Рішення № 81495199, 24.04.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/706/19

2/705/1263/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року місто Умань Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Кормана О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

07.02.2019 року до Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 08.02.2019 року позовна заява була залишена без руху на тій підставі, що згідно позовної заяви відповідачем являється ОСОБА_2 До позовної заяви також було додано копію Анкети-заяви заповненої ОСОБА_2 В переліку додатків до позовної заяви зазначено, що до позовної заяви додається копія паспорта відповідача. Проте, до позовної заяви додано копію паспорта на ім’я ОСОБА_1, тобто не відповідача, так як наявна відмінність у написанні прізвища. Відповідно, до копії позовної заяви, яка підлягає врученню відповідачу, також не було додано додатку в вигляді копії паспорта відповідача ОСОБА_2 Роз’яснено позивачу про необхідність у строк, визначений судом, подати до суду додаток до позовної заяви та її копії у вигляді копії паспорта відповідача ОСОБА_2

27.02.2019 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано позовну заяву в новій редакції, де відповідачем зазначено ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.11.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 26.12.2018 року має заборгованість 11906,14 грн., яка складається з наступного: 2391,13 грн. – заборгованість за кредитом; 7471,86 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1000,00 грн. – заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 543,15 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».

На цих підставах просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2013 року у розмірі 11906,14 грн., з яких: 2391,13 грн. – заборгованість за кредитом; 7471,86 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1000,00 грн. – заборгованість з пені; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 543,15 грн. – штраф (процентна складова), та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді від 22.03.2019 року, після надходження до суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також роз’яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред’явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Ухвалу судді про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з додатками, відповідач отримав 04.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1.1. п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. ОСОБА_3 регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п.п 2.1.1.2.1 цього ж Витягу з ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Судом встановлено, що 07.11.2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було підписано Анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_3 і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі – Анкета-заява). У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.

При цьому, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 07.11.2013 року, де вказано, що за клієнтом – ОСОБА_1 станом на 26.12.2018 року рахується заборгованість у розмірі 11906,14 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи анкету - заяву про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 07.11.2013 року, яку позивачем надано на обґрунтування виникнення між сторонами договірних відносин, суд встановив, що позичальником у даному договорі значиться ОСОБА_2. При цьому, згідно паспорта громадянина України серії НЕ 560650, прізвище відповідача вказано як ОСОБА_1. Дані розбіжності позивачем не усунуто.

Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях, тому припускати, що даний договір був укладений між сторонами, а в прізвищі позичальника наявна описка є неправомірним та безпідставним.

Крім того, Анкета-заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на розмір кредитного ліміту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору.

У відповідному місці Анкети-заяви відсутня позначка про те, яку саме карту клієнт бажав намір оформити, що він таку карту отримав (хоча датою укладення договору є саме дата отримання відповідної Картки), а також що підписант Анкети-заяви отримав Пам’ятку клієнта, що містить, у тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також що він ознайомився з її умовами під підпис. Крім того, сторонами не було узгоджено кредитний ліміт по платіжній картці.

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

При цьому, до позовної заяви не додані документи, які підтверджували, що на момент підписання Анкети-заяви 07.11.2013 року ОСОБА_2 був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та тими Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, витяги з яких долучено до позовної заяви.

Суддя звертає увагу на те, що Анкета-заява була підписана 07.11.2013 року, проте Витяг з Тарифів містить посилання на те, що процентні ставки були змінені з 1 вересня 2014 року. Тобто, на момент підписання Анкети-заяви ОСОБА_2 об’єктивно не міг ознайомитись з тарифами, наведеними у Витягу з Тарифів, які позивач додав до позовної заяви.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У відповідності до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналіз перевірених і оцінених доказів в підтвердження позовних вимог та їх заперечень переконує суд, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів згідно вимог ст.ст.77,78,80 ЦПК України, які підтверджують, що стороною договору №б/н від 07.11.2013 року є ОСОБА_1. Зазначене вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову до відповідача про стягнення боргу кредитором та унеможливлює стягнення з ОСОБА_1 заявлених позивачем грошових коштів.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 19, 141, 76-81, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити повністю в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.В.Корман