Рішення № 81497207, 12.04.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/84/19

Провадження № 2/459/515/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Сиванич У.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача

ОСОБА_3 міського

військового комісаріату Львівської області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 5 000,00 грн.

На обґрунтування позову послався на те, що 04.04.2017 року звернувся до в порядку ч.1 ст.1 та ст.16 Закону України “Про звернення громадян» до відповідача зі скаргою на постанову від 27.03.2017 року №46 про накладення адміністративного стягнення, винесену в.о. військового комісара ОСОБА_5, а також на його дії та на дії провідного спеціаліста ОСОБА_4 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Не погоджуючись з діями відповідача при розгляді даної скарги, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною відповіді т.в.о. військового комісара ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області ОСОБА_5 від 11.04.2017 року №673 на його скаргу від 04.04.2017 року. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року у справі № 813/1599/17 у задоволенні його позову було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано протиправною відповідь т.в.о. військового комісара ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області ОСОБА_5 від 11.04.2017 року №673 на скаргу ОСОБА_1 від 04.04.2017 року. Дана постанова набрала законної сили 05.12.2017 року. Стверджує, що оскільки дії відповідача були в судовому порядку визнані протиправними, внаслідок таких дій йому заподіяно моральних страждань, які полягають у завданні йому сильних душевних страждань та моральних хвилювань.

11.01.2019 року провадження у даній справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.

01.02.2019 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні його позову, у зв’язку з необгрунтованістю такого позову.

15.02.2019 року позивачем подано до суду заяву про доповнення підстав позову в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України.

05.03.2019 року представник відповідача подав до суду відповідь на заяву про доповнення підстав позову.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.03.2019 року, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області у судовому засіданні заперечили позовні вимоги, у зв’язку з необгрунтованістю таких. Усі заперечення викладені у відзиві на позовну заяву просила врахувати при вирішенні даного спору та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як видно із матеріалів даної справи ОСОБА_1 звертався до військового комісара ОСОБА_3 міського військового комісаріату ОСОБА_6 зі скаргою від 04.04.2017 року, у якій за правилами ч. 1 ст. 1 та ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» оскаржував дії та рішення т.в.о. військового комісара ОСОБА_3 міського військового комісаріату ОСОБА_5 та державного службовця ОСОБА_4 Скарга ОСОБА_1 була розглянута т.в.о. ОСОБА_3 військового комісаріату ОСОБА_5 та державним службовцем ОСОБА_4, а не військовим комісаром ОСОБА_6

У зв’язку з наведеним вище ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області про визнання відповіді протиправною.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року у справі № 813/1599/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області про визнання протиправною відповіді було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано протиправною відповідь тимчасового виконувача обов’язків військового комісара ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області підполковника ОСОБА_5 від 11.04.2017 року №673 на скаргу ОСОБА_1 від 04.04.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.55, ст.56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди та відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, особі завжди призначається компенсація за порушення прав людини.

Частина 1 ст. 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, посадової особи органу державної влади або органом місцевого самоврядування є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також суд при вирішенні даного спору враховує правову позицію, викладену в п.26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) від 27.07.2004 року, згідно з якими відповідно до усталеної практики Суду термін "потерпілий" означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції (995_004) можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь

заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу

потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або

по суті, та не надали за це порушення компенсації

Внаслідок протиправних дій представника ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області, які встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, були порушені права позивача. Останній був вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду, затрачати багато часу на поїздки у судові засідання. Це вимагало від нього значних затрат часу, додаткових зусиль щодо організації свого повсякденного життя, змін в побуті. Це призвело до спричинення душевних страждань, переживань, психологічних стресів та хвилювань, чим було завдано моральної шкоди.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги те, що неправомірність дій представника ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, які мають преюдиційний характер для справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. Тому, виходячи з вимог розумності та справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимоги про стягнення 5 000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

З врахуванням наведеного вище, беручи до уваги часткове задоволення позову суд, керуючись положеннями п. 3 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку, що з відповідача на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути 230,52 грн. судового збору (1500,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 768,40 грн. (ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру) / 5 000,00 грн. (заявлений розмір позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (НОМЕР_1, м.Червоноград, вул.Купчинського,8/50, Львівська область) – адвоката ОСОБА_2 (м.Червоноград, вул.Корольова,13/94, Львівська область) до ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області (м.Червоноград, вул.Шевська, 36, Львівська область), Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 40108833, м.Київ, вул.Бастіонна,6) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1500 (одна тисяча п’ятсот) грн. моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 міського військового комісаріату Львівської області на користь Державної судової адміністрації 230,52 грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.04.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад