Рішення № 81493888, 24.04.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4163/18 Провадження № 2/450/718/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Кіпчарського М.О.,

за участю: секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Пустомити цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регресу понесених витрат, -

в с т а н о в и в:

14.12.2018р. представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з останнього в порядку регресу на користь МТСБУ 63 384,38 грн. понесених витрат у виді регламентної виплати, а також 1762,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позову покликається на те, що 04.04.2014 р. у м.Ужгороді з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, була скоєна ДТП. Вина відповідача підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 29.05.2014 року, та який на дату скоєння ДТП не мав чинного договору обов»язкого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, якій відповідно до Розрахунку на виплату страхового відшкодування, нараховано збитки по ушкодженню здоров»я у розмірі 63 384,38 грн. Дані кошти, згідно ст.41 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( надалі-Закон), МТСБУ виплатило потерпілій 02.02.2016р., оскільки така особисто винуватцем ДТП не була відшкодована останній.

Як правову підставу для задоволення позову посилається на ст.ст. 1166,1188,1191 ЦК України та п. 38.2 ст.38 Закону.

Ухвалою суду від 04.01.2019 р. у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

01.02.2019р. відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого обґрунтованість позовних вимог заперечує. Визнає, що дійсно 04.04.2014 р. керував автомобілем «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, та здійснив наїзд на пішохода. Однак під час досудового розслідування встановлено, що в його діях не вбачається порушення вимог ПДР України, які б перебували у причинному зв’язку з настанням ДТП та її наслідком - отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_3

Стверджує, що позивач не надав доказів його вини у скоєнні ДТП та що шкода потерпілому завдана саме з його вини. Вважає, що право зворотної вимоги виникає лише до винної особи, та що для встановлення обов’язку відшкодування позивачу регламентної виплати, необхідна наявність його вини та протиправність дій, які в даному випадку відсутні, і з цих підстав в задоволенні позову просить відмовити.

15.03.2019р. представник позивача подав письмову відповідь на відзив відповідача, в якій зазначає, що як правову підставу для задоволення позову в даному випадку слід застосовувати положення ч.5 ст.1187 ЦК України.

В судове засідання повноважний представник позивача не явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просять відмовити. Крім того ОСОБА_1 повідомив, що ДТП мала місце не у м.Ужгород , а поблизу с.Зимна Вода Пустомитівського району, та що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність, не була застрахована. Зазначив, що він, не вважаючи себе винуватим у ДТП, з власної ініціативи добровільно оплатив лікування потерпілої, зокрема сплатив останній біля 6 тис. дол.США. Тому остання написала розписку, що не має до нього претензій, однак така розписка не збереглась у нього до даного часу.

Повнота всебічно з’ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Конституцією України ( статті 3,21,24,55 ) встановлено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, права і свободи людини, громадяни захищаються судом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 04.04.2014 р. приблизно о 21:10 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним на автодорозі Львів-Шегині у напрямку до м.Львова , при проїзді її ділянки в районі 10 км + 250 м, що у с.Зимна Вода Пустомитівського району, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка внаслідок наїзду отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №1776 від 22.05.2014р., причиною настання ДТП, з технічної точки зору, є факт виходу пішохода ОСОБА_3 на смугу руху автомобіля «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, на такій віддалі від останнього, яка вже була недостатньою для уникнення наїзду.

Згідно постанови слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області від 29.05.2014 року, в ході досудового розслідування встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 не вбачається порушення вимог ПДР України, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_3 Тому дане кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Згадана постанова слідчого від 29.05.2014 року перебуває в законній силі, зазначені в ній обставини учасниками справи визнаються та не заперечуються, тому у відповідності з ч. 1 ст. 82 ЦПК України , такі не підлягають доказуванню, і такі суд визнає достовірними.

Згідно ст.41 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( надалі-Закон), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність

Згідно Розрахунку на виплату від 13.01.2016р. та платіжного доручення №717рв від 02.02.2016р., МТСБУ сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування ( регламентну виплату) у розмірі 63 384,38 грн.

У відповідності зі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п.38.2 ст.38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 Закону.

Статтями 1166,1188 ЦК України, на які позивач посилається як на правову підставу для задоволення позову, визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в тому числі завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, однак такі не можуть бути застосовані для вирішення даного спору.

Суд вважає, що спірні правовідносини у даній справі регулюються ч.5 ст.1187 ЦК України, згідно приписів якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як слідує з вище згаданого висновку судової автотехнічної експертизи №1776 від 22.05.2014р. та постанови слідчого від 29.05.2014 року, причиною настання ДТП є факт виходу пішохода ОСОБА_3 на смугу руху автомобіля «Мерседес-Бенц» під керуванням водія ОСОБА_1, в діях якого не вбачається порушення вимог ПДР України, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з настанням ДТП та її наслідками у вигляді отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_3

Таким чином судом встановлено, що в ДТП, яка мала місце 04.04.2014р. за участю автомобіля «Мерседес-Бенц» під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_3, останній було завдано шкоду у виді тілесних ушкоджень з вини самої ОСОБА_3

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачуваних цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов’язком суду.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З врахуванням встановленого суд вважає, що позивач, всупереч вимог ст.81 ЦПК України, не довів обставин вини відповідача – водія ОСОБА_1 у завданні шкоди

пішоходу ОСОБА_3, однак судом встановлено, що така шкода завдана з вини останньої, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.1166,1187, 1188,1191, ЦК України, ст.ст.13,81,133,141,223,258259,263-265,273,351-355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення в порядку регресу 63 384,38 грн. понесених витрат у виді регламентної виплати , відмовити.

Судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покласти на позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 02.05.2019 року.

СуддяОСОБА_4