Ухвала суду № 81502677, 02.05.2019, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/271/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

Розглянув заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" про забезпечення позову ( вх. № 7402 від 25.04.2019)

у справі №921/271/19

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" с. Кривче, Борщівський район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" 21-й км Старокиївського шляху, Комінтернівський район, Одеська область

про стягнення заборгованості

Без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ "Будівельна компанія "Дорлідер" та підлягають сплаті ТОВ "Галвапняк" в межах суми стягнення в розмірі 510 847,93 грн (вх. №7402).

В обґрунтування поданої заяви заявник стверджує, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Дорлідер" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 510 847,93 грн, за невиконання умов Договору поставки №1 від 27.04.2018.

Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" про забезпечення позову, суд встановив наступне:

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім"я (прізвище, ім."я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв"язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, суд зазначає, що інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що заява заявника про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 510 847,93 грн.

Доказів в підтвердження обставин наведених у заяві про забезпечення позову, також не надано.

Крім того, заява про забезпечення позову не містить відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме, не містить відомостей про рухоме та нерухоме майно та наявність рахунків в банківських установах, що належать ТОВ "Будівельна компанія "Дорлідер".

Отже, заявником не подано жодного доказу в підтвердження своїх доводів та аргументів, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

При цьому, господарський суд вважає, що факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження заявника, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

За приписами частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 139 ГПК України в частині її змісту, оскільки не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та відомостей, потрібних для забезпечення позову, а тому підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Галвапняк" про забезпечення позову (вх. №7402 від 25.04.2019) всього на 3-х арк. (в тому числі оригінал платіжного доручення №102 від 22.04.2019 про сплату судового збору), повернути заявнику.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання "02" травня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу надіслати заявнику, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Я.Я. Боровець