Ухвала суду № 81495077, 25.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 630/543/16-к

Провадження 1-кп/635/243/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

секретаря Літінської Г.В.,

за участю прокурора Кас?яненко Р.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

захисників адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014220480005382 від 09.10.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в судовому засіданні захисником – адвокатом ОСОБА_3 подано суду для дослідження в якості доказу, що додатково отриманий стороною захисту, висновок спеціаліста № 355/18, складений у період з 11.10.2018р. по 17.10.2018р. на підставі заяви адвоката ОСОБА_3, який сторона захисту просить суд дослідити з метою поставити під сумнів висновки судово-медичних експертиз та призначення по справі повторної експертизи. Клопотання про дослідження висновку спеціаліста підтримано адвокатом ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 заперечував проти дослідження доказу та просив визнати його очевидно недопустимим, як такий, що отриманий в порядку, не передбаченому законом, посилаючись на відсутність у КПК України підстав та порядку надання висновку спеціаліста в кримінальному провадженні.

При обговоренні клопотання представника потерпілого про визнання доказу недопустимим таке клопотання підтримано потерпілим та прокурором, а стороною захисту надані заперечення проти задоволення поданого клопотання, основна суть яких полягає у неможливості стороні захисту в інший спосіб спростувати висновки експертів або поставити їх під сумнів та у необхідності в повному обсязі та всебічно дослідити всі обставини справи. Крім того, стороною захисту звернуто увагу на той факт, що КПК України містить визначені законом підстави, за наявності яких докази визнаються недопустимими. З огляду на це, обставини, на які посилається представник потерпілого, на думку сторони захисту, не передбачені законом як підстави для визнання висновку спеціаліста очевидно недопустимим доказом.

При вирішенні питання про визнання доказу недопустимим суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог КПК України визначені загальні правила, за наявності яких доказ визнається допустимим, та визначені спеціальні правила, які містять перелік обставин, за наявності яких суд на власний розсуд не має права вирішувати питання про допустимість доказу і зобов?язаний визнати його недопустимим.

За загальними правилами, визначеними ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, докази, які отримані не у порядку, встановленому КПК України – визнаються недопустимими.

Положеннями ст. ст. 87, 88 КПК України визначено перелік підстав, відповідно до яких суд зобов?язаний ухвалити рішення про визнання доказу недопустимим.

З огляду на наведені норми закону, суд вважає помилковою думку сторони захисту про те, що докази можуть визнаватися судом недопустимими виключно у випадках, прямо передбачених КПК України, а саме у ст. ст. 87, 88 КПК України, оскільки такі доводи сторони захисту прямо суперечать основному загальному правилу визнання доказів допустимими, що встановлений ст. 86 КПК України, тому такі доводи сторони захисту суд не приймає до уваги. Крім того, доводи сторони захисту про неможливість спростування висновків експертів у інший спосіб не ґрунтуються на нормах КПК України, зокрема такі доводи не відповідають вимогам ст. ст. 332, 356 КПК України, відповідно до яких під час судового розгляду визначено підстави та порядок призначення повторних та нових експертиз.

Участь спеціаліста у кримінальному провадженні визначена наступним чином.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КПК України визначено, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду. Частиною 4 ст. 71 КПК України визначені права та обов?язки спеціаліста.

Узагальнюючи зміст наведених норм закону слід визначити, що повноваження спеціаліста стосуються виключно консультацій щодо застосування у кримінальному провадженні технічних або інших засобів, з?ясування достовірності та дослідження інформації, отриманої в результаті застосування таких засобів, порядку роботи таких засобів, ступінь точності та допустимі похибки в їх роботі, тощо.

Отже, спеціаліст не має права надавати консультації з питань достовірності або недостовірності висновків експерта, не має права надавати консультації в галузі медицини, що не пов?язані із даними, отриманим виключно за допомого технічних засобів і не має права проводити ревізію судово-медичних експертиз.

Встановлення причин смерті, в кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 242 КПК України, проводиться обов?язково тільки на підставі експертного висновку.

Відповідно до вимог ст. 360 КПК України під час судового розгляду спеціаліст надає лише консультації та пояснення. Такого доказу – як висновок спеціаліста, законом не передбачено. Крім того, слід враховувати, що консультації та роз?яснення спеціаліст має право надавати виключно до повноважень, визначених ст. 71 КПК України.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що встановлення причин смерті відповідно до норм закону на підставі висновку спеціаліста не передбачено, спеціаліст в кримінальному провадженні не має право надавати суду висновки, дослідження висновку спеціаліста з питань ревізії судово-медичних експертиз законом не допускаються. Отже, наданий стороною захисту висновок спеціаліста № 355/18 складений у період з 11.10.2018р. по 17.10.2018р. на підставі заяви адвоката ОСОБА_3 отриманий в порядку, що прямо суперечить закону та з явним перевищенням прав спеціаліста, які визначені законом і такі обставини є явно очевидними. За таких обставин висновок спеціаліста № 355/18 складений у період з 11.10.2018р. по 17.10.2018р. на підставі заяви адвоката ОСОБА_3 явно не відповідає вимогам ст. 86 КПК України, а тому є очевидно недопустимим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним визнати висновок спеціаліста № 355/18 складений у період з 11.10.2018р. по 17.10.2018р. на підставі заяви адвоката ОСОБА_3 очевидно недопустимим доказом та не досліджувати його в судовому засіданні, про що постановити ухвалу у нарадчий кімнаті до ухвалення вироку суду.

Керуючись ч. 2 ст. 89 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати висновок спеціаліста № 355/18 складений у період з 11.10.2018р. по 17.10.2018р. на підставі заяви адвоката ОСОБА_3 очевидно недопустимим доказом та не досліджувати його в судовому засіданні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В.Назаренко