Ухвала суду № 81496319, 19.03.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/81/19

Справа № 760/7562/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Ковальській К.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 75 002,69 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 412,50 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Одночасно з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на автомобіль марки - FORD, модель - TRANSIT загальний легковий, тип - Пасажирський - В, номер шасі - НОМЕР_1, колір - білий, реєстраційний номер - НОМЕР_3, рік випуску - 2017 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, видано Центр 8047 ТУС 8047 від 14.06.2017 року), що належить ТОВ «АНДА ЕЙР», та заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у такий спосіб позивач зазначає, що відповідач не сплатив йому заробітну плату та інші суми, що підлягають виплаті при звільненні, хоча строк зобов'язання по їх виплаті вже настав (31.01.2019), і тим самим відповідачем було грубо порушено низку вимог чинного законодавства в сфері трудового законодавства, конституційні гарантії, та права позивача як працівника. Оскільки, починаючи з 31 січня 2019 року відповідач фактично привласнив кошти позивача та безпідставно ними користується на власний розсуд, ігноруючи права працівника та власника цих коштів, а також посилається на нестабільну політичну ситуацію в країні, відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань, у позивача є підстави побоюватись, що така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник зауважив, що відповідачем порушено права працівника на оплату праці, борг по заробітній платі відповідач не сплатив та не має наміру сплачувати.Крім того, з вересня 2018 року почалася несвоєчасна виплата заробітної плати, за листопад 2018 року позивач отримав лише частину заробітної плати, а з грудня 2018 року виплата заробітної плати взагалі припинилась.

Заявник посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки сума заявленого позову є значною, та існує реальна загроза виникнення неможливості виконання рішення суду через відсутність у ТОВ «АНДА ЕЙР» грошових коштів та майна, на які відповідно до Закону України «Провиконавче провадження» може бути звернено стягнення. ТОВ «АНДА ЕЙР» має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами або продати належне йому майно, що призведе до погіршення його майнового стану, а відтак до неможливості або утруднення виконання рішення суду.

Заявник посилався на те, що оскільки ТОВ «АНДА ЕЙР» не виконує зобов'язання, тому у нього є всі підстави вважати, що ТОВ «АНДА ЕЙР» ухиляється від виконання зобов'язання та може в будь-який час вчинити дії, що унеможливлять виконання рішення, та стягнути з TOB «АНДА ЕЙР» хоч частину заборгованості по заробітній платі позивачу не вдасться.

Як вказав позивач, предметом позову є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до ТОВ «АНДА ЕЙР», що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Оскільки спір у даній справі виник, у зв'язку з невиконанням ТОВ «АНДА ЕЙР» зобов'язань щодо погашення заборгованості по заробітній платі, тому обраний позивачем захід забезпечення позову, на його думку, відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення.

Крім того, посилався на те, що згідно інформації із сайту Судової влади, ТОВ «АНДА ЕЙР» є відповідачем по справі № 910/2307/18 (про стягнення 89 727,00 грн.), яка згідно з даними ЄДР виконавчих проваджень знаходиться на примусовому виконанні у Солом'янському РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві з 06.07.2018 та станом на сьогоднішній день не виконано, хоча стягнута сума не перевищує 100 000,00 грн Також щодо ТОВ «АНДА ЕЙР» відкриті судові провадження, за якими ТОВ «АНДА ЕЙР» виступає відповідачем, а саме:

по справі № 910/2489/19 про стягнення 180 424,34 грн.;

по справі № 640/3378/19 про стягнення 1 381 602,18 грн.;

по справі № 910/11776/18 про стягнення 232 488,60 доларів СІЛА;

по справі № 826/16733/18 про стягнення 2 445 006,23 грн.;

по справі № 910/14969/18 про стягнення 216 753,19 грн.;

по справі № 910/16003/18 про стягнення 56 442,11 грн.;

по справі № 760/15717/18 про стягнення боргу.

На переконання позивача, наявність інших судових справ майнового характеру, де ТОВ «АНДА ЕЙР» є відповідачем, дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог в таких судових справах, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у даній справі.

Також позивач вважає, що вищевказаний транспортний засіб може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 75 002,69 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 412,50 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Позивач наголошує на тому, що загальна сума, що підлягає стягненню на його користь з відповідача становить 104 415,19 грн.

Так, позивач у своїй заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на автомобіль марки - FORD, модель - TRANSIT загальний легковий, тип - Пасажирський - В, номер шасі - НОМЕР_1, колір - білий, реєстраційний номер - НОМЕР_3, рік випуску - 2017 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, видано Центр 8047 ТУС 8047 від 14.06.2017 року), що належить ТОВ «АНДА ЕЙР», та заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником на підтвердження заявлених заходів забезпечення позову, не надано суду доказів на підтвердження вартості автомобіля.

Огляду на наведене, суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником способом не обґрунтована, оскільки, повідомлені ним обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому, оскільки зазначені заявником види забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: