Ухвала суду № 81496232, 22.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6220/19

1кс/755/2897/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Бодня Є.О., розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В. про арешт майна, в кримінальному провадженні №12018100010004429 від 07 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

прокурор Київської місцевої прокуратури №4 Польщиков І.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт із забороною відчуження нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1511336180000), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що згідно інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 13 березня 2019 року №062/14-4017 (И-2019) первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1, проведена за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 грудня 1993 року. Далі право власності на 1/2 частини квартири перейшло від ОСОБА_4 та зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 19 липня 2008 року.

Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради ОСОБА_11. 28 лютого 2018 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 04 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 під №1209.

Відповідно до копії договору дарування квартири від 04 червня 2010 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_6 вказану квартиру; договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 під №1209 та викладено на спеціальному бланку нотаріального документа серії НОМЕР_2

У подальшому, 18 червня 2018 року право власності на цю квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 №1093 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1511336180000).

Разом з тим, згідно інформації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України від 22 березня 2019 року №4256/11-19, приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_9 припинена з 23 червня 2010 року на підставі її смерті 09 червня 2010 року. Документи нотаріального діловодства та архів вказаного приватного нотаріуса вилучено комісією Головного територіального управління юстиції у місті Києві, які на цей час зберігаються у Київському державному нотаріальному архіві.

Вказаною комісією встановлено, що 04 червня 2010 року договір дарування вказаної квартири та з вказаними сторонами не посвідчувався. На спеціальному бланку нотаріального документа серії НОМЕР_3 викладена інша нотаріальна дія.

Таким чином, реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 здійснена на підставі підробленого договору купівлі-продажу, шляхом обману та у подальшому незаконно перепродана ОСОБА_2

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ЇЇ спадкоємцем є син ОСОБА_10, який на цей час позбавлений можливості оформити спадщину на вказану квартиру, оскільки право власності на неї зареєстровано за іншою людиною.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 15 квітня 2019 року вказана квартира визнана речовим доказом.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження № 12018100010004429 від 07 травня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання, прокурор посилається на те, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Прокурор в судове засідання не з'явився, направив заяву у якій просив розглядати клопотання без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно частини другої цієї статті КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у наведених випадках, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно за сукупності даних розслідуваного злочину, відповідає вимогам ст. 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 від 15 квітня 2019 року визнано речовим доказом квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В. - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1511336180000), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: В.Б. Левко