Постанова № 81494988, 02.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/698/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року, ухваленого під головуванням судді Опалинської О.П., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Cтрахова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 грудня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_6 було укладено договір № АТ 475/14 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» реєстраційний номер НОМЕР_1.

9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області сталася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2107» (реєстраційний номер НОМЕР_7) під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Згідно зі звітом №2237 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 225131 гривня 80 копійок.

У зв'язку з цим, згідно з умовами договору страхування, позивачем було визнано вказану подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату такого в сумі 198609 гривень 83 копійки.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху внаслідок чого сталася ДТП та було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

На день настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 2107» була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2502080 із лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000 гривень.

Таким чином до позивача перейшло право на отримання від ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_3 компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 198609 гривень 83 копійки, а саме від ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 50000 гривень, а від ОСОБА_3 різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яке підлягає стягненню із ПрАТ «СК «Провідна», в розмірі - 148609 гривень 83 копійки.

На підставі викладеного, враховуючи змінені в подальшому позовні вимоги з тих підстав, що 29 грудня 2015 року на поточний рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» від ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» надійшли грошові кошти в розмірі 50000 гривень в якості страхового відшкодування за полісом №АІ/2502080 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та 11 березня 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виплатила позивачу 50000 гривень в якості страхового відшкодування за договором №АП/0083749/2405/14 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 98609 гривень 83 копійки компенсації завданих збитків, 1479 гривень 15 копійок судового збору . Просив також повернути ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» переплачену суму судового збору в розмірі 750 гривень.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Cтрахова компанія «Провідна».

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» 98609 гривень 83 копійки завданих збитків.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що за умови заміни запасних частин на автомобілі ОСОБА_7 вони мали бути або повернені відповідачу, або оцінені і на їх вартість зменшено заявлені вимоги, як зобов'язання сторони у таких правовідносинах, чого зроблено не було. Також суд не надав належної оцінки суттєвим обставинам, які витікають з висновку експерта від 12 вересня 2017 року, зокрема щодо не проведення заміни значної кількості запасних частин на автомобілі ОСОБА_7, загальна сума яких складає 91513 гривень. Крім того, страховиком відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» сплачено 100000 гривень стороні позивача і цей факт сторонами визнаний.

У відзиві на подану апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що сума яку позивач просить стягнути з відповідача повністю підтверджена доказами які є в матеріалах справи, а доводи відповідача, що частина деталей не замінювалась є припущенням. Єдина деталь яка не замінювалась за висновком експерта, є один з блоків керування лампою, однак фактична вартість ремонту автомобіля склала 205194.19 гривень. А із деталей які були замінені позивачу була передана лише решітка радіатора, всі інші деталі були утилізовані.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача по його відшкодуванню в межах фактично понесених витрат, що не були відшкодовані страховиком відповідача, в розмірі 98609 гривень 83 копійки, відтак, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а посилання на завищення суми відшкодування і вартості ремонту є безпідставними.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21074 д.р.з НОМЕР_7 ,під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля НОМЕР_3 внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Винним в даній пригоді є ОСОБА_3, що підтверджується постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2015 року. (т.1 а.с.16)

Власником автомобіля НОМЕР_4 є ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.(т.1 а.с.12)

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

17 грудня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем НОМЕР_5 (а.с. 6 т. 1).

12 жовтня 2015 року ОСОБА_6 заявою-повідомленням поданою до ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» повідомила про факт пошкодження автомобіля в результаті ДТП, яке сталося в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району за участю автомобіля «VolkswagenTiguan» та автомобіля «ВАЗ» (а.с. 11 т. 1).

З довідки виданої ОСОБА_6 вбачається, що внаслідок ДТП, яка сталася 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району, автомобілю «Volkswagen Tiguan» було завдано пошкодження, а саме деформація переднього бампера, капота, переднього правого крила, передньої правої дверки, задньої правої дверки, розбито передню праву блок фару, протитуманні ліхтарі, праве бокове дзеркало заднього виду (а.с. 13 т. 1).

Наявність пошкоджень автомобіля «Volkswagen Tiguan» зафіксовано також в довідці №74191356 про дорожньо - транспортну пригоду Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області від 13 жовтня 2015 року (а.с. 14 т. 1).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до страхового акту №3968 від 18 листопада 2015 року подія, яка сталася 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області є страховою. Загальна сума страхового відшкодування становить 198609 гривень 83 копійки (а.с. 65 т. 1).

18 листопада 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» було сплачено ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 198609 гривень 83 копійки, що підтверджується платіжним дорученням №18736 від 18 листопада 2015 року (а.с. 67 т. 1).

Згідно з частиною першою статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма закріплена у статті 27 Закону України «Про страхування».

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Змінюючи позовні вимоги, позивач зазначив, що частину понесених збитків, а саме в розмірі 100000 гривень, йому було компенсовано, за відповідача, на підставі укладених договорів , ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Зазначена обставина визнається і відповідачем, а тому не підлягає доказуванню.

Тому висновок суду першої інстанції, що дана обставина не доведена є необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Така різниця, за твердженням позивача, складає 198609,83-100000=98609.83 гривни.

Частиною 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із страхового акта вбачається, що визначаючи суму страхового відшкодування 198609.83 гривни, позивач виходив із звіту СПД ФО «ОСОБА_8» №2237 від 21.10.2015 року, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 225131.80 гривень з урахуванням 20% ПДВ.

З додатків до звіту, а саме з дефектної відомості, в якій міститься перелік пошкоджених деталей, вбачається, що вказаний огляд проводився без участі відповідача ОСОБА_3, однак останній запрошувався на проведення експертизи телеграмою (т.1 а.с.114,115), тому його участь у вказаній події була забезпечена.

Окрім цього розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, відповідно до реальної вартості втраченого майна, які реально були понесені власником автомобіля на відновлення пошкодженої речі, підтверджуються іншими доказами, а саме.

З листа ТОВ «Автосоюз» від 13 листопада 2015 року адресованого ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» вбачається, що у автомобіля «VolkswagenTiguan» під час ДТП було також пошкоджено рульовий редуктор, який необхідно замінити, оскільки експлуатація автомобіля з несправним рульовим механізмом заборонена правилами дорожнього руху (а.с. 48 т. 1).

Відповідно до акту виконаних робіт здійснених ФОП ОСОБА_9 по ремонту автомобіля «VolkswagenTiguan» від 21 жовтня 2015 року вартість виконаних робіт складає 49179 гривень 91 копійка (а.с. 111-113 т. 1).

Відповідно до товарного чеку №923 від 10 грудня 2015 року ОСОБА_6 здійснила купівлю запчастин до автомобіля «VolkswagenTiguan» на суму 141180 гривень 60 копійок (а.с. 116 т. 1).

Згідно акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_9 надав ОСОБА_6 послуги з ремонту автомобіля, а саме встановлення певних запчастин, на суму 3833 гривні 70 копійок (а.с. 120 т. 1).

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_9 від 30 березня 2016 року замовником ОСОБА_6 було проведено ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan», що підтверджується актом виконаних робіт від 29 грудня 2015 року де вартість ремонту становить 49179 гривень 89 копійок, актом виконаних робіт від 1 лютого 2016 року на суму 3833 гривні 70 копійок. Також вказано, що під час проведення ремонту вказаного автомобіля заступником голови правління ПАТ «Страхова компанія «Рідна» ОСОБА_10 були надані запчастини, які були встановлені на автомобіль замість пошкоджених та які відновленню та подальшому використанню за призначенням не підлягали. Перелік замінених запчастин зазначено в додатку (а.с. 135 т. 1).

Згідно акту здачі-прийняття робіт №2292 від 30 березня 2016 року ОСОБА_6 було сплачено 11000 гривень за послугу із встановлення захисної плівки на автомобіль «VolkswagenTiguan» (а.с. 136 т. 1).

З письмових пояснень ФОП ОСОБА_9 від 27 липня 2016 року наданих на запит суду, вбачається, що між ним та ТОВ «Автосоюз» було укладено договір про співпрацю від 21 вересня 2015 року, згідно якого ФОП ОСОБА_9 має право надавати на території СТО «Автосоюз» послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan» було проведено ФОП ОСОБА_9 за замовленням ОСОБА_6 на суму 49179 гривень 89 копійок. Під час проведення ремонту вказаного автомобіля були використані та встановлені пошкоджені запчастини, які відновленню та подальшому використанню не підлягали, частина замінених запчастин в акті виконаних робіт від 29 грудня 2015 року не зазначені, оскільки ОСОБА_6 були придбані не у ФОП ОСОБА_9 Після закінчення ремонту ОСОБА_6 було повернуто лише решітка радіатора, інші пошкоджені запчастини не забиралися та в подальшому були утилізовані (а.с. 200-202 т. 1).

Поясненням директора ТОВ «Авто союз» , який пояснив, що ремонт автомобіля здійснено не ТОВ «Авто союз», а ФОП ОСОБА_9 (т.1 а.с.204)

Листом ФОП ОСОБА_11 який підтвердив, що ОСОБА_6 було здійснено в нього придбання автомобільних запчастин на суму 141180.60 гривень, що зазначені в товарному чеку №923 від 10 грудня 2015 року. (т.1 а.с.215)

Товарним чеком №923 від 10 грудня 2015 року, згідно якого ОСОБА_6 придбала у ФОП «ОСОБА_11.» запчастини на суму 141180.60 гривень.(т.1 а.с.216)

Згідно з висновком експерта №2950/17-52 від 12 вересня 2017 року, за результатами проведення судової трасологічної експертизи капот, петля капота права, петля капота ліва, стойка 2 шт., профіль напрямний, спойлер, рама напрямна, водовідвід, крило праве, локер арки колеса, фара протитуманна права, накладки 2 шт., накладка арки колеса 2 шт., фара права, тримач жиклерів і ковпачок системи омивання фари, шина переднього правого колеса - не відносяться до заводської комплектації автомобіля НОМЕР_6 і не містять пошкоджень від ДТП 9 жовтня 2015 року та ознак ремонту цих пошкоджень, тобто дані деталі замінювалися. Визначити дату, коли саме вказані деталі замінювалися трасологічним методом неможливо. Один з блоків керування лампою не замінювався після ДТП, яка сталася 9 жовтня 2015 року. Скло передніх правих дверцят замінювалося. Встановити чи замінювалися або ремонтувалися передні праві двері не є можливим. Заклепки 10 шт. та 4 штуки не досліджувалися у зв'язку з неможливістю їх ідентифікації. Встановити чи ремонтувалися або замінювалися ущільнювач дверей, шумозахист, блок керування лампою, правий важіль підвіски, кожух, пристрій звукового сигналу, газорозрядні лампи, решітка радіатора, кермовий механізм, ступиця, підшипник ступиці, підйомні циліндр 2 штуки не є можливим з причин вказаних у дослідницькій частині (а.с. 3-8 т. 2).

Посилаючись на вказаний висновок експерта, апелянт зазначає, що ним зроблені категоричні висновки, що запасні частини в кількості 18 позицій, на автомобіль ОСОБА_6 в 2015-2016 роках не замінювались, що не відповідає дійсності.

Як вбачається з дослідницької частини вказаного висновку експерта, категоричні відповіді, що зазначені апелянтом деталі не замінювались, експертом не робились, а причинами неможливості підтвердити заміну деталей стали необхідність значного розбирання частин автомобіля, відсутність детальних фотознімків та маркування, ускладнений доступ, забризкання бирки з маркуванням антикорозійним матеріалом. Виключенням є лише один із блоків керування лампою вартістю 6315 гривень.

Вказані прогалини у висновку, доповнюються наведеними вище доказами, які не спростовані відповідачем.

Окрім цього сплачена позивачем сума є компенсацію витрат, які ОСОБА_6 мусить зробити для відновлення пошкодженого автомобіля, який належить їй на праві власності.

Однак чи буде ОСОБА_6 проводити такий ремонт пошкодженого автомобіля, чи розпорядиться даними коштами та автомобілем іншим шляхом, є правом останньої, як власника майна, і не є її обов'язком.(ст..317 ЦК України)

Розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу визначався на підстав звіту №2237 від 21 жовтня 2015 року зробленого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, належних та допустимих доказів які спростовували б зроблені висновки відповідачем надано не було, крім такої деталі як блок керування лампою вартістю 6315 гривень.

Щодо повернення відповідачу замінених запасних частин, то слід зазначити, що за матеріалами справи, позивач не є тією особою в якої знаходяться вказані запчастини, крім одної деталі - решітки радіатора, про що позивач зазначив у запереченні, оскільки такі йому не повертались, а інші особи до участі у справі не залучались, а відтак суд не може вирішувати вказане питання.

Разом з тим, суд першої інстанції , вважав, що в даному випадку позивач, як особа яка відшкодувала шкоду, здійснює право зворотної вимоги (регресу), що не узгоджується з нормами матеріального права, оскільки виконання страховиком обов'язку з виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування породжує у позивача право вимоги сплачених коштів із заподіювача шкоди у порядку суброгації, а не регресу.

Постанова Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 752/9026/16-ц.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування, розміру завданої шкоди та повернення заміненої деталі підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Cтрахова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування - змінити, зменшивши стягнуту суму завданих збитків з 98609 гривень 83 копійки до 92294 гривни 83 копійки та вважати стягнуту суму завданих збитків в порядку суброгації, а не регресу.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» повернути ОСОБА_3, після сплати ним завданих збитків, пошкоджену решітку радіатора автомобіля НОМЕР_6.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно до відмовлених вимог в сумі 201 гривна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 2 травня 2019 року.

Судді