Рішення № 81494814, 17.04.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1050/18

провадження № 2/631/411/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року селище міського типу ОСОБА_1

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Т.М.

за участю секретаря судового засідання – М'ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме дві земельні ділянки площею 4,9011 га та 0,4597 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3608 га, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, що входять до складу спадщини після померлої 11.04.2017 року ОСОБА_3 та належать їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 096461 від 16.12.2002 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11 квітня 2017 року у віці 81 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3608 га, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, які вона заповіла ОСОБА_2

Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3С приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з неможливістю отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. У зв’язку з чим, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності на спадщину.

Ухвалою від 20 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статей 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України,на адресу суду позивач засобами поштового зв’язку направив заяву, зареєстровану за вхідним номером № 4763/18-вх від 26.09.2018 року, в якій просив суд здійснювати розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 25).

Представник відповідача, Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, у судове засідання також не з’явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлявся відповідно до вимог статті 128 ЦПК України, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Ніяких відзивів чи клопотань на адресу суду від голови Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області не надходило.

З цього приводу слід зазначити, що неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважної причин або без повідомлення причин неявки, за умови належного повідомлення про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи (пункт 1 частини 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Також відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов’язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об’єктивно з’ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року в місті Сарни Сарненського району Рівненської області у віці 81 року померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ № 206792, виданого Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 11.04.2017 року (а.с.12).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 визначила своїх спадкоємців шляхом складання заповіту.

Так, згідно змісту заповіту, посвідченого 22 січня2008 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 141, ОСОБА_3 належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 096461, виданого Нововодолазькою райдержадміністрацією Харківської області 16.12.2002 року земельну ділянку площею 5,3608 гектарів (кадастровий номер 6324285500:07:000:0341, кадастровий номер 6324285500:06:000:0366), розташовану на землях Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, заповіла позивачу – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

З Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53542087, сформованої 03 жовтня 2018 року о 15 годині 40 хвилин та наданої приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 листом від 03.10.2018 року № 259/01-16 вбачається, що вищезазначений заповіт, на час розгляду справи у суді є чинним, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 43842926 (у реєстрі нотаріальних дій за № 141 (а.с. 32).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 1233 та статті 1236 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обв’язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок площею 4,9011 га та 0,4597 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3608 га, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, що входять до складу спадщини після померлої 11.04.2017 року ОСОБА_3 та належать їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 096461, виданого Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 16.12.2002 року (а.с.8).

Згідно частин 1 та 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 8/2018 (номер у Спадковому реєстрі № 61927873, дата реєстрації 30.01.2018 року), що направлені на адресу суду приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 30.01 2018 року та відповідно до рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28.12.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сарненської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу № 8/2018 року. (а.с. 34 – 45).

Згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 немає.

Із матеріалів спадкової справи судом встановлено, що 03 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2 земельні ділянки, розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (а.с. 34). Постановою приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від 03 липня 2018 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме – у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки площею 4,9011 га та 0,4597 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3608 га, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, що входять до складу спадщини після померлої 11.04.2017 року ОСОБА_3 та належать їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 096461 від 16.12.2002 року, у зв’язку із відсутністю витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (а.с. 7).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що в силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1217, 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкоємця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Приписами частини 1 статті 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положеннями статті 80 Земельного кодексу України закріплено право громадян мати у приватній власності земельні ділянки.

Пунктом «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Із матеріалів справи судом встановлено, що померлій ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР №096461 виданого Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області 16 грудня 2002 року на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 254 від 19 вересня 2002 року, на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 5,3608 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області,цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

Що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306050672018 від 29.05.2018 року (а.с. 9).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від 03 липня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину встановлено, що згідно статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінюючу діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов’язковою у випадку спадкування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою. Згідно пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім`ї спадкодавця першої та другої ступені споріднення. Оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем першого та другого ступеня споріднення після ОСОБА_3, для видачі йому свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки необхідна грошова оцінка земельної ділянки. Згідно статті 5 Закону України «Про оцінку земель» при спадкуванні земельних ділянок використовується нормативна грошова оцінка, яка оформляється у вигляді витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.7).

Відповідно до листа Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.05.2018 року № 29-20-0.23.26-107/117-18 встановлено, що видати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок із кадастровим номерами 6324285500:06:000:0366 площею 4,9011 га (рілля) та 6324285500:07:000:0341 площею 0,4597 (пасовище) для ведення товарного сількогосподарського виробництва, які знаходяться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області не має можливості, так як технічна документація з нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок не виготовлялась, розрахунок вартості не проводилася (а.с. 11).

Відповідно до пункту 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності у спадкоємця необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, дане питання вирішується у судовому порядку.

Норами частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкодавців права на спадщину.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та, відповідно, є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 2, 16, 1216 – 1218, 1222, 1223, 1225, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, статями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статями 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на спадкове майно, а саме дві земельні ділянки площею 4,9011 гектарів та 0,4597 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,3608 гектарів, які розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, що входять до складу спадщини після померлої 11 квітня 2017 року ОСОБА_3 та належать їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 096461, виданого Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 16.12.2002 року.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії СР № 006936, виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 14 листопада 1995 року.

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолзького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092.

Суддя Т.М. Трояновська