Ухвала суду № 81493167, 21.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.01.2019

Справа № 320/356/19

Провадження № 1-кп/320/545/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Щербини О.О.,

потерпілої – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,–

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

22 січня 2019 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до трьох місяців, до 22 січня 2019 року до 10 години 15 хвилин.

У судовому засіданні прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, на строк 2 місяці, оскільки його строк тримання під вартою спливає 22 січня 2019 року і до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_2, проти задоволення клопотання прокурора щодо про продовження терміну тримання під вартою заперечував, просив суд не застосовувати до нього запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, а просив застосувати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, заперечував щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, вважає, що підстави для цього відсутні, просив суд обрати відносно ОСОБА_2, більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Потерпіла ОСОБА_1, проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, на строк 2 місяці та призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, потерпіла.

Крім того, 22 січня 2019 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до трьох місяців, до 22 січня 2019 року до 10 години 15 хвилин.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З урахуванням викладеного, та те, що, підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, крім того, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, врахованим під час обрання вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2, необхідно продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 178, 309, 331, 369, 372 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 30 січня 2019 року на 10 годину 30 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. № 11.

Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – продовжити на строк 2 (два) місяці (але не більш 60 днів), тобто з 21 січня 2019 року до 21 березня 2019 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області – для виконання

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 25 січня 2019 року о 13 годині 30 хвилин.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ