сплата судового збору підтверджена платіжним дорученням №2840 від 31.01.2019 на суму 12327,86грн., який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 9954,74грн., з урахуванням того, що 80,75% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" (61046, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 273, офіс 3/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37217411) до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05393043) про стягнення 821856,92грн., з яких 572900,00грн. основної заборгованості; 45881,32грн. трьох відсотків річних; 203075,60грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015) задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05393043) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" (61046, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 273, офіс 3/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37217411) 453389,00грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 38505,63грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ять грн. 63 коп.) трьох відсотків річних; 171771,61грн. (сто сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят одна грн. 61 коп.) інфляційних втрат; 9954,74грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 74 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05393043) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХМЕТ" (61046, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 273, офіс 3/5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37217411) 119511,00грн. основної заборгованості; 7375,69грн. трьох відсотків річних; 31303,99грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 03.05.2019

Суддя І.В. Петренко