Рішення № 81499939, 23.04.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/16/2019 Справа № 490/105/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

за участі секретаря Кваші С.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва 77% готовності житловий будинок літ. В-2, а також на споруди: А - літня кухня, а1 - тамбур до літньої кухні, Б - літня кухня, Гпд - погріб, Д - сарай, З - сарай, И - вбиральня, К - душ, № 3,4 - огорожа, № 1,5,I - споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належали на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шиліною Г.М. та зареєстрованого в державному реєстрі за № 4571, а також Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є рідним онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент смерті у власності ОСОБА_3 знаходився придбаний нею 21 серпня 1995 року на підставі договору купівлі-продажу незакінчений будівництвом будинок (відсоток виконаних робіт - 77) із відповідним спорудами: А - літня кухня, а1 - тамбур до літньої кухні, Б - літня кухня, Гпд - погріб, Д - сарай, З - сарай, И - вбиральня, К - душ, № 3,4 - огорожа, № 1,5,I - споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезазначений договір купівлі-продажу належним чином посвідчений, та зареєстрований в КП ММБТІ як житловий будинок.

Спадкоємцями ОСОБА_3 є її донька – ОСОБА_2 (відповідач-1) та онук - ОСОБА_1 .

На момент смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, позивач був зареєстрований та постійно проживав із нею, що підтверджується відомостями будинкової книги, документами, що містяться у спадковій справі.

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Яковлєвої Н.П. для вчинення нотаріальної дії, а саме: видачі на його ім`я свідоцтва право на спадщину за законом після смерті його бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незавершений будівництвом будинок за номером АДРЕСА_1 .

29 листопада 2018 року нотаріусом Яковлєвою Н.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через неподання відомостей (документів), необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме у зв`язку із не проведенням реєстрації завершення будівництва за життя ОСОБА_3 та відсутності речового права на земельну ділянку у ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Позивач та його представник адвокат Білий І.С. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, в якій просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, надали заяви з проханням слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі, не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 червня 2006 року, запис № 2942, Миколаївського міського управління юстиції.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 серпня 1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шиліною Г.М. та зареєстрованого в державному реєстрі за № 4571 спадкодавцю належить незакінчений будівництвом будинок (відсоток виконаних робіт - 77) із відповідним спорудами: А - літня кухня, а1 - тамбур до літньої кухні, Б - літня кухня, Гпд - погріб, Д - сарай, З - сарай, И - вбиральня, К - душ, № 3,4 - огорожа, № 1,5,I - споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 є рідним онуком померлої ОСОБА_3 , на підтвердження чого суду надано копію свідоцтва про народження матері позивача – ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , яка при укладенні шлюбу отримала прізвище ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1

На момент смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, позивач був зареєстрований та постійно проживав із нею, що підтверджується відомостями будинкової книги, копією паспорту позивача, документами, що містяться у спадковій справі.

Відповідач ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги, відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача, що підтверджується відомостями, що містяться у спадковій справі.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвої Н.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно йому було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 р. (далі Конвенція), держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов`язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно з ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Права та обов`язки спадкодавця як забудовника, без сумніву, є майновими, оскільки пов`язані із створенням та набуттям власності на нерухому річ, а тому є майном у розумінні ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Так, статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч.2 ст.1274 ЦК України).

Згідно ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1298 ЦК України).

Об`єкт незавершеного будівництва був придбаний померлою ОСОБА_3 в результаті укладення нею цивільно-правової угоди, а саме договору купівлі-продажу від 21 серпня 1995 року, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шиліною Г. М . та зареєстрований в державному реєстрі за № 4571. Вказаний договір також зареєстрований в Миколаївському бюро технічної інвентаризації про що зроблено відповідний напис.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Відповідно до ч.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на момент придбання спадкодавцем спірного будинку, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Відповідно до п.1 розділу I Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, що діяла на момент придбання спадкодавцем спірного будинку, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів

місцевих Рад депутатів трудящих.

Таким чином, ОСОБА_3 дотримано вимоги законодавства, чинного на момент придбання незавершеного будівництвом будинку.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, очевидним вбачається висновок, що набувши за цивільно-правою угодою об`єкт незавершеного будівництва, померла ОСОБА_3 до моменту своєї смерті була його законним власником, а отже вказане майно входить до складу спадщини та може бути успадковане у передбаченому законом порядку.

В той же час, згідно зі ст. 331 ЦК України, та Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, ч. 3 вищевказаної статті передбачено, у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Так, з аналізу наведеної статті 331 ЦК України вбачається, що укладений договір, який встановлює право власності особи на об`єкт незавершеного будівництва обов`язково має бути зареєстрований органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Цивільний кодекс України не передбачає обов`язковість укладення цивільно-правової угоди, що буде встановлювати право власності на об`єкт незавершеного будівництва, однак прямо передбачає, що у разі укладення такого договору, право власності на такий об`єкт незавершеного будівництва обов`язково має бути зареєстровано у порядку реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 виконала вимогу щодо належної реєстрації свого права власності на об`єкт незавершеного будівництва відповідно до законодавства, що діяло на момент придбання об`єкту, а отже вказане майно входить до складу спадщини.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, у відповідності до ст.1216, 1222, 1223, 1258, 1268, 1297 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено при подачі позову.

Керуючись статтями 18, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 право власності на об`єкт незавершеного будівництва 77% готовності житловий будинок літ. В-2, а також на споруди: А - літня кухня, а1 - тамбур до літньої кухні, Б - літня кухня, Гпд - погріб, Д - сарай, З - сарай, И - вбиральня, К - душ, № 3,4 - огорожа, № 1,5,I - споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Миколаївська міська рада, місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ: 26565573.

Повний текст рішення складено 23.04.2019 року.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва О.А. Гуденко